Знищення гімназій. Чи виживуть заклади для обраних?

Новий освітній закон може знівелювати основну ідею гімназійної освіти, адже, починаючи з 5-го класу, усі школи стають гімназіями, а навчальні заклади третього ступеня – ліцеями. Чи зможуть тепер обдаровані діти реалізувати свій потенціал в умовах нової освітньої моделі?

Гімназії на Прикарпатті з року в рік мають стабільно високі показники успішності навчального процесу. Приміром, в Івано-Франківську упродовж двох років лідерство за результатами ЗНО тримає Українська гімназія №1. В області веде перед Калуська гімназія ім. Дмитра Бахматюка. Цього року одразу за нею розташувалися Галицька та Рогатинська гімназії. Показники навчальних закладів впливають і на загальні освітні рейтинги міст.

Portrait of happy teens looking at camera with smiles

Однак новий закон про освіту може принципово змінити становище гімназій: починаючи з 5-го класу, гімназіями стають усі школи, а навчальні заклади третього ступеня – ліцеями. Також законодавство запроваджує набір до школи за територіальним принципом, що мало б унеможливити проведення конкурсних відборів. Тож після того, як нинішні гімназії втратять право відбирати найбільш талановитих дітей, вони можуть позбутися своєї освітньої самобутності.

Зараз, по суті, здійснюються п’ять кроків до знищення повноцінної гімназійної освіти в Україні, які схематично можна окреслити наступними напрямками: зробити всі школи ІІ ступеня “гімназіями”; перетворити “гімназію” на проміжну ланку між початковою і старшою школою; навісити всім “гімназіям” територію обслуговування; ліквідувати можливість відбору до гімназії обдарованих та здібних дітей; провести кампанію з дискредитації самої ідеї гімназійної освіти, – каже освітній експерт, заслужений вчитель України Віктор Громовий.

Надалі у гімназій – невелике поле для маневрів. Перше – це прогалини у законодавстві

У лютому 2018 року місцеві управління освіти отримали з Департаменту освіти, науки та молодіжної політики ОДА перше “попередження”. Так, у листі міститься пояснення, що таке гімназія та ліцей. А також – рекомендація до наступних дій.

Для уникнення непорозумінь при отриманні документів про освіту рекомендуємо першочергово привести у відповідність статутні документи закладів нового типу, підготувати та подати на розгляд ліцензійної комісії заяву з пакетом документів про отримання ліцензії, – йдеться у листі.

Ми готові отримувати ліцензію та ставати ліцеєм, у складі якого є “гімназійний” IIступінь, але за умови, що за нами не буде закріплено мікрорайон і ми матимемо право на конкурсний відбір до нашого навчального закладу, – каже директор Калуської гімназії ім. Дмитра Бахматюка Оксана Табачук. – Освітня програма та навчальні плани у нас практично не відрізняються, порівняно з іншими школами, але загальний рівень підготовки, вимог, можливостей педагогів у роботі з учнями – вищий. Обдаровані діти мають можливість розвиватися та бути лідерами. А ще ж треба врахувати традиції гімназії, потужне виховне середовище.

Гімназія вже частково відчула освітні новації: скасовано пільговий поділ класів на групи (раніше класи у гімназії ділилися для вивчення різних предметів за значно меншої кількості учнів, ніж це практикується в інших школах. – Авт.). Згодом учителі гімназії можуть втратити у зарплаті, адже після зміни статусу закладу позбудуться надбавки у розмірі 10%, яку зараз отримують за рахунок державної субвенції.

Проте надалі у гімназій – невелике поле для маневрів.

Перше – це прогалини у законодавстві. Приміром, суперечлива ч. 7 ст. 18 Закону України “Про загальну середню освіту” говорить: “Зарахування учнів до ліцеїв, приватних закладів загальної середньої освіти і закладів спеціалізованої освіти дозволяється проводити на конкурсних засадах. Зарахування учнів до інших закладів загальної середньої освіти дозволяється на конкурсних засадах лише у випадках, якщо кількість поданих заяв на відповідний рівень загальної середньої освіти перевищує спроможність цього закладу. Право на першочергове зарахування до початкової школи мають діти, які проживають на території обслуговування цієї школи”.

education and school concept – little student girl studying and reading books at school

Зазвичай на вступ до гімназії претендує більше дітей, ніж вона спроможна прийняти. Крім того, дітей, що проживають на території обслуговування навчального закладу, першочергово зараховують до початкової школи. А гімназії такими не є.

Інша можливість для гімназій зберегти свою ідентичність – це стати науковим ліцеєм. Ще у травні МОН винесло на громадське обговорення відповідне положення, проте воно і досі не прийняте.

Згідно з проектом положення, у науковому ліцеї “освітній процес поєднується з науковою, науково-технічною діяльністю, експериментальною роботою”.

Формат наукового ліцею мав би добре вписатися у нинішній формат роботи гімназій, які приділяють багато уваги науковим роботам своїх учнів.

Буде положення – будемо працювати. А що можемо говорити зараз, якщо ще не прийняли закону про середню освіту?, – коротко зауважив директор Української гімназії №1 Ігор Дейчаківський.

Гімназіям міст обласного значення буде легше переформатуватися у науковий ліцей, ніж, скажімо, аналогічним навчальним закладам у невеликих містечках. Адже якщо положення пропише (як зараз обговорюється) для наукових ліцеїв практичні заняття на базі вишів, то це перекриє кисень гімназіям, які через відстань не зможуть ні залучити потрібних фахівців, ні направити учнів на відповідні заняття.

