Не бійтеся мацати машину. Як і де варто купувати авто за кордоном

Купувати машину в Польщі чи навіть країнах Балтії не варто. Там уже стільки металобрухту, що дуже складно вибрати щось порядне, – ділиться особливостями ринку вживаних авто мій новий знайомий, який уже 10 років працює експертом-оцінювачем.

Таке враження, каже він, що в ЄС мають завдання очистити ринок уживаних автомобілів. А оскільки там це робити дорого (податки плюс плата за утилізацію), то дешевше спихнути все те череп’я до нас.

Пошуки можливості придбати нове авто не давали мені спокою. Нове не в сенсі щойно з конвеєра: після того, як нам успішно підняли курс національної валюти з 8 гривень за долар до майже 30, розраховувати на кредит переважній більшості українців дуже складно. А таких, кому щастить майже за безцінь купити круту автівку «в дуже поганому стані», як голова Івано-Франківської ОДА, небагато. Тож на пошуки уживанки я вирішив їхати за кордон. Тільки ж як її вибрати, якщо машини зсередини я бачив, коли ще малим відкручував новим іграшкам колеса і відокремлював дно від кузова?!

Колега порадив звернутися до експерта, який ще змалечку має справу з автомобілями, бо багато часу проводив разом із татом у майстерні. А оскільки їхати зі мною він не міг, то доступно розповів, як вибрати машину чи бодай не мати вигляд повного неука, коли продавці намагатимуться впхати відверте лайно. А таких випадків, каже досвідчений рихтувальник, сьогодні дуже багато.

У Польщі, коли чують, що покупець з України, можуть підставити. Тому краще мати знайомого корінного поляка, який би вів переговори від імені покупця.

Надурити, розповідає чоловік, намагаються ще при першому знайомстві. Наприклад, у Польщі, коли чують, що покупець з України (якщо він навіть і говорить польською мовою), можуть підставити. Звичайно, це явище не повсюдне, але доволі поширене. Тому краще мати знайомого корінного поляка, який би вів переговори від імені покупця. Хоча, повторює, купувати авто в Польщі не варто, особливо близько до українського кордону. Якщо ж уже там, то ближче до західних кордонів. Також потрібно звертати увагу на те, коли машина ввезена. Якщо на сайті оголошення про продаж висить уже тривалий час, це має насторожувати. Найкраще, якщо пощастить, купувати щойно прибуле авто. Воно може ще навіть на сайті не з’явитися і мати ще не польські (залежно від того, звідки пригнали) документи. А найкраще машини шукати подалі – в Німеччині, Голандії, Данії, Швеції.

Але повернімося до огляду авто.

Машину, каже знайомий рихтувальник, не треба боятися мацати – пальцями, буквально кожен шов і стик. Автомобілю від того нічого не станеться, а ви можете знайти багато цікавого, чого на перший погляд не видно і складається враження, що машина в ідеальному стані.

Тут мені пригадалося відео з інтернету, де з абсолютно нового, на перший погляд, блискучого відполірованого джипа збивають кілограми штукатурки. А під нею, виявляється – побите залізо, яке навіть не хотіли витягати і вирівнювати – простіше і швидше було просто нанести кілька шарів вирівнювальних матеріалів, зашліфувати, зафарбувати і заполірувати. Головне продати, а там – мастіть собі голову.

Якщо пощастить, то купуйте щойно прибуле авто. Воно може ще навіть на сайті не з’явитися і мати ще не польські документи. А найкраще машини шукати подалі – в Німеччині, Голандії, Данії, Швеції.

Власне, перше, на що треба звернути увагу – фарба. Оглядати машину слід у ясну сонячну погоду і дивитися на фарбове покриття «під сонце», тоді видно неякісне покриття. Тому їхати на пошуки авто в похмурий чи дощовий день не варто. Щодо фарби, то ідеально пофарбувати машину «під продаж» неможливо. Потрібні заводські умови і хороший майстер. Професіонал або не буде перейматися такими дрібницями, або вас не влаштує ціна – щонайменше 100 доларів за елемент. А оскільки вживані авто ремонтують і готують до продажу переважно на стоянках і в гаражах, то ідеальне покриття неможливе. Завжди залишаються місця, куди, хоч як би хотів, фарба не потрапить.

