Велика загроза через маленький Катар

Поки міжнародна коаліція в Сирії та Іраку громить опорні пункти так званої «Ісламської держави», яка останнім часом стала уособленням агресії в арабському світі, значна геополітична проблема раптом виникла там, де її вже давно не чекали. У призабутій «гарячій точці», якою упродовж багатьох десятків років була Перська затока, знову стало неспокійно.

Призвідницею великого дипломатичного скандалу стала крихітна держава, що займає невеличкий півострів Катар і має однойменну назву. Кілька арабських країн на чолі з Саудівською Аравією та Єгиптом висловили Катару ультиматум, який ця маленька, але горда країна зразу відкинула. Невиконання Катаром поставлених вимог і розрив дипломатичних відносин із сусідами тепер загрожує перерости у повноцінну війну, в яку через хитросплетіння інтересів, зосереджених у цій державі, можуть бути втягнуті всі ключові фігури сучасної міжнародної політики.

…Катар – це зовсім крихітна країна, що за своїм державним устроєм є еміратом – чимось на зразок князівства, тобто, абсолютною монархією. Влада тут зосереджена в руках еміра, який походить із династії Аль Тані, політичні партії заборонені, конституції не існує – замість неї працюють закони шаріату (релігійні принципи ісламу). Водночас Катар належить до найпрогресивніших країн Перської затоки, толеруючи звичаї західної цивілізації: досить сказати, що саме ця країна прийматиме у 2022 році чемпіонат світу з футболу, якщо цьому не завадять якісь форс-мажорні обставини.

Головним джерелом прибутку в еміраті є видобуток нафти, яким займаються іноземні фірми під наглядом державної Генеральної нафтової корпорації. Нафтодолари ефективно витрачаються на соціальну сферу, але користуватися всіма благами державного багатства можуть тільки громадяни Катару. Треба сказати, що лише двадцять відсотків населення країни є її громадянами, всі інші – індійці, філіппінці та приїжджі з інших держав араби, зайняті у виробництві та сфері обслуговування. Індійців, до речі, тут так багато, що в деяких кінотеатрах навіть крутять фільми на хінді.

Стати катарцем майже нереально для людини із західного світу, арабам – трохи легше, хоча натуралізація непроста і вимагає виконання цілого ряду вимог. Невипадково серед громадян Катару найбільша кількість доларових мільйонерів у цілому світі (такими є 14 відсотків домогосподарств у країні), тут найвищий рівень внутрішнього валового продукту з розрахунку на одну особу.

Оскільки майже вся територія країни зайнята пустелею, суспільне життя в державі зосереджене виключно в її столиці – місті Доха. Тут немає жодних історичних пам’яток і публічних пляжів, тому туризм у цій країні не надто розвинений. Для того, щоб поселитися в тутешньому готелі, громадяни країни зобов’язані показати свідоцтво про шлюб. Зрештою, катарці найчастіше орендують номер не для походів «наліво», а щоб банально напитися – алкоголь тут заборонено продавати у супермаркетах, в країні діє єдиний дистриб’ютор спиртного, який постачає алкогольні вироби винятково для іноземців, що зупиняються у готелях.

Кілька арабських країн на чолі з Саудівською Аравією та Єгиптом висловили Катару ультиматум, який ця маленька, але горда країна зразу відкинула.

До речі, у Катарі дешевше придбати газовані напої, ніж просту воду, а бензин тут настільки дешевий ($0,25 за літр), що пішки майже ніхто не ходить і громадським транспортом, окрім таксі, не користується.

До 1971 року Катар був британською колонією, а після здобуття країною незалежності тут облаштували свої військові бази США та Туреччина, перетворивши цей закуток Перської затоки на таку собі «оазу безпеки». Та на початку червня 2017 року арабські сусіди цього емірату оголосили Катар мало не країною-ізгоєм.

Криза навколо Катару була спровокована заявою від імені еміра Катару на одному з місцевих сайтів, в якому він буцімто закликав налагоджувати відносини з Іраном і висловив підтримку так званих «Братів-мусульман» – радикальних ісламістів, які так само, як «Ісламська держава», домагаються встановлення Всесвітнього ісламського халіфату та виявляють особливу активність у Єгипті.

