В Індію по катарсис. Екзотичні мандри відомого франківця

Схід – це Схід, а Захід – це Захід, і вони не зійдуться ніколи. Відомий франківський медійник Олег Головенський мандрував Індією ще кілька років тому, однак слід у його свідомості й житті ця країна залишила глобальний.

Не торкатися ні до чого і ні до кого

Якщо говорити про цивілізаційну глибину, то Індія – одна з найцікавіших країн світу. Якщо навіть і прожити там кілька років, то все одно всього не побачиш. Вона існує давно, має свою соціальну систему, віру, пантеон богів, які, до речі, дуже подібні до наших праслов’янських. Цікаво, що індійський санскрит, одна з найскладніших мов світу – найбільше схожий до слов’янських мов і навіть має спільні слова з українською: один, два, три, чатур (з укр. – чотири), мата (з укр. – мама)… Тобто, спільноарійські корені присутні. Якось навіть читав, що в Індії є монастир, де розмовляють майже українською мовою.

Індія – величезна і громіздка, кожен шостий житель Землі мешкає там. Історично ця країна теж дуже глибока.

Індія – величезна і громіздка, кожен шостий житель Землі мешкає там. Історично ця країна теж дуже глибока. Разом із тим, вона надзвичайно пластична. А ще дуже брудна: борони Боже купувати вуличну їжу чи пити воду з крана. Бажано не торкатися ні до кого і ні до чого.

Між багатими і бідними в Індії дуже великий розрив. Певна група людей століттями накопичує тонни золота, тоді як багато хто живе на два долари в місяць.

Міста-мільйонники вважаються невеликими. Хоча поняття міста в Індії трохи інше, ніж, приміром, у Європі. Індійське місто – це велике село. Єдині цікаві споруди – монастирі та храми. Тому варто їхати туди перш за все за духовним відновленням.

Усе заради карми

В одній із книг Кіплінга йдеться про те, що Схід – це  Схід, а Захід – це Захід, і вони не зійдуться ніколи. На Сході в людей абсолютно інші мотиви жити. Є така східна мудрість: “Багато хто певен, що активно живе, хоча насправді він лише невтомно метушиться”. Ставлення до часу і матеріальних речей тут суттєво відрізняється від того, що домінує в Західному світі. Матеріальне важливе, але другорядне. Там цінують внутрішній спокій, коли людина ладнає сама з собою, дотримується заповідей. До речі, в буддизмі та індуїзмі, як і в християнстві, в основі релігії – 10 заповідей, зміст яких по суті ідентичний.

Якщо на Заході час – лінійний, тобто, є прогресом, і те, що було, вже ніколи не вернеться, то на Сході геть по-іншому: час – циклічний, тамтешні жителі мислять циклами (денний, добовий, місячний, річний і т. д.). Приміром, якщо вони з кимось не зустрілися в цьому витку циклу, то зроблять це в іншому.

В Індії вірять, що дуже важливо жити праведно, бо протягом життя людина накопичує свою карму, від якої залежатиме якість її наступного життя. Якщо карма буде геть погана, наступного разу твоя душа, ймовірно, житиме, наприклад, в таргані чи, ще гірше – в камені, котрий може так і простояти сотні років. Мусиш відстраждати своє, аби очистити карму.

Кастова нерівність

Цікавою в Індії є соціальна структура. Країна існує тисячоліттями, і стільки ж часу суспільство там закостеніле і консервативне, воно поділяється на чотири касти.

Країна існує тисячоліттями, і стільки ж часу суспільство там закостеніле і консервативне, воно поділяється на чотири касти.

Найвища каста – брахмани. Це жерці в індуїзмі, священики, що складають лише 2-5% індійського населення. Їм не можна займатися робітничими професіями (забороняється навіть удома прибирати – для цього є представники нижчої касти). Лише брахмани здатні виконувати найважливіші ритуальні завдання, вивчати і декламувати писання. Оскільки в Індії духовне і світське знання фактично нероздільні, брахмани часто мають значну інтелектуальну та політичну владу.