Ось, наприклад, “Фольксваген Гольф+”. Щоби пофарбувати ідеально його заднє крило, треба наносити фарбу аж до переднього і ще й іти через дах. Така конструкція, – пояснює співрозмовник. – І от там на даху є заводська виїмка спеціальна, так має бути. І під нею клеїли скотч. То я тільки пальцем пройшов – і відчув нерівності. Неозброєним оком цього не видно.

Чи, наприклад, місця під лобовим склом. Витягти скло так, аби пофарбувати під ним метал, дуже важко, воно може тріснути. Тому скло спеціально вирізають. Процес доволі складний. Простіше обклеїти скло малярним скотчем, проте за таких умов фарба потрапляє не всюди. І під ущільнювачем, на якому лежить скло, це буде помітно. Головне – не боятися трохи його відігнути. Продавець, який захоче вам продати машину, не буде мати нічого проти, а якщо почне заперечувати «туди не лізь, там не віддирай, того не роби», – це має насторожувати. Звичайно, якщо ви не колупаєте машину долотом чи зубилом. До всього можна легенько торкатися, відхиляти ущільнювачі, зазирати під машину.

До речі, про скло. Кожне зі своїм серійним номером: переднє має одні цифри, заднє – інші. Паралельні пари вікон мусять мати однакові цифри. Якщо вони не збігаються – значить, міняли. Причини різні, переважно аварії. На це треба звертати увагу і питати продавця, що сталося.

Дружину з собою на таку справу брати не варто. Жінка дивиться, щоб машина була гарна зовні, а не зважає на те, що всередині. Її нервують тривалі оглядини – то ж не сукні чи сумочки.

Ще один важливий момент – порожнини між елементами автомобіля. Наприклад, між дверима чи дверима і крилами, капотом. Всюди мають бути щілини однакової ширини. Якщо є нерівності чи різна ширина – значить, було втручання, перекіс. Отже, машину розбирали і щось із нею робили.

Далі – всередині. Місця кріплення дверей, пороги. Їх важко заполірувати. Заводська фарба лягає ідеально, бо її наносять спеціальним способом. Вручну так не зробиш, шари фарби будуть помітні.

Ланжерони під капотом (на них стоїть машина спереду) мають на швах заводську обробку, схожу на силікон. Якщо автомобіль вдаряли, ця речовина буде потріскана.

Ще можна звернути увагу на звук роботи мотора, прикласти руку до кришки масляної, подивитися, чи масло не порскає. Можна витягнути масляний щуп і послухати, як працює мотор. Якщо двигун нормальний, звук буде такий самий. Якщо ж несправний, то оберти різко впадуть, і це можна почути. Радіатор також треба оглянути – чи не був побитий.

З ходовою трохи інакше – її можна поміняти, якщо під час їзди буде чутно сторонні звуки.

Ще подивіться на колеса, чи не стерті. В салоні – чи водійське крісло не заплямлене. Звичайно, бруд можна відмити у хімчистці, але це додаткові витрати.

Зрозуміло, що ідеальної машини, котра продається як вживана, ви не знайдете, але на всіх недоліках можна збивати ціну.

Багато нюансів, каже мій співрозмовник. Головне, повторює – не боятися мацати машину.

А от дружину з собою на таку справу брати не варто, – чи то жартує, чи цілком серйозно каже він. – Жінка дивиться, щоб машина була гарна зовні, а не зважає на те, що всередині. Її нервують тривалі оглядини – то ж не сукні чи сумочки.

І дякує за розмову, бо ще, каже, має зустріч з оцінювачем.

Мій наступний співрозмовник зі свого практичного досвіду також не радить купувати машини в Польщі чи Прибалтиці, адже ринок там уже перенасичений. Наші люди за кордоном створюють фірми, в яких із двох-трьох машин можуть склепати одну. Залежить від того, що цікавить покупця. Коли возити гній на город, то можна купити будь-що, аби рухалося.

Якщо ви все-таки вирішили, що машину вам приженуть, бо з певних причин самостійно не можете по неї поїхати, то без оцінювача не обійтися. Щоправда, офіційні фірми мають справу лише з тими машинами, що будуть перереєстровані в Україні. Незареєстровані чи автівки на іноземних номерах, каже експерт – то головний біль і для водіїв, і для держави. На таких скоюють багато злочинів, а знайти незареєстроване авто складно. Чого вартий тільки останній резонансний випадок у Микуличині, коли водій на автомобілі з іноземною реєстрацією убив дев’ятирічну дитину й викинув тіло за 20 кілометрів від місця аварії. Хоча свідки й бачили номер автомобіля, та за відсутності його реєстрації в Україні просто диво, що слідчі так швидко знайшли винуватця, та й то через нього самого, адже чоловік виставив авто на продаж в інтернеті після аварії. Наші номери можна запам’ятати, каже експерт, а от іноземні важко. Робили б їх, наприклад, якогось іншого кольору.

