Віктор Шкутов: дивіться, хто пішов

Влада – це люди. Щоразу, коли на важливу управлінську посаду приходить нова людина, є надія, що будуть зміни, особливі ж очікування – у постреволюційний період. Та, на жаль, час іде, проте жодних суттєвих реформ в Україні не відбувається. Змінюються назви, розробляють і затверджують нову форму, трапляються й гучні багатонадійні призначення, та результату немає, навіть якщо йдеться про державний орган, якого найбільш масштабно торкнулися новації, – Національну поліцію України. Позитивні зміни, які вдалося реалізувати при створенні патрульної поліції, згортаються, стара система реваншує – і багато патрульних не витримують тиску й залишають службу.

Будь-яке призначення в наш час уже не викликає зацікавленості, бо люди наперед знають: нічого нового, просто інша людина, яка буде продовжувати справу попередників, підтримувати та зміцнювати стару корумповану систему.

9 червня 2018 року був призначений новий керівник Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, ним став Володимир Голубош. До цього управління очолював Віктор Шкутов. Представлення нового керівника поліції Прикарпаття відбулося досить спокійно, жодного спротиву ні від обласних топ-посадовців, ні від громадськості. Хоч були часи, коли біля управління стояв БТР і цілі натовпи активістів виступали проти призначень із Києва. Цього ж разу майже нікому не відомий Володимир Голубош особливо нікого не зацікавив.

Шкутов часто акцентував увагу на війні, на героях, але чомусь не наважувався на героїчні вчинки в мирному житті

Колишній начальник обласної Нацполіції Віктор Шкутов доволі довго протримався на посаді, якщо брати до уваги, що на час його правління випала люстрація, переатестація, а також війна. Свою постмайданівську кар’єру він розпочав 18 березня 2015 року, прийшовши з посади начальника Івано-Франківського міського управління УМВС.

Віктор Шкутов у Національній поліції явно не був новою людиною. Його точно не можна назвати реформатором, але всі зміни та мікрореформи, які відбулися в цьому органі, він вміло запаковував у свою обгортку, швидко перехоплював та адаптовував на свій, загальноприйнятий лад. Від нього в області залежало дуже багато, і коли ми питаємо про результат роботи обласного прокурора, то він, звісно, неможливий без якісної роботи Національної поліції. І, як обласний прокурор Олександр Стратюк не спромігся на жодні реформи і резонансні прокурорські вчинки, так і Шкутов не спішив ловити “великих” злочинців. У його діяльності було багато патріотичних гасел, він вів активну представницьку роботу, був уважний до всіх, хто хоч якимось чином впливав на суспільну думку на Прикарпатті. Обдаровував грамотами та відзнаками усіх, починаючи від журналістів, волонтерів, закінчуючи працівниками Нацполіції. Шкутов часто акцентував увагу на війні, на героях, але чомусь не наважувався на героїчні вчинки в мирному житті. Його професійна діяльність нагадувала боротьбу з мізерними злочинами, які, мабуть, добре “лягають” у звіти на Київ, і з них йому таки вдалося сформувати своє чиновницьке портфоліо для здобуття вищої посади уже в столиці.

Пролюстрований

Віктор Шкутов успішно пройшов люстрацію, хоч і працював на доволі важливих посадах за часів режиму Януковича. У 2010-2013 роках був заступником начальника слідчого відділення Івано-Франківського МВ УМВС, а в 2013-2014 роках – заступником начальника слідчого управління УМВС у Волинській області, відтак пана Віктора призначили на посаду заступника начальника СУ УМВС в Івано-Франківській області.

Він потрапив у першу сотню тих, кого обіцяли безкомпромісно люструвати, але виявилося, що жодних прогріхів люстраційна система не ідентифікувала, тому “очищений” Віктор Шкутов зі спокійною совістю закріпився на посаді начальника УМВС в області.

Злита атестація

У травні 2016 року розпочалася атестація працівників поліції, і Віктор Шкутов у цьому процесі відіграв далеко не останню роль. Атестаційні комісії, які формувалися з місцевих громадських активістів, створювалися за досі не відомим принципом. Кожен громадський активіст повинен був пройти співбесіду з окремо сформованою комісією, до складу якої входив і сам Віктор Шкутов. Зрештою, в атестаційну комісію потрапили ті, які зручні, і “свої”, які частенько оббивали пороги МВС і робили спільні зустрічі та фото. Всі, хто справді відкрито виступив проти корумпованої правоохоронної системи, залишилися на протилежному боці реформ. І тоді вже було зрозуміло, що реванш розпочато, найважливіші моменти упущено і Шкутов успішно виконав завдання старої системи – йому вдалося повернути реформу в протилежний бік.

