Медична реформа: порятунок чи “холодний душ” для пацієнта

«На столі стос неоплачених рахунків і свіжих заявок на ліки/обстеження/обладнання/ремонти/операції. Пошта переповнена проханнями про допомогу, кожна історія ріже ножем, бо за цими листами живі люди і ситуації, які не можуть чекати. Часом просто очі лізуть на лоба від того, з чим зіштовхуються хворі в Україні і скільки кіл пекла треба пройти, щоб встановити діагноз чи полікуватися. Про паліатив узагалі не йдеться #вимагаю_медреформу, бо далі вже нікуди, а ми не двожильні, щоб витягти все на плечах благодійників і фондів».

Наталя Ліпська, голова благодійного фонду «Крила надії»

«Кілька років тому мене вкусив кліщ. Невдовзі почалися дикі стрибки температури, болі в м’язах, запаморочення, слабкість, болі в кістках. Звісно ж, я ходила по лікарях. Інфекціоністка виписала ліки, ревматологиня направила до психіатра. Той акуратно перерахував мамині 690 гривень, поржав і сказав мені: «Дєточка, бери в руки лопату і работай». Тим часом стан погіршувався, сил і бажання щось робити не було взагалі. Мене вигнали з університету на останньому триместрі магістерки. Рік тому діагностували автоімунне захворювання. Вимагаю реформу ВЖЕ».

Оксана Осмоловська, журналіст

«Мій батько три дні помирав у мене на руках зі страшними болями. А наша медична система відмовлялась допомогти, бо були вихідні. Хіба можуть бути вихідні для паліативних хворих? Ці «вихідні» в кінці лютого 2017 року я не забуду ніколи. Дуже хочу, щоб мій досвід не довелось пережити нікому, тому намагалась поборотися зі старою, корумпованою, гнилою системою, яка зробила останні три дні життя мого батька мукою. Але на власному досвіді переконалась, що накази МОЗ на місцях не працюють, а листи й офіційні скарги практично не допомагають. Усе ще вірю, що систему можна змінити, якщо не мовчати. Тому #вимагаю_медреформу».

Наталя Карбовська, киянка

За згаданим хештегом у соціальних мережах можна знайти сотні життєвих історій про лікарські помилки, нікчемну медичну допомогу та жалюгідний стан системи охорони здоров’я в нашій країні. Українська медицина критично потребує змін, і про це волають не лише пацієнти, а й медики. За статистикою, до початку війни Україна втрачала 80 людей на годину, що означало ганебне друге місце у світі за кількістю смертей на тисячу осіб. Це смерті, яких можна уникнути завдяки медичній допомозі та нормативно-правовому втручанню, вони складають приблизно третину загальної смертності. При цьому рівень забезпечення стаціонарними ліжками в Україні один із найвищих у Європі.

«Серед основних показників, що свідчать про неефективність використання ресурсів, – забезпечення стаціонарними ліжками відповідно до кількості населення. За даними ВООЗ, у країнах Європейського регіону, де системи медичної допомоги вважаються ефективними, у розрахунку на 10 тис. населення цей показник складає 56,7 ліжок; у країнах Європейського Союзу – 52,8. Найвищі показники у Білорусі (110,5), найнижчі – у Грузії та Швеції (25,9). В Україні цей показник складає 87,9, що значно перевищує європейський», – значиться на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я.

На 2017 рік у Держбюджеті України на всю охорону здоров’я передбачені 70 млрд гривень, або ж, за приблизними підрахунками, 57 євро на людину в рік. У Німеччині цей показник сягає 2,7 тис. євро, Фінляндії – 4 тис. євро. Загалом європейські країни виділяють на медичну галузь 10-14% ВВП, а в Україні – 2,6%. Хронічне безгрошів’я суттєво позначається на якості послуг української медицини. Чи зміниться щось після впровадження медичної реформи?

«Медичні» родзинки

Медична реформа, яку планують впроваджувати в Україні, пропонує революційні зміни.

За новою моделлю, Держбюджет фінансуватиме вже не медичні установи (тобто, стаціонарні ліжка), а надані послуги. Це так званий принцип, коли гроші «ходять» за пацієнтом. Так, медичної субвенції, яку отримують органи місцевого самоврядування, більше не буде. Натомість «медичні» кошти спрямовуватимуть у новостворену Національну службу охорони здоров’я, яка укладатиме угоди безпосередньо з лікарями.