Але повернімося до оцінки.

Ми, – каже експерт, – можемо визначити оціночну вартість автомобіля, вказати на ті чи інші недоліки, але не можемо вирішити за людину, купувати машину чи ні. Є речі, які й ми не можемо побачити, лише в процесі експлуатації можна зрозуміти, що не все гаразд – стукає щось або скрегоче.

Оцінювачі можуть оглянути вікна, ремені. У кожного виробника є своя система дублювання запчастин – кришки на ременях безпеки навіть мають свої ідентифікатори. І якщо вони не збігаються, то можна робити певні висновки. Коли машина потрапляла в аварію, вдарені були, наприклад, дверцята чи стійка, їх міняють, викидають. Ставлять з такої самої моделі – а модельний ряд може охоплювати кілька років. Кожна деталь має свій ідентифікатор. Комплектуючі підходять до моделей, але номер інший буде, треба звернути на це увагу. Якщо людина далека – не зрозуміє, а якщо хоч трохи цікавиться машинами, то може помітити і сама. Є фірми, які консультують, можна також почерпнути інформацію в інтернеті на форумах.

Кажу, що ж не від доброго життя люди купують машини за кордоном і не ставлять їх на реєстрацію. Не всі можуть придбати дороге авто за безцінь, не всім щастить. Експерт, розуміючи, про що йдеться, сміється. І каже, що є таке поняття, як недоцільність ремонту. Звичайно, треба на кожну машину в конкретному випадку дивитися. Але купити новий транспорт за кілька тисяч гривень неможливо. Навіть “у дуже поганому стані”. Щоб довести дорогу машину – мерседес, лексус, тойоту чи будь-яку подібного класу до такого стану, аби виставити на продаж, може виявитися недоцільним вкладати кошти в її відновлювальний ремонт, бо запчастини дуже дорогі. Краще здати на металобрухт чи запчастини й отримати хоч якісь гроші, ніж вкладати в комплектуючі, витяжку, ремонт суми значно більші, ніж та, за яку нібито куплена машина.

Питаю, чи бувають випадки, щоби клієнт під час оцінки просив занизити вартість авто заради зменшення необхідних виплат – податків, у пенсійний фонд. Такі речі, визнає експерт, є, але ніхто відкрито цього не скаже. А оцінювачі, які себе поважають і мають репутацію, на таке взагалі не підуть. Це можуть робити “фірми-одноденки”, що спливають на два-три місяці (сертифікати видають на такий термін), а потім закриваються. “Повірте, ліцензія оцінювача недешева, щоб так нею ризикувати. Був навіть випадок, що у 2011 році українські оцінювачі взагалі призупинили роботу, бо їх заставили проходити спеціальну перепідготовку “для цілей оподаткування”. Це був сміх! До того всі робили оцінку, виходить, не для оподаткування. Для мами, для тата, для баби, – обурюється експерт. – А для державних структур, для нотаріусів, де треба було визначити вартість, виявляється, ми не робили оцінок до 2011 року”.

Перепідготовка, вартість навчання близько 10 тисяч коштували, розповідає він, треба було купувати ще програми. Але майже 70% оцінювачів на це не пішли. З’явилися фірми – їх були одиниці, які отримали цей доступ, інші ж у середині 2012 року почали бунтувати. Об’єдналися у спілки незалежних оцінювачів, писали петиції у Верховну Раду і Верховний Суд, що це неправомірно, і т. д.

Експерт радить людям, які купують машину, звертатися безпосередньо до сервісних центрів, до спеціалістів науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Експертної служби МВС України. Звичайно, це стосується тих, хто купує машину з метою перереєстрації. Ті ж, хто не хоче цього робити, звичайно, шукають собі інших оцінювачів. На свій страх і ризик.

Автор: Володимир ГАРМАТЮК

Стаття опублікована в журналі МІСТО №9

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.