Раніше брахманам було заборонено (внутрішня заборона) навіть брати гроші (золото) до рук. Вважалося, що гроші породжують егоїзм і з цим втрачається святість. Так складалося історично, але зараз брахмани можуть працювати викладачами в університеті або телеведучими.

Друга каста – кшатрії. Шляхетна каста воїнів і правителів.

Третя каста – вайш’ї, до якої належать торговці, ремісники і землевласники. А ось четверта, найнижча – шудри. Це в основному слуги. Більшість індуїстських селян є шудрами.

Верхні касти обмежені у зв’язках із нижчими. Перші живуть у центрі, другі – на периферії.

Ті, хто не вписується в жодну з категорій – недоторкані. Їх також називають паріями. Низ соціальної драбини. Становлять 16-17% населення Індії. Вважається, що вони здатні оскверняти членів вищих каст, особливо брахманів. У сільській місцевості недоторкані нерідко стають жертвами утисків, насильства і жорстокості. Часто не мають житла, мешкають надворі у картонних коробках, часом сплять просто на тротуарі. Коли тільки виходиш у місто, на тебе налітає зграя недоторканих, серед яких і прокажені (без носів, рук тощо), починають просити гроші… Якщо дати бодай одну копійку, вони від тебе вже не відчепляться.

У мандрівці нашим гідом була українка, яка одружилася з індійцем і переїхала жити на його батьківщину. Чоловік належав до другої касти, тому вона теж автоматично стала кшатрією. Жінка розповідала, що спершу їй було трохи складно призвичаїтися до місцевих правил. Наприклад, одного разу, коли чоловік пішов на роботу, українка залишилася вдома сама, дуже нудилася, тому вирішила пофарбувати двері. У цей час зайшла сусідка, яка, звісно, належала до тієї ж касти, і мало не зомліла – настільки шокована була побаченим: “Нащо ти це робиш? Чому ти не покличеш шудру, аби виконала цю роботу?”. Відтоді минуло вже десять років, а індійці й досі згадують той випадок, мовляв, це та, що сама фарбувала двері.

При тому, що в Індії з давніх-давен існує кастовий поділ, там немає соціальних заворушень. Шудра не може хотіти стати, наприклад, кшатрією – це просто неможливо за індійськими законами.

Свого часу прем’єр-міністр Індії Індіра Ганді двічі пробувала перемішувати касти, добивалася для шудрів місця в університетах. Однак їх усе одно сприймали так само. Тобто, каста – така річ, яку не можна змінити. Лише якщо жінка виходить заміж за чоловіка з іншої касти, автоматично починає належати до тієї ж. Але такі випадки нечасті. Здебільшого шлюби відбуваються в межах касти.

Золотий трикутник

Джайпур, столиця найбагатшого штату Раджистан, входить до Золотого трикутника туристичного ланцюга поряд із Делі та Агрою. Джaйпур ввaжaєтьcя oдним із нaйяcкрaвiшиx мicт. Вoнo нeвeликe за розміром i булo пoбудoвaнe вiдпoвiднo дo трaдицiй дрeвньoї aрxiтeктури. Йoгo вiдрiзняє прямoкутнe плaнувaння i вузькi вулицi, зaпoвнeнi нeвeликими мaгaзинaми. Збeрeглacя крiпocнa cтiнa, щo кoлиcь зaxищaлa мicтo вiд вoрoгiв. Бaгaтo icтoричниx пaм’ятникiв пoбудoвaні з рoжeвoгo пiщaнику. Цeй мaтeрiaл cимвoлiзує гocтиннicть. Нaйбiльш вiдoмi пaм’ятки Джaйпура – цe Пaлaц вiтрiв i Мicький пaлaцoвий кoмплeкc.

У Делі місцевою атракцією вважається залізна колона, зведена в ІХ ст. до н. е. і, що найцікавіше, практично не уражена корозією. Науковці стверджують: хімічний склад колони такий, що виплавити її сьогодні неможливо – тільки в умовах невагомості.

