Нова стара школа

Які зміни чекають на вчителів, дітей та їхніх батьків із новим законом «Про освіту»?

Кардинальні зміни в освітньому процесі мали б відбутися давно. Система, яка існує зараз і значною мірою є спадком часів Союзу, вичерпала себе – і діти уже не ті, і технології витісняють звичні методи викладання.

Перспективи нового навчання

Проект нового закону «Про освіту» у Верховній Раді зареєстрований ще 4 квітня 2016 року. За основу його прийняли у першому читанні 6 жовтня минулого року, проект підтримали 277 депутатів. Після цього нардепи запропонували 1200 поправок, комітет з питань освіти і науки парламенту розглянув їх і виробив фінальний текст законопроекту. 13 липня цього року питання знову слухали у парламенті, проект закону підтримали лише 176 народних обранців… Його знову розглядатимуть у ВР уже на вересневій сесії. Якщо документ приймуть, положення будуть закладені у проект держбюджету на наступний рік, щоб мати змогу впроваджувати нові стандарти уже з вересня 2018 року.

Сучасні учні

Основна причина необхідності змін в освіті – сучасні діти, які прагнуть толерантного ставлення, розуміння, нівелюють авторитаризм, вимагають поваги до себе. З цим погоджуються і педагоги.

«П’ятий клас, який я мала десять років тому, відрізняється від того, що зараз. Сучасні діти не сидять цілий урок, склавши руки на парті. Їх треба зацікавлювати, збуджувати уяву – втримувати їх увагу 45 хвилин дуже важко. Багато дітей нині суперактивні, дуже рухливі», – зауважує педагог, заступник начальника департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради Наталія Микула.

Імовірно, це відбувається через швидкий поступ суспільства, зміну пріоритетів, розвиток комп’ютерних технологій, вважає педагог. А ще сучасні діти фізично слабші – нормативи, які діяли ще кілька років тому, зараз не актуальні, збільшується відсоток звільнених від уроків фізвиховання.

Нова школа – це спрощені методики викладання, змінені програми, якісні підручники, можливо, запровадження різних спецкурсів. Діти будуть мати право вибору, що дуже важливо.

Нова школа – це спрощені методики викладання, змінені програми, якісні підручники, можливо, запровадження різних спецкурсів. Діти будуть мати право вибору, що дуже важливо. Запровадження допрофільної підготовки – ще один серйозний плюс: відродиться професійно-технічна освіта.

Кардинальні зміни

Освітяни погоджуються: не завжди те, що пишуть у підручниках, доступне для сприйняття дітей. Наразі позиція Міністерства освіти така, що підручники мають укладати практикуючі педагоги, котрі розуміють, як краще подати матеріал, щоб його засвоїли учні. Досі у написанні підручників брали участь наукові колективи, які дбали про власні професійні та фінансові інтереси і не надто переймалися тими, хто гризтиме граніт науки.

Нова школа передбачає і зміни у підході вчителів до освітнього процесу. Адже нові програми, новий базовий освітній стандарт, нові підручники будуть ефективні лише з новим, прогресивнішим учителем.

«Методики роботи передбачали заучування, а нині – це ті знання, які дитина потім зможе використати у житті. Приклад цьому простий. На уроках алгебри діти вивчають багато математичних формул, можуть вирішити складне рівняння, але при цьому не знають, як порахувати необхідну кількість шпалер для кімнати абощо. Ми начиняємо учня різними знаннями, але чи зможе він у подальшому дати собі раду в житті?» – міркує заступник.

Тож найважливіше нині не отримати знання, а вміти ними користуватися. Для цього і самі педагоги повинні постійно вдосконалюватися, вчитися, здобувати нові навики.

Консерватизм у галузі

Закон ще не вступив у силу, а деякі його положення уже застаріли – сучасний світ рухається надто динамічно. Хоча освіта – це консервативна галузь, тому їй можна пробачити дещо сповільнені темпи. Як приклад: в Україні не готові відмовитися від навчання в класах – дистанційна освіта не вітається навіть попри те, що дехто з батьків наполягає, адже за кордоном це звична практика. Наразі індивідуальний графік можна обрати тільки у ВНЗ, а середню освіту за такою формою може здобути лише хвора дитина. Міська влада розглядає можливість дистанційного навчання як альтернативу класно-урочній системі, запевняє освітянин.