Пізніше офіційний представник МЗС Катару заявив, що сайт агентства був зламаний, промову від імені еміра опублікували хакери і вона не має жодного стосунку до катарського лідера, однак Саудівська Аравія, ОАЕ і Бахрейн визнали це спростування непереконливим і продовжують наполягати, ніби слова про нормалізацію відносин з Іраном дійсно належать еміру.

Основною вимогою арабських країн є висилка з Катару членів ХАМАСу й різних угруповань, які в сусідніх державах вважають терористичними. Окрім того, від Катару вимагають припинити діяльність знакового телеканалу Al Jazeera, котрий утвердився як провідний на міжнародній медіа-карті, відмовити в наданні громадянства уродженцям чотирьох країн, що склали список вимог, і вислати тих, хто зараз перебуває на території Катару, видати всіх осіб, яких розшукують за терористичні злочини в країнах-укладачах списку та заплатити певну суму як компенсацію.

У Катарі дешевше придбати газовані напої, ніж просту воду, а бензин тут настільки дешевий ($0,25 за літр), що пішки майже ніхто не ходить.

Водночас слідом за «ворогами» Катару з’явилися й ті держави, які підтримують цей емірат. Серед них виявився не тільки Іран (як і слід було сподіватися), а також Туреччина й Ірак. Приєднуватися до демаршу проти Дохи не захотіли Кувейт, Оман і Марокко. Йорданія хоч і знизила рівень дипломатичних відносин з Катаром, але також не має наміру йти на подальше загострення. Міністр закордонних справ Катару Мухаммад бен Абдуррахман Аль Тані назвав серед «друзів і союзників» також Францію, Великобританію і Німеччину.

Здебільшого у суперечностях серед країн арабського світу можна простежити релігійне підґрунтя. Як відомо, іслам – неоднорідна релігія, яка має власні конфесії, що перебувають у гострій конфронтації: сунітів та шиїтів. Якщо говорити «по-нашому», то суніти – це «книжники», які з Корану переймають буквальний зміст тексту, а шиїти – більше «містики», які Коран вважають книгою притч та міфів, що несуть у собі значно глибші, аніж буквальні, змісти. Cуніти, скажімо, називають джихадом реальну війну з «невірними», а шиїти вважають, що це – особиста боротьба зі внутрішніми демонами.

Значна частина шиїтів проживає на території Ірану (вважається, що ця релігійна течія здобула собі більше прихильників власне серед персів, ніж серед арабів), натомість до середовища сунітів належать представники всіх радикальних ісламістських організацій, включно з «Ісламською державою» та «Братами-мусульманами», сунітами також була вся колишня політична верхівка Іраку на чолі з Саддамом Хусейном. У багатьох ісламських країнах триває постійне, часто криваве, протистояння між цими двома релігійними течіями. Суніти вважають шиїтів відступниками, а ІДІЛівці – найлютішими своїми ворогами.

Однак у випадку з Катаром такої однозначності немає. З одного боку, цю державу звинуватили у підтримці шиїтського Ірану, а з іншого – у фінансуванні сунітських радикалів з «Ісламської держави» та ХАМАСу.

Наразі найбільше бонусів із конфлікту довкола Катару отримала Туреччина. В умовах пасивності Сполучених Штатів, які поки не озвучили своєї чіткої позиції в цій ситуації (спершу Держдеп підтримав Саудівську Аравію, але після придбання Катаром американських винищувачів F-16 на $12 млрд раптом засумнівався у достатності доказів проти емірату), турки одразу стали на сторону Катару. Туреччина постачає харчі та інші товари повітрям з часу запровадження санкцій, а на свою базу на території цієї країни перевела додаткові підрозділи. Міністр оборони Туреччини Фікрі Ісік при цьому заявив, що будь-яка вимога закрити тутешню військову базу буде вважатися втручанням у відносини Анкари з Катаром.

З одного боку, Катар звинуватили у підтримці шиїтського Ірану, а з іншого – у фінансуванні сунітських радикалів з «Ісламської держави» та ХАМАСу.

Таким чином, на Близькому Сході вимальовується нова геополітична вісь Туреччина – Катар – Іран, в якій турецький президент може зіграти роль нового ісламського лідера. Не виключено, що у зв’язку з будівництвом газопроводу «Турецький потік», яким російський газ планують транспортувати до Європи в обхід України, ця лінія політичних контактів може бути продовжена аж до Москви.

…Свого часу у Перській затоці вже виникали великі клопоти через карликовий Кувейт, який став подразником для лідера Іраку Саддама Хусейна і був окупований через надумані звинувачення. Чим тоді закінчилася вся ця історія, добре пам’ятають українські миротворці, які в складі міжнародної коаліції, до котрої входило 28 країн на чолі з США, допомагали відновлювати мир після «Бурі в пустелі», розгрому іракської армії та страти іракського диктатора.

До яких наслідків призведе теперішнє збурення спокою у Перській затоці? Чекати на відповідь залишилося недовго…

Як розповів журналу «МІСТО» спеціальний оглядач із США Юрій Крегель, американські мас-медіа дають дуже обережну оцінку подіям, які тепер відбуваються довкола блокади Катару іншими країнами Перської затоки.

Ні для кого не секрет, що Катар роками проводив двояку політику щодо Заходу, своїх арабських сусідів та різноманітних ісламістських угруповань, що беруть участь у збройних конфліктах на Близькому Сході, – зазначив оглядач. – Спонсорований Катаром телевізійний нетворк «Аль-Джазіра» надає свою платформу для пропаганди ісламістських радикальних ідей особам типу Юсуфа аль-Кадраві – головному ідеологу, котрий, зокрема, возвеличує Гітлера в своїх виступах,  висловлюється за покарання та навіть знищення євреїв. Катар неприховано надає притулок та спонсорує лідерів терористичних бандформувань – палестинського ХАМАСу, іранської Хезболли та інших, дрібніших, що виконують завдання Аль-Кайди на території Сирії та Іраку. Відомо, що в 1990-х роках Катар надав притулок Халіду Шейху Мохаммеду, який був одним із головних організаторів терактів 9/11 в США. Сирійський відділ Аль-Кайди «Фронт Аль-Нусра» отримує пряму фінансову допомогу з території Катару, а терорист-смертник з Манчестера був членом лівійського відділу Аль-Кайди, спонсорованої знов-таки Катаром. Таких фактів назбиралося сотні.

Але попри це, монархічний клан Катару, очолюваниий королем Тамім-бін-Хамадом Аль-Тхані, успішно співпрацює з Німеччиною: 12 німецьких фірм мають контракти в повному обсязі, а понад сто – часткові. Катар інвестував мільярди доларів у бізнеси Сполучених Штатів та Європи, володіючи частками власності нью-йоркського Empire State Building та лондонського London Shard, англійської мережі Harrods та американської Tiffani & Сo., дивіденди з яких потоком йдуть на фінансування діяльності Хезболли та ХАМАСу. Окрім того, Катар залишається одним із найбільших світових експортерів скрапленого газу, займаючи до 30% світового ринку.

Попри те, що Сполучені Штати розташували поблизу столиці Катару Дохи свою найбільшу на Близькому Сході авіабазу Аль-Удейд, де перебуває до 11 тисяч американських військовослужбовців і виконуються всі операції в регіоні, одразу після оголошення блокади Катару дещо несподівано повела себе Туреччина, яка все більше перетворюється на ще одну диктаторську державу Близького Сходу. Турецький президент Реджеп Ердоган виступив із підтримкою Катару, надавши повітряний простір для Qatar Airways та передислокувавши в Катар трьохтисячний військовий контингент, «щоб запобігти можливому державному перевороту». «Ізоляція Катару антигуманна та антиісламська, – заявив Ердоган.

Не обійшлося в цій ситуації без Тегерана та Москви. Росія виявляє активність у фінансових стосунках з Катаром, а шиїтський Іран активізував контакти з Дохою на нафтогазовому та продовольчому ринках.

Поки що передчасно робити висновки з приводу справжньої мети політики США щодо Катару. Можливо, це багатоходова комбінація, під час якої руками саудитів та нового й амбітного короля Саудівської Аравії Сполучені Штати намагаються допомогти Ер-Ріяду встановлювати контроль в регіоні. А можливо, політика подвійних стандартів на Близькому Сході, що проводилась Заходом протягом століть, і, як правило, приносила результати, тепер серйозно пробуксовує, відкриваючи світові відверто лицемірний процес».

Автор: Богдан СКАВРОН

Стаття опублікована в журналі МІСТО №9

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.