Втрати окупанта станом на 215 день війни

57200
Особовий склад
260
Літаків
224
Гелікоптерів
2290
Танків
4857
ББМ
1369
Артилерія
172
Засоби ППО
330
РСЗВ
3711
Автомобільна техніка та цистерни з ПММ
970
БПЛА
15
Кораблі та катери
Купити квартиру Івано-Франківськ

Індивідуальна артикуляція. Мистецькі практики франківських художників

Ідея проекту Zenko Gallery спільно з Центром сучасного мистецтва Івано-Франківська – показати персональні мистецькі практики провідних художників Івано-Франківщини, створити експозиційну пропозицію, відібравши найвагоміше, найхарактерніше для кожного з авторів, щоб побачити різноманітність світоглядів у ефектному виставковому просторі.

Актуальні художні пошуки та експерименти у Франківську, що тривають майже тридцять років, викликають зацікавлення радше за його межами. Багато хто з художників має досвід роботи в міжнародних проектах та співпрацює із закордонними інституціями.

Євген Самборський після виставок у Варшаві під час стипендій міністра культури Польщі набув значного досвіду, асистуючи Павелу Альтгамеру, зірці польського мистецтва, зокрема на Берлінській бієнале, Арсенале в Києві та воркшопах у Пекіні чи Франківську.

Ростислав Котерлін, учасник виставок у Польщі, Росії, Німеччині, цього року виставлятиме свої твори у Венеції.

Олекса Фурдіяк працював у скульптурних майстернях міста Оронськ, Польща, а його роботи незмінно експонувалися на «Українському зрізі» в Любліні та Вроцлаві.

Микола Джичка після проживання і виставок у Лондоні декілька років поспіль успішно співпрацює з митцями з Німеччини.

Маріанна Глинська під час перебування на стипендії Фулбрайта в США брала участь в мистецьких виставках у Техасі, у понад десятку міжнародних фотоконкурсів в Австрії, Іспанії, Німеччині.

Сергій Петлюк об’їздив уже півсвіту, демонструючи свої напрацювання у відеоарті, й не без успіху – він є лауреатом різноманітних відзнак та нагород, не зупиняється на досягнутому, сміливо експериментує з новітніми технологіями.

Роботи Synchrodogs, найтитулованіших щодо кількості виставок за кордоном, публікацій в іноземній пресі та премій, в Україні можна побачити нечасто.

Vj group Cube, хоча й патріотично полюбляють творити світлові експерименти в рідному місті, частіше перебувають на гастролях з Юрієм Андруховичем, Karbido чи театром.

Виставка – гарна нагода для всіх зацікавлених ознайомитися з яскравими проявами українського сучасного мистецтва в незвичному поєднанні в екзотичній місцині.

Таким же «місцем сили» (за означенням організаторів «Porto Franko Gogol Fest») міг би стати Івано-Франківськ, якби не замикався лише на місцевих аматорах та культпросвітній самодіяльності. Місту гостро бракує сучасно облаштованого виставкового простору, місця для демонстрації творчих експериментів, котре позиціонуватиме поліс цікавим, атракційним, динамічним середовищем, відкритим до діалогу та творчих конфронтацій. Таким місцем може стати Музей сучасного мистецтва – установа, котра би впливала на формування смаків, стратегій, ідеологій розвитку. Бо подібні виставки-дослідження треба поки щороку робити науковій інституції (на кшталт художнього музею чи кафедри мистецтвознавства Інституту мистецтв) для фіксації потоку змін, аналізу мистецької ситуації, прогнозування процесів розвитку.

Отже, «Чеч». Гуцульський діалектизм, узятий зі словника, як виявляється, вже призабутий і не вживається. Це навіть загострює ситуацію щодо збереження того, що маємо чи мали. Потік – це швидкозмінність життя, котре мистецтво намагається «упіймати», зупинити хоч на мить, відрефлексувати, відобразити, віддзеркалити.

Серед учасників проекту різні покоління івано-франківських митців – їм від 30 до 55 років. Зіставлення в одному просторі індивідуальних художніх світоглядів, не пов’язаних між собою «логікою смислу», творить пістряву, але правдиву картину художніх уподобань в окремо взятому регіоні. В експозиції репрезентовані живопис, графіка, фото, інсталяції та відеоарт.

