Мед Атлант

День пам’яті преподобної Меланії

Сьогодні, 13 січня в Україні відзначають День пам’яті преподобної Меланії, яка отримала ім’я на честь своєї бабки Меланії Старшої.

Дівчина народилася ще в давні часи у заможній християнській сім’ї. Коли дівчині виповнилось чотирнадцять років, Меланія проти своєї волі була видана заміж за знатного юнака Апініана. З самого початку сумісного життя свята благала чоловіка жити з нею в непорочності або відпустити.

Коли за велінням Господа у нас народиться двоє дітей в спадкоємці своєму майну, тоді разом відречемося від світу, – відповідав їй