Через невизначеність у законодавчому полі та невпевненість у завтрашньому дні у керівників місцевих гімназій багато страхів. Вони діляться останніми новинами, з побоюванням та надією очікують на нові рішення й законодавчі акти.

У будь-якому разі в питанні збереження гімназій тверду позицію мають виявити представники місцевої влади.

Через невизначеність у законодавчому полі та невпевненість у завтрашньому дні у керівників місцевих гімназій багато страхів

Стануть гімназії науковими чи академічними ліцеями – має вирішити місцева влада, проте – із врахуванням специфіки навчального закладу, – каже директор Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА Віктор Кімакович.

На переконання панаКімаковича, це питання треба розглядати у рамках освітньої реформи, а саме – створення профільної старшої школи.

Обдаровані діти мають навчатися в академічних ліцеях, у які, власне, і трансформуються нинішні гімназії. Навчання буде відбуватися за напрямками: скажімо, майбутнім лікарям потрібно більше уроків хімії, а філологам вона знадобиться менше. Як гімназії, так і академічні ліцеї працюватимуть із обдарованими дітьми. Крім того, у директорів буде інваріативна частина, у межах якої вони зможуть зберегти надбання навчального закладу. Наголос буде тільки на тому, що старша школа має бути профільною, – каже Віктор Кімакович.

Щодо наукового ліцею, положення про який наразі ще не прийняте, то такий формат, на думку директора департаменту освіти, більше пасує закладам, які у своїй діяльності мають наукову складову. Здебільшого це заклади інтернатного типу на кшталт фізико-технічного ліцею.

Конкурсний набір, який нині практикують гімназії, на думку Віктора Кімаковича, мав би бути збережений. Принаймні, найближчі 4 роки гімназії працюватимуть у перехідному режимі і суттєвих змін у їхній діяльності не планується. Упродовж цього періоду навчальні заклади мають cтати ліцеями й отриматиліцензію.

Потрібні чи ні?

Гімназійний рух упродовж більш як чверті століття був і лишається потужною реальною силою змін в українській освіті. На початку 90-х років минулого століття саме рух за відродження гімназійної освіти руйнував уніфіковану радянську модель “єдиної трудової політехнічної” школи, вважає Віктор Громовий.

На його думку, колективам більшості навчальних закладів, які стали гімназіями, вдалось не просто змінити їхню назву, а й створити атмосферу гімназії та мотивувальне середовище, які є головними ознаками справжньої гімназійної освіти.

Франківський інформаційний аналітик Ігор Ткач закінчив Калуську гімназію. Промисловий Калуш історично не мав своєї гімназії – вона виникла у 1990-х роках виключно на ентузіазмі окремих освітян.

Досвід, отриманий за роки навчання в гімназії, можна відрефлексувати тільки зараз. Так, у школі найсильніші учні є такими апріорі – вони завойовують своє місце у класі і потім увесь час за ними закріплюються лідерські позиції. У гімназії утриматися в лідерах було важко, а на тривалу дистанцію й узагалі неможливо. Якщо нині ти перший, то вже за два тижні з подивом помічаєш, що злетів на третю позицію. А якщо ти хворів – то тебе взагалі вибивають з десятки. Велика частка нас була задіяна у цій гонці. І вона давала значно більше, ніж просто хороші знання. Що таке несправедливість, ми дізналися приблизно у шостому класі; про поняття “війна всіх проти всіх” довідалися у дев’ятому, а вже у старшій школі зрозуміли, що довіряти не можна нікому. Гімназія вчить розставляти пріоритети, не боятися натовпу, розбиратися у стосунках, аналізувати, воювати та нападати, ставити логічні пастки; гімназія тренує психіку та розвиває витривалість, – ділиться франківчанин.

Нині у питанні збереження гімназій думка суспільства не є однозначною. У той час, коли одні твердо наполягають на збереженні гімназійної освіти, інші проти, бо вважають такі заклади несправедливо привілейованими.

За що гімназія отримує більше грошей? Бо там більше навантаження – на учнів, вчителів, на менеджмент. Це як закон бізнесу: інвестують більше в те, що приносить більше прибутку, – каже Ігор Ткач.

Іван Франко не був би Іваном Франком, якби не здобув класичної гімназійної європейської освіти

А от відома франківська письменниця Галина Петросаняк наводить хрестоматійний приклад:

“Іван Франко не був би Іваном Франком, якби не здобув класичної гімназійної європейської освіти, яка передбачала оволодіння давньогрецькою й латиною. Крім них, Франко активно володів усіма основними європейськими мовами, був продуктивним перекладачем. Він безпосередньо вбирав культурні надбання й світобачення різних народів. Попри свій глибинний патріотизм, Франко не обмежувався рамками українського світу. І саме тому став тим, ким став”.

Звісно, треба запровадити єдиний стандарт освіти, який кожен може отримати незалежно від того, де живе: у далекому селі чи обласному центрі, – вважає Ігор Ткач. – Але, крім того, треба забезпечити стандарт+, бо, якщо є діти більш сильні чи взагалі геніальні, треба надати їм можливість розвиватися. Коли обмежити всіх єдиним стандартом, то діти, які можуть більше, втрачають зону росту. Це не зможе не позначитися на загальному рівні освіти у країні.

Автор: Оксана ПІЛЯНСЬКА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 21.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.