Із впровадженням реформи пацієнти зможуть самі обирати лікарів і укладати з ними контракти. Лікарі натомість можуть оформляти підприємницьку діяльність і працювати самостійно або ж залишатися у структурі медичного закладу. Такий лікар може укласти угоду із максимум 2000 осіб, це має стимулювати конкуренцію між медичними працівниками та гарантувати надання якісних послуг. Адже пацієнт у будь-який момент може укласти угоду з іншим лікарем, який, отже, й отримуватиме за нього кошти із держбюджету. Така система має бути вигідною не лише для пацієнтів, але й для самих лікарів, заробітні плати яких повинні суттєво зрости. На одного пацієнта медик отримає 370 гривень у рік, і при максимальному навантаженні це може скласти 740 тис. гривень на рік. Ці кошти мають піти на заробітну плату лікаря та медсестри, комунальні послуги й обстеження. Зрештою, за них треба купити й обладнання.

Для пацієнтів держава 100% профінансує екстрену, первинну (з урахуванням необхідних аналізів та досліджень) та паліативну медичну допомогу. Послуги другого і третього рівнів оплачуватиме держава разом із пацієнтом. Тариф на послуги і покриття вартості ліків буде визначати Кабмін. Однак, за проектом реформи, він може встановлювати граничні обсяги реімбурсації (повернення коштів за придбані ліки) «в межах коштів, передбачених у державному бюджеті України на фінансування медичних послуг та лікарських засобів у межах державного гарантованого пакета на відповідний рік». Фактично, відшкодовуватимуть те, на що вистачатиме коштів. І це може виявитися дуже небагато. Співоплата може здійснюватися за кошти пацієнтів чи за рахунок інших джерел (наприклад, загальнообов’язкового соціального медичного страхування, добровільного медичного страхування, коштів місцевих бюджетів). Згiдно з розрахунками авторiв законопроекту, частка витрат за рахунок офiцiйної спiвоплати до 2021 року сягне 13,3% вiд загального обсягу витрат сфери охорони здоров’я.

«Як на мене, важливо, що внаслідок реформи медичний заклад виходить на ринок надавачів послуг, – стверджує головний лікар міської клінічної лікарні №1 Тарас Василик. – Установа боротиметься за якісну медичну послугу, бо це необхідно пацієнту, а за ним підуть кошти. Якщо у штаті лікарні є фахівець, до якого стоять черги, я зацікавлений створити йому відповідні умови праці. Якщо медик не користується популярністю у пацієнтів, він може не витримати конкуренції, а значить, змушений буде підвищувати кваліфікацію чи знайти себе в іншій сфері. На ринку медичних послуг України велика кількість і приватних медичних закладів. Національна служба здоров’я України буде на рівних перераховувати кошти за надані медичні послуги приватній структурі, яка «нафарширована» новітніми технологіями, чи комунальній лікарні, в якій умови скромніші. Тож передбачається конкуренція на ринку послуг, що має підвищити якість медичної допомоги загалом. Однак і пацієнт матиме свободу вибору, в якій медичній установі лікуватися. Кожна лікарня матиме розрахунок вартості медичних послуг, у якому буде чітко визначено, яку частину вартості компенсує держава, а за що пацієнт сплатить власні кошти».

Поки одні фахівці стверджують, що запропонована модель спонукатиме людей прискіпливіше ставитися до свого здоров’я, щоб у перспективі уникнути витрат на вторинну і третинну меддопомогу, інші вважають, що принцип співфінансування змусить українців із невеликими статками взагалі занехаяти власне здоров’я, адже обов’язкове співфінансування буде не всім по кишені.

«Суттєвим недоліком законопроекту є відсутність гарантій щодо реалізації права малозабезпечених громадян на отримання медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних із наданням спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги в умовах повної або часткової їх оплати за рахунок пацієнта», – йдеться у висновку Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення.

І це не єдине зауваження від Комітету. У висновку також зазначається, що запровадження запропонованої моделі фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів може призвести до неконтрольованої комерціалізації діяльності в системі охорони здоров’я; зменшення доступності медичного обслуговування (виключення зі стовідсотково гарантованого державою переліку медичної допомоги, що надається в умовах стаціонару); ускладнення та заплутаності системи управління; дезінтеграції фінансових потоків у галузі; підвищення рівня адміністративних витрат та собівартості медичних послуг, створює непрозорі методи управління коштами Державного бюджету.

«Потрібна нам реформа чи ні? – міркує Тарас Василик. – Наведу приклад: сьогодні я, що отримую зарплату, моя дитина, яка не має доходів, пенсіонер, який виживає за 1500 гривень, та безпритульний без засобів для існування купують в аптеці ліки за однією ціною. Реформа прописує диференційований підхід: той, хто має можливість, купує ліки за повну вартість, а комусь держава частину компенсує чи видає медикаменти безкоштовно, шляхом реімбурсації. Приміром, лікування гострого апендициту – це екстрена допомога, вартість якої «закриє» державний пакет субвенції. А якщо людина захотіла собі зробити пластичну операцію, то хіба держава має це оплачувати?».