Страх перед журналістами

Віктор Шкутов не любив давати інтерв’ю, він так і не наважився на живу і відверту зустріч з журналістами, зокрема і для журналу “МІСТО”. Вся його публічна та інформаційна діяльність була наперед спланована, без різких інформаційних поворотів, із заздалегідь розставленими акцентами у зручному тандемі з відповідними ЗМІ. Варто віддати належне, він швидко адаптувався до соціальних мереж і його стрічка була переповнена різними інформ-приводами, які в більшості випадків нагадували звіти: емоційні затримання, співчуття та красиві святкові фото. Та він боявся зустрічей він-на-віч із тими, кого не знав або недолюблював, хто запитує по суті, а не те, що треба. В таких випадках він скеровував до свого прес-секретаря і вимагав наперед прописати запитання.

Надмірно бідний

Віктор Шкутов – класний чиновник поліції, який успішно робить кар’єру, не боїться викликів і є непохитним представником старої поліцейської системи, та ще й відзначається якоюсь надмірною бідністю, бо згідно з декларацією має у власності тільки гараж, та не має жодного автомобіля. А от його “Фольксваген Туарег” 2007 року зареєстрований на дружину. Навіщо ж йому тоді гараж, якщо немає авто?! За 2017 рік пан Віктор заробив 371 808 грн, але, тим не менше, заощадив досить значну суму готівки у 2016 році – 235 000 грн, а в 2017 – уже 350 000 грн. Мабуть, відкладає на квартиру або вже власний автомобіль?!

Віктор Шкутов запам’ятався як начальник без квартири, без машини, закритий перед журналістами та нібито дуже відкритий перед громадянським суспільством

Вміння працювати з активістами

Ще одна заслуга та навичка, про яку важко не згадати, – це вміння Віктора Шкутова “приручати” громадських активістів. У післяреволюційний період громадський сектор дуже активно відслідковував діяльність поліції, проте з часом інтерес якось згас. Попри те, що громадських організацій з кожним роком стає все більше, контролю за діяльністю Нацполіції стає все менше. З одного боку, справді є велике розчарування в реформах, а з іншого – чимало людей з часів революції, волонтерства та війни стали з певних причин дуже поблажливими до місцевих правоохоронців, і чомусь їх більше почав цікавити процес, а не результат. Вони активно вписалися в публічне середовище Нацполіції, відвідуючи всі важливі засідання, заслуховуючи звіти начальників управління, разом готуються до важливих подій і не вважають за доцільне контролювати та запитувати про конкретні справи. Статистика та фіктивна відкритість їх задовольняє. Так і вовк ситий, і коза ціла, але людям від цього легше не стало. І Віктор Шкутов дуже вміло сформував свій ешелон активістів, як це роблять нині фактично всі топові посадовці в області й Україні загалом.

Діяльність по суті

Не менш важливо згадати про саму діяльність начальника Шкутова, навести приклади конкретних резонансних справ, і тут хочеться  фактів, які вражають, хочеться написати прізвища людей, які понесли відповідальність за свої злочини, – отих, що вирубують ліс, тих, що розповсюджують по місту наркотики, тих, що вивозять гравійну суміш з річок, тих, що масово забудовують місто. Хочеться результатів, які б засвідчили, що в Україні є поліція, є слідчі і є політична воля будувати безпечну та правову державу. Та це радше побажання, бо послатися на конкретні факти неможливо, їх, на жаль, немає, є тільки наміри, які декларує кожен новий начальник управління, які також декларував і Віктор Шкутов. Цитуючи один із його постів зі сторінки у Фейсбуці, “Скільки ниточці не витись, а для тих, хто порушує закон, кінець завжди однаковий”, – зауважимо, що слова мали б стосуватися і його. Адже начальники теж мають нести відповідальність за злиті реформи, непокарані злочини, перетворення правоохоронної системи в приватну структуру окремих міністрів тощо.

Отже, Віктор Шкутов запам’ятався як начальник без квартири, без машини, закритий перед журналістами та нібито дуже відкритий перед громадянським суспільством, з активною стрічкою у Фейсбуці, добре написаними постами в соціальних мережах та якісними фотографіями, які підмінили реальні справи. Проте це навряд чи його хвилює, бо, напевне, прикарпатського посадовця вже очікують нова посада, нові виклики та надія на те, що колись доробиться до власних авто та квартири.

Автор: Наталя СЕРБИН

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 19.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

 

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи:

Загрузка...
Loading...