Творчість Synchrodogs представляють знимки із серії UKRAINA, дещо незвичного формату для дуету, що працює з концептуальним фешн-фото. Це документальні замальовки з повсякдення країни, в котрій виросли художники. Повільний, майже застиглий ритм життя провінції, невпевненість в очах старшого покоління та оптимістичні сподівання молодих. Тут немає жорсткості і постановочної напруги, гіпертрофованої реальності, як це бувало у харківських фотографів. Все м’яко, розлого, іронічно, подекуди грайливо. Цікаво поруч з ними співіснує дидактичний живопис Ігоря Перекліти про проблеми гендеру, ставлення до навчання, про історію Галичини, на території якої мешкає. У скульптурному «Автопортреті» та автобіографічному живописі «Крихівецька 75» Євген Самборський через мистецькі форми самовираження вивчає себе. Драстичне відео Олега Воронка «SPECIES BARRIER» ілюструє вплив мас-медіа, реклами та пропаганди на свідомість. А живописна репліка Миколи Джички «МС-ЄС. We are champion» нагадує про, здається, вже не актуальний вибір між Митним та Європейським союзами. «Бібліотека» та «Читач» Олекси Фурдіяка викликає найбільше мовчазних запитань. Автор у саркастичний спосіб проілюстрував ставлення до «накопичення знань»: чи можна колись цим «наїстися»? Коли людина стає розумною? Як уміло використати все те, чому навчили? На відкритті по білесеньких об’єктах повільно стікало темне чорнило – колись у такий спосіб накопичували і тиражували знання, передавали інформацію. Зараз же воно утворює калюжі на підлозі, в котрі ступає нога неуважного глядача, залишаючи слід від взуття в залі галереї.

«Мігруючу душу» Ростислава Котерліна колись демонстрували в арт-центрі «Я Галерея» Павла Гудімова під назвою «М-Psyche». Маски семи художників, які вплинули на образотворчість Ростислава Котерліна, створені для перформансу на Тижні актуального мистецтва у Львові. Пізніше їх вставили у чорні дерев’яні коробки та доповнили фото, на котрих івано-франківські художники позували в ролі зірок. Біля портретів престарілих рок-ідолів, музику яких полюбляє слухати й дотепер, Володимир Мулик написав власний автопортрет-маску, внісши свій образ до алеї слави. Ярослав Яновський ще наприкінці 90-х створив фотосерію автопортретів «Alter ego», де в незвичному антуражі показав своє друге «я». У 2002-му на виставці «Лагідний тероризм» автора за ці фото звинуватили у розповсюдженні порнографії. Тепер знимки видаються зовсім безневинними. Але їх треба бачити! Так само, як Сергій Петлюк через відео створює із набору фрагментів людських облич, їх міміки, мікрорухів «Живий пейзаж».

Маріанна Глинська у відео, знятому в США, досліджує екзистенційні проблеми молодої людини. Юрій Боринець, Юрій Бакай, Мирослав Король та Вадим Харабарук пропонують якісний інтер’єрний декор. Vj group Cube застосовують новітні відео-технології для моделювання радісної атмосфери свята та загадковості. Сергій Григорян активно і різносторонньо працює над створенням нової містечкової міфології. Юрій Іздрик розкриває в колажах ще одну грань талантів – вміння тонко оперувати візуальними образами. Мирослав Яремак демонструє варіант збереження та музеєфікації реквізиту попередніх перформансів.

Різна тематика, техніки, осмислення тем та вміння дистанціюватися від об’єкта створюють фрагменти багатогранної картини світу, ілюструють потік емоцій та настроїв. Насправді різність об’єднує інколи більше, ніж схожість. Виставка є спробою синтезу адекватних часові моделей художнього творення. Крім того, колективна імпреза демонструє грані сприйняття дійсності особами, не заангажованими поняттями обов’язку, закомплексованості чи страху, а отже, показує різнобарвність світу, в якому живемо. Занепад пізнавальної та моральної детермінованості відкрив дорогу естетиці невизначеності прекрасного та піднесеного.

Особливо варто відмітити чітку логістику та якісну поліграфію від Zenko Gallery і злагоджену командну роботу. Молода організація може слугувати прикладом, як треба співпрацювати для досягнення результату. «Виставкові проекти, що концентруються на регіональній мистецькій сцені, дають можливість детальніше придивитися до сучасного мистецтва регіону, самобутнього і цікавого. А це дуже важливо для вивчення українського сучасного мистецтва і культури в цілому, – зазначає засновник Zenko Foundation і Zenko Gallery Зенко Афтаназів. – А оскільки наш головний арт-простір розташований у Татарові, то мистецькі дослідження ми починаємо із заходу України».

Куратор проекту: Анатолій Звіжинський, директор ГО Центр сучасного мистецтва Івано-Франківська

Партнери проекту: Фонд культурних ініціатив ArtHuss, готель-курорт «Коруна»

Zenko Gallery заснована у 2016 році як підрозділ Zenko Foundation. Основні завдання – виставкова діяльність, зосередженість на кураторських експозиційних проектах, а також представництво українського сучасного мистецтва на міжнародних арт-ярмарках і аукціонах. У 2016 році Zenko Gallery брала участь в арт-ярмарку Art16, Лондон, Великобританія.

Автор: Анатолій Звіжинський

Стаття опублікована в журналі МІСТО №5

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи

Loading...