Як працювати?

У квітні народні депутати прийняли законопроект, який передбачає автономізацію державних та комунальних закладів охорони здоров’я. Для медичних закладів це означає: мати власні рахунки в банках, самостійно визначати штатний розпис та політику оплати персоналу, бути енергоефективними. Автономізація дасть право закладам охорони здоров’я самостійно вирішувати, на що варто витрачати кошти. При цьому лікарні залишатимуться у підпорядкуванні місцевих рад та у власності громад. Щоб реалізувати можливості, медичні заклади повинні набути статусу комунального неприбуткового підприємства. Це фактично означає «зміну вивіски» і потребує окремого рішення місцевої влади. В Івано-Франківську до цієї стадії реформи медичні заклади наразі не дійшли.

Загалом, як зазначив на селекторній нараді заступник міністра Павло Ковтонюк, медична реформа безальтернативна і неминуча. Проте відбуватиметься вона поступово.

«Повністю вся система запрацює з 2020 року. Медичні установи мають два роки, щоб плавно, але твердо перейти на нові рейки», – акцентував він днями під час селекторної наради.

2018 рік не принесе кардинальних змін: лікарні, як і раніше, отримають субвенції. Але, загалом, відповідей на усі питання щодо того, як працюватиме медична реформа, нині не мають навіть в уряді. Про це яскраво свідчать селекторні міністерські наради, під час котрих медики з регіонів просто «атакують» чиновників десятками запитань.

Так, на сьогодні залишається незрозумілим, як розраховується компенсація вартості наданих послуг на одну людину: спочатку у МОЗ говорили про 210 гривень на одну людину в рік, потім – про 300 гривень. Зараз озвучують 370 гривень з наступного року і 450 гривень – з 2019-го. Як проводили розрахунки і що гарантовано увійде до цієї суми – достеменно не відомо. Але якщо врахувати, що навіть просте первинне обстеження потребує здачі аналізів і хоча б УЗД-діагностики, собівартість яких зараз можуть сягати половини передбаченої на одну людину суми, то коштів не так уже й багато. Тож основна проблема української медицини, хронічне безгрошів’я, навряд чи кудись подінеться. Павло Ковтонюк пообіцяв медикам додаткових 25 млрд гривень на галузь охорони здоров’я. Щоправда, упродовж трьох років. Фактично це буде корекцією витрат на медицину із урахуванням інфляції.

Без відповіді залишаються наразі і питання, як фінансуватимуться спеціалізовані установи.

«Наприклад, фтизіатрія. Наші пацієнти – це переважно люди без постійного джерела доходів, які повернулися з місць позбавлення волі, безпритульні – ті, хто не підпадає під екстрену допомогу і не має коштів для співфінансування, – зазначив під час селекторної наради директор обласного фтизіопульмонологічного центру Любомир Малофій. – Ми лікуємо їх за рахунок державних і обласних програм».

Механізм, як фінансувати окремі, неконкурентоздатні сектори охорони здоров’я чи окремі послуги, будуть опрацьовувати у Міністерстві охорони здоров’я.

«Ця розмова триватиме до 2020 року. Тобто, у 2019 році, виходячи з можливостей бюджету, буде сформовано і деталізовано перелік послуг, за які надаватимуть компенсацію з держбюджету», – пообіцяв Павло Ковтонюк.

Ще інакше радить діяти Головне науково-експертне управління.

«З 1 липня 2017 року стартує пілотний проект, на який Міністерство фінансів України виділяє 200 млн гривень. До нього залучені чотири підвідомчі установи Національної академії медичних наук України. Під час експерименту буде апробована нова модель фінансування охорони здоров’я. Тому більш доцільним вважаємо розробку і прийняття доопрацьованого законопроекту («Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» у другому читанні. – Авт.) після проведення експерименту, в якому мають бути враховані всі позитивні та негативні моменти, виявлені під час його проведення», – йдеться у висновку Головного науково-експертного управління.

Вони голосують

Терміни впровадження медреформи залежать великою мірою від роботи Верховної Ради. Тож українці пропонують для парламентарів методи стимуляції.

«Заборонити депутатам ВР лікування за кордоном. Дозволити лікування тільки у міських або обласних лікарнях. І будь ласка, можете використовувати наших лікарів, професорів і кого хочете – але тільки на території нашої держави», – така вимога Слави Борченко значиться під хештегом #вимагаю_медреформу.