Ще однією цікавою спорудою в Делі є Кутб-Мінар – найвищий у світі цегляний мінарет. Занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Вежа збудована під невеликим нахилом – таким чином, що в день літнього сонцестояння від неї немає тіні. Цікаво, що багато років назад один з індійських правителів хотів збудувати таку саму вежу. Вже почалися роботи, звели четверту частину, але споруда розсипалася. Ніхто й досі не може пояснити, яким чином тоді можна було збудувати таку величезну похилу вежу.

У Делі місцевою атракцією вважається залізна колона, зведена в ІХ ст. до н. е. і, що найцікавіше, практично не уражена корозією. Науковці стверджують: хімічний склад колони такий, що виплавити її сьогодні неможливо.

Агрa – кaзкoвe мicтo. Тут розташоване oдне з ceми чудec cвiту – бeзcмeртний пaм’ятник любoвi, щo зaxoплює cвoєю крacoю – Тaдж Мaxaл. Монумент збудований імператором Шах Джахан Мугалом як мавзолей для своєї перської дружини. Його стіни викладені полірованим мармуром, зовні в деяких місцях доповнені червоним пісковиком. У вікнах та арках – ажурні решітки. Склепінчасті переходи розписані сурами із Корану арабськими літерами. Більшість дослідників вважають, що Тадж Махал побудований з матеріалів, привезених з усієї Індії й Азії. Для транспортування будівельних матеріалів використовували понад 1000 слонів.

Місце, куди доїжджає мало туристів

Орісса – штат на узбережжі Бенгальської затоки на сході Індії, який славиться багатою культурою своїх численних народностей і древніми індуїстськими храмами. Земля, куди доїжджає дуже мало європейських туристів, адже тут є справжні дикі джунглі, з болотами і непрохідними хащами.

В Оріссі ми були в містечку художників, які малюють індуїстських богів. Картини величезних розмірів і неймовірно красиві, потребують кропіткої праці, філігранності й таланту. А ціни – смішні. Приміром, за три такі картини я заплатив 20 доларів США.

Надзвичайно цікаві старовинні храми, монастирі. В селищі Конарак є величезний храм Вішну – бога, який утримує наш світ. Це фактично величезна піраміда, майже як єгипетська, але по всіх поверхнях складена з різних скульптур та фігурок із різьбленого каменю. Тут і батальні сцени, і сцени з життя богів, і з “Камасутри”…

Загалом на вершині індуїстського пантеону є трійка головних богів – Брахма (творець), Вішну (той, що утримує цей світ) і головний – Шива – бог Страшного Суду, який судитиме душі в кінці днів.
Окремо варто розповісти про Малий Тибет, розташований на висоті 3500 м над рівнем моря. Літак тут приземляється по спіралі. У людей одразу починається гірська хвороба: голова болить, артеріальний тиск скаче…

Коли оголосили, що в аеропорту міста Лєх температура повітря мінус десять градусів, я думав, що ми задубіємо, бо мали тільки легенькі курточки (коли вилітали з Делі, було плюс 30 вночі). Однак холод був майже не відчутний, оскільки там дуже низька вологість. Одразу поїхали в готель. До речі, чотиризірковий. Коли зайшов до номера, то відчув, що він не опалюється. Адміністратор пояснив, що це не неполадки, батарей узагалі немає, тому порадив грітися додатковою ковдрою. Якщо буде геть холодно, то пообіцяли принести пляшки з гарячою водою, які слугуватимуть грілками.

Але це лише дрібна незручність порівняно з тими красотами, які ми побачили в Малому Тибеті. Були в тисячолітній печері, навколо якої потім заснували монастир. І ось там уже тисячу років не переривається молитва-медитація. Монахи моляться позмінно. Святість витає в повітрі.

До речі, саме в Малому Тибеті у мене і народився задум побувати у Непалі та Великому Тибеті, пройти кору – паломницький обхід навколо Кайласу, священної гори буддистів та індуїстів.

Довідка

Олег Головенський – метафізик, редактор Агенції новин «Фіртка». 54 роки. Дві вищі освіти: військовий радіоінженер і MBA (майстер із бізнес-адміністрування). Одружений, виховує сина. Об’їздив понад три десятки країн.

Автор: Наталя МОСТОВА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 14

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.