Дитячий кардіолог спростовує міфи і дає поради

Будь-який лікар має працювати у тандемі з психологом, «Німесил» краще не давати дитині до підліткового віку, а те, що колись для профілактики дитячого здоров’я вважалося обов’язковою нормою, тепер заборонено. Детальніше – у розмові з лікарем вищої категорії, дитячим кардіоревматологом, завідувачем відділення спеціалізованої допомоги міської дитячої клінічної лікарні ОлександроюЛюбінець, яка у професії вже більш як 30 років.

Пані Олександро, наскільки втішною є наразі статистика дитячих хвороб серцево-судинної системи?

У цілому світі серцево-судинні захворювання є патологією номер один за смертністю та виходом на інвалідизацію. Хоча серед дітей статистика більш втішна. Наприклад, в Івано-Франківську під диспансерним спостереженням перебуває близько тисячі дітей (загалом приблизно 40 тисяч дітей віком до 18 років), тобто, це лише 4%. Зростає кількість вроджених вад серця. На кожну тисячу народжених малят близько 6-10 мають вроджені аномалії серцево-судинної системи. Це високий показник.

Але є багато патологій з епізодичним характером, тому до лікаря з цими проблемами звертаються нерегулярно. Також є багато недіагностованих. Дуже важлива рання діагностика. Адже порушення серцево-судинної системи в подальшому веде до відхилень в інших системах організму.

Взагалі нині кардіологічні патології «помолодшали»: гіпертонічна хвороба, інфаркти, інсульти все частіше трапляються у досить молодому віці. І, до речі, це більше стосується чоловіків – в силу різних причин.

Якщо в дорослому віці людині діагностують недугу серця, чи може це свідчити про те, що в дитинстві проблему не догледіли?

Звичайно. Своєчасно не діагностовані та не ліковані в дитинстві запальні хвороби серця приводять до подальших уражень, в тому числі й коронарних судин, до ішемічної хвороби серця і т. д.

Нерідко люди кажуть, що ваду серця їм діагностували аж у 20 років чи ще пізніше. Але серцево-судинна система дуже часто адаптується до вродженої вади (якщо вона не критична), і в результаті в організмі розвиваються незворотні зміни з боку різних органів. Коли помітні ознаки функціональної недостатності, зазвичай уже пізно щось робити.

Які серцево-судинні хвороби найпоширеніші серед дітей?

Все залежить від вікової групи. У дітей раннього віку (до 6 років) превалюють вроджені аномалії розвитку. У дітей молодшого шкільного віку (6-10 років) – найчастіше захворювання міокарда, виявляють і суглобовий синдром. У підлітків на першому місці вегетативні дисфункції різного типу. Також у цьому віці дуже часто маніфестується артеріальна гіпертензія.

Чи за останні 10-15 років відбулись якісь зміни в підходах у дитячій кардіології?

Змінився підхід до лікування. Те, що 20 років тому приймали як нормальне, тепер, згідно з доказовою медициною, вважається не тільки непотрібним, а й шкідливим. Наприклад, колись у школах проводили тотальну профілактику біциліном – це пролонгований препарат пеніцилінового ряду, який використовується тільки для вторинної профілактикиревматизму. Застосовували такий препарат, як біцилін-3, котрий тепер заборонений до використання у педіатричній практиці. Виявилося, що така лікарська форма, як біцилін-3 для дітей недопустима.

Також було модно займатися «покращенням імунної системи». Препарати вилочкової залози, тимуса, ехінацеї, краплі «Джерело» призначали всім поголовно. Начебто для активації імунної системи. Мені ще тоді це видавалося непотрібним, що й підтвердилося тепер. Варто пам’ятати, що і ті, хто пережили чорнобильську трагедію, і ті, хто народилися потім, мають порушену імунну відповідь. Тому цими препаратами можна добряче нашкодити, навіть розбурхати якісь патології.

Був період, коли нестероїдний протизапальний препарат «Німесил» постійно призначали дітям. А на початку 2000-х нарешті дослідили, що дітям віком до 14 років його давати недоцільно.