8 червня парламент попри запеклі дискусії віддав 227 голосів за законопроект №6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» у першому читанні. Для законопроекту №6329 та альтернативного №6329-1 (про внесення змін до Бюджетного кодексу України) голосів не знайшлося. Парламентарi також не пiдтримали спрямування проекту закону до профiльного комiтету на доопрацювання. Обидва законопроекти є частиною медичної реформи.

«Депутати відхилили законопроект №6329, який має запустити нову модель фінансування. Без цього законопроекту ніяких змін не станеться, бо не буде ніяких коштів», – пояснила міністр охорони здоров’я Уляна Супрун.

«За» законопроект №6327 віддали голоси фракції «Блок Петра Порошенка», «Самопоміч», «Народний фронт». Жодного голосу не дали депутати від «Батьківщини», «Опозиційного блоку» та депутатської групи «Партія Відродження».

З Івано-Франківщини утрималися при голосуванні Юрій Дерев’янко та Олександр Шевченко, які є позафракційними. Віктор Шевченко не голосував узагалі.

Юрій Соловей із «Блоку Петра Порошенка», попри позицію фракції, утримався. А Михайло Довбенко від БПП голосував «за». Як і Анатолій Дирів від «Народного фронту» разом із Володимиром Шкварилюком та Юрієм Тимошенком. Позиція усіх чотирьох депутатів збіглася з позицією фракцій. Про це свідчать дані ресурсу «Вони голосують для тебе».

При голосуванні за законопроект, який мав запустити модель фінансування медичної реформи, Юрій Дерев’янко знов-таки утримався, як і Юрій Соловей. Михайло Довбенко був «за». А Віктор і Олександр Шевченки, Анатолій Дирів, Юрій Тимошенко та Володимир Шкварилюк не голосували. Причому троє останніх – всупереч позиції фракції.

Голосування за законопроект №6327 (за даними ресурсу «Вони голосують для тебе)

Фракція                                                              Голоси

Група «Воля народу» (74% явки)                 8 Так       1 Ні   0 Утрималися   5 Не голосували

Група «Партія Відродження»                       0 Так       0 Ні   1 Утрималися  13 Не голосували

(54%) явки

Позафракційні (67% явки)                            12 Так     3 Ні     9 Утрималися   9 Не голосували

Фракція Партії БПП (95%)                            118 Так   1 Ні    5 Утрималися   10 Неголосували

Фракція політичної партії                             0 Так       0 Ні     7 Утрималися     5 Не голосували

«Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»» (60% явки)

Фракція політичної партії                             64 Так      0 Ні    3 Утрималися    5 Не голосували

«Народний фронт» (89%)

Фракція політичної партії                             24 Так       0 Ні    0 Утрималися     0 Не голосували

«Об’єднання «Самопоміч»» (92%)

Фракція політичної партії                             0 Так         22 Ні   1 Утрималися   13 Не голосували

«Опозиційний блок» (84%)

Фракція Радикальної партії                         1 Так         15 Ні    1 Утрималися    0 Не голосували

Олега Ляшка (89%)

Всього (84%)                                                227 Так      42 Ні   27 Утрималися   60 Не голосували

 

Голосування за законопроект №6329 (за даними ресурсу «Вони голосують для тебе)

Фракція                                                           Голоси

Група «Воля народу» (68% явки)                3 Так    1 Ні    1 Утрималися   8 Не голосували

Група «Партія Відродження»                      0 Так      0 Ні     1 Утрималися   14 Не голосували

(58%)

Позафракційні (61% явки)                            7 Так     1 Ні   4 Утрималися    18 Не голосували

Фракція Партії БПП (95%)                           82 Так   0 Ні     4 Утрималися    48 Не голосували

Фракція політичної партії                            0 Так      1 Ні    4 Утрималися     6 Не голосували

«Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»» (55% явки)

Фракція політичної партії                           48 Так      0 Ні    0 Утрималися    23 Не голосували

«Народний фронт» (88%)

Фракція політичної партії                           22 Так       0 Ні    0 Утрималися     3 Не голосували

«Об’єднання «Самопоміч»» (96%)

Фракція політичної партії                           0 Так         12 Ні   0 Утрималися     24 Не голосували

«Опозиційний блок» (84%)

Фракція Радикальної партії                        1 Так         0 Ні    0 Утрималися      17 Не голосували

Олега Ляшка (95%)

Всього (83%)                                               163 Так      15 Ні    14 Утрималися   161 Не голосували

Автор: Наталя КОСТЮК

Стаття опублікована в журналі МІСТО №9

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи

  • ��������...
  • Loading...