Консерватизм галузі полягає не лише у відсутності вибору форми навчання, а й у тривалості навчального процесу. Один із варіантів, який розглядали фахівці – запровадження системи, яка б поєднувала три тижні навчання з тижнем канікул. Ідея не прижилася.

«Коли дитина повертається з відпочинку, навіть якщо це тиждень, вона щось призабуває, треба урок або й два, щоб ті знання поновити. Але програма, на жаль, на це не розрахована – майже кожного уроку передбачена нова тема. Для мене як для вчителя-практика це не є оптимальним варіантом», – зауважує Наталія Микула.

Нинішня семестрова система з відповідним канікулярним періодом узгоджується заздалегідь. Цього року про це говорили ще у березні. Тоді й вирішили, що учень саме так найкраще засвоює знання, може повторити і навчитися, а вже потім на канікулах відпочити. Зрештою, структуру навчального року може визначити і погодити з департаментом кожен заклад самостійно. Проте охочих експериментувати і випробовувати на собі нові практики в місті не знайшлося.

Скептична позиція

Далеко не всі батьки школярів і фахівці в галузі освіти вірять у дієвість та ефективність нового закону. Хоча одностайні в тому, що зміни в освіті необхідні були давно і початися мали одразу після проголошення незалежності.

«Змін не варто боятися. Чи будуть вони ефективними? Не знаю. У нездоровому суспільстві намагатися запровадити здорову освіту… Мета нового закону – підвищити якість освіти українця. Так? Але чи потрібні нашому суспільству розумні й освічені люди? У мене щодо цього сумніви. Чи є в дітей мотивація здобувати освіту? Чим ми можемо їх мотивувати? Та поки що нічим. Якщо є мета і мотивація, то і вчишся навіть не завдяки, а всупереч», – висловлює думку мама, доктор філологічних наук, професор кафедри педагогіки початкової освіти Педагогічного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ольга Деркачова.

Щодо тривалості освітнього процесу – мають бути триместри, тобто п’ять тижнів навчання і тиждень канікул, вважає Деркачова.

«У цьому тижні нічого злого нема, якщо у батьків є бажання і можливість присвятити його дитині: почитати з нею, помалювати, поводити у парк, театр, музеї, філармонію – тоді модель працюватиме. І вчитель матиме більше свободи, хоча далеко не всі пройдуть сертифікацію», – зауважує фахівець.

На уроках алгебри діти вивчають багато математичних формул, можуть вирішити складне рівняння, але при цьому не знають, як порахувати необхідну кількість шпалер для кімнати.

Основне – школа повинна повернутися до дитини, адже зараз усі питання навчального процесу вирішують фахівці. Дітей і батьків ніхто не запитує, а у них є багато конструктивних думок, зауважує батько трьох дітей, керівник провідних медіа-проектів Володимир Калин.

«Ми не повинні керуватися постійним «не можна». Нинішня школа виховує дітей, які не бачать свіжого повітря, носять надважкі портфелі. Матеріал подається надто швидкими темпами, засвоїв учень тему чи ні – нікого не цікавить: батьки вдома попрацюють або наймуть репетитора. Так побудована нинішня система освіти. Але такого бути не може! Якщо дитина пішла до школи за знаннями, то вона повинна там їх отримати. Краще вивчати меншу кількість предметів, але якісніше, глибше», – акцентує пан Калин.

Нова модель освіти має бути комплексно розвернута до дитини. У час прогресивних технологій не може школяр навчатися за методиками, розробленими ще у минулому столітті.

Нинішня шкільна програма надто важка, тож час від часу давати дітям перепочинок буде не зайвим. Модель освіти з певним періодом навчання і короткими канікулами буде оптимальним варіантом, вважає батько. Влітку є три місяці шкільних канікул, батьки школярів успішно вирішують проблему, де саме мають перебувати їхні діти, тож і на тиждень відпочинку можна знайти можливість зайняти їх.

Очевидно, що для нашої держави потреба в удосконаленні освітнього процесу назріла давно, вважає Євгенія Бардяк, експерт при громадській раді Міністерства освіти й науки України. Якщо підніметься статус учителя в суспільстві і буде матеріальне заохочення через високі зарплати, премії тощо, то батьки без жодних докорів сумління матимуть право не просити, а вимагати належного викладання предметів для своїх дітей. Кожен батько і мати мають бути свідомі того, що зарплата вчителя зростає за рахунок їхніх податків. Батьки не повинні навантажувати дитину ще додатковими заняттями з репетиторами, бо тоді постає питання: навіщо витрачати час на школу, якщо вона не дає достатніх знань?