Окрім цього, дуже змінилася структура захворюваності. Скажімо, до 90 років поширеними були ревматичні недуги. Зараз ревматизму практично немає. Нагадаю, що ревматизм – це важке постстрептококове захворювання, яке в своєму розвитку носить аутоімунні механізми. І що – хіба немає стрептокока? Є, звісно! Але на фоні зміни особливостей імунітету у дітей, нераціонального використання антибіотиків стрептокок просто «змінив своє обличчя», недуга навчилася ховатися, перебуваючи у латентній формі. І в тому основна небезпека, адже при цьому немає сильної імунної відповіді, розвинута антибіотикорезистентність. Вчасно не діагностований ревматизм приводить до формування ревматичних вад серця. Дуже часто трапляється так, що у хворого немає ревматичного анамнезу, але є прояви недостатності серцевих клапанів.

Тішить, що зараз українські лікарі вже можуть користуватися міжнародними протоколами. Як на мене, вони ефективніші, хоча і потребують адаптації до наших особливостей. Наприклад, це стосується обстежень, яких в Україні навіть не роблять ніде. Але в плані лікування ці протоколи дуже добрі: все чітко і максимально лаконічно, немає такого, що призначається купа препаратів з сумнівним ефектом. Натомість один-два, але з доказовою дією. Моя багаторічна лікарська практика підтверджує – медикаментів треба призначати лише необхідний мінімум.

Як щодо фітотерапії?

Так, наші люди дуже люблять лікуватися травами. Але часто рекламні оголошення фітопрепаратів є звичайною маніпуляцією. Підхід до  альтернативного лікування має бути виваженим. Люди налаштовані, що ці засоби є значно безпечніші, ніж із хімічною структурою. Однак треба пам’ятати, що навіть лікарська рослина має частини, які містять не лише цілющі, але й отруйні речовини. Окрім цього, варто знати відповідні правила, аби змогти витягнути з рослини її лікувальні речовини.

У моїй практиці був такий випадок, коли бездумне фітолікування призвело до смерті. Жінка, хворіючи гепатитом, за чиєюсь рекомендацією лікувалася соком чистотілу. Це призвело до дуже важкої форми ниркової  і печінкової недостатності. Організм панянки був доволі молодим, але не витримав.

Дуже часто мені трапляються матусі, які заліковують своїх діточок відварами з глоду. Так, ця рослина й справді благотворно впливає на симпатичну нервову систему, заспокоює її, покращує регуляцію, але ж у розумних дозах. Якось одна матуся так переборщила, що в малюка почалася блокада. Фітотерапія має бути виваженим доповненням до традиційного лікування.

Які зміни у здоров’ї дитини мають насторожити батьків?

Треба пам’ятати про особливості фізіології малюка. Жодне захворювання не починається з важкої симптоматики. Скажімо, недуги серця ніколи не починаються із задухи чи набряків. Спершу спостерігається міні-симптоматика. Якщо це грудне маля, то його поведінка стає дивною. Наприклад, воно відмовляється від їжі. Дитина також може стати вкрай неспокійною, чи навпаки – постійно спати. Також важливо, аби батьки регулярно перевіряли пульс свого малюка. Аритмія є сигналом для звернення до лікаря. Але й тут треба знати особливості. До прикладу, у маленьких дітей пульс значно інтенсивніший, ніж у дорослих.

Чи правда, що в основі багатьох хвороб лежать психосоматичні причини?

Душа і тіло – нерозривні поняття, тому, як на мене, кожен лікар має працювати у тандемі з психологом. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, десь 35-40% недуг мають психосоматичне підґрунтя. Взаємозв’язок між психікою і соматикою – очевидний. Найпершим руйнівним фактором є хронічний стрес, що призводить до виснаження імунної системи. Те саме стосується тривалого переживання негативних емоцій. І навпаки – непрожиті, невідреаговані емоції так само призводять до розвитку хвороб.

Взагалі, недуги дітей – це психологічні проблеми батьків, зокрема, наслідки несприятливої атмосфери в сім’ї. От, приміром, тяжке невиліковне захворювання ревматоїдний артрит. Часто спостерігаю розвиток цієї недуги у дітей, батьки котрих розлучаються. Також пригадується випадок, коли мама дівчинки померла внаслідок отруєння чадним газом, а в дитини буквально через два місяці діагностували ревматоїдний артрит. Накопичення негативних емоцій однозначно призводить до біохімічних розладів в організмі. Тому моя головна порада – розвивати в собі позитивне мислення.

Автор: Наталя МОСТОВА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 18.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.