Діти схильні до різних предметів, тому школа має бути профільноорієнтованою, особливо у старших класах. Не усі школярі в результаті мають стати випускниками вишів. Водночас реформа підвищуватиме конкуренцію між педагогами. Це сприятиме удосконаленню їх кваліфікації, методик та пошуку інструментів роботи з учнями на практиці.

Нинішня школа виховує дітей, які не бачать свіжого повітря, носять надважкі портфелі. Матеріал подається надто швидкими темпами, засвоїв учень тему чи ні – нікого не цікавить.

«Освітній процес має бути цікавим, розкривати індивідуальність кожного учня, допомагати комунікувати з однолітками та дорослими, вирішувати особисті проблеми. Проте надмірного розслаблення теж не потрібно, бо навчання – це все-таки робота. Не думаю, що схема «три тижні робочі, один тиждень канікул» доцільна. По-перше, це не дає часу на адаптацію до навчання і до відпочинку. По-друге, абсолютно не практично для батьків, які працюють і не мають з ким залишати дитину», – каже Бардяк.

Петро Хмельовський, голова Асоціації піклувальних рад шкіл Івано-Франківська, до нового закону «Про освіту» ставиться скептично. Вивчав його детально, а також готував зміни від батьківського самоврядування міста. Закон можна прийняти в найкращій редакції, але коли він перейде у площину виконання, треба розуміти, хто зацікавлений у його втіленні. Насамперед не задоволена новим законом буде управлінська ланка, адже він передбачає майже повну її ліквідацію, вважає Петро Хмельовський. Керівникам шкіл новий закон дає набагато більше повноважень, вони не будуть отримувати команд від управлінь і департаментів, а діяти в межах своєї компетенції. Фінансування закладів також зросте. Але працювати за новою системою не зможуть 70% директорів, адже це керівники радянського типу, які на посадах понад 20 років…У реформі не зацікавлені і 80% педагогів. Більшість із них звикли жити по-старому: отримувати зарплату, мати години репетиторства. А нова система передбачає сертифікацію, а також додаткові зусилля від вчителів – ініціативу, новий підхід.«В реформі будуть зацікавлені педагоги-новатори, але їх, на жаль, меншість. Всі решта будуть працювати як раніше, адже у школі 60% – вчителі пенсійного віку. Тому зміни – інноваційний підхід, інтерактивні дошки – більшість просто не зможе реалізувати», – наголошує пан Хмельовський.З 1 вересня 2018 року передбачена добровільна сертифікація вчителів початкової школи. Ті, хто успішно пройде переатестацію, отримає 20% надбавки до зарплати. Щоб скористатися перевагами нової школи, педагоги змушені будуть змінювати підхід до себе, своєї роботи… Закон також легалізує репетиторство, що зараз є масовим, у вигляді індивідуальної педагогічної діяльності. Як саме це відбуватиметься, наразі не передбачено.Петро Хмельовський вважає, що для учнів першого класу доречне було б навчання, що чергується з відпочинком. Адже для них школа – це стрес, а також досить велике навантаження. Водночас виникає проблема для батьків: де під час тижня канікул перебуватимуть їхні маленькі школярі, чим будуть займатися. Можливо, оптимальним було б навчання, яке змінюється ігровим періодом у тому ж шкільному приміщенні, але це були б інтерактивні ігри, перегляди кінофільмів, малювання – речі, які об’єднують і не зобов’язують дітей.

До речі, в законі «Про освіту» школярів не враховано як суб’єкт реформи – за них думають, що треба робити, водночас партнерства не передбачено. Це прогалина, адже слід зважати і на їхні думки щодо реформування. Учні дуже негативно ставляться до реформаторського пафосу і риторики. Коли педагогіка партнерства перейде у практичну площину, вони вмить на це відреагують, тому що це покоління вже народилося з відчуттям власної гідності. Буде ухвалений новий закон чи ні, але зміни у школі неминучі, адже вони продиктовані вимогами часу й нового покоління, а також самим життям.

Автор: Ірина ФЕДОЛЯК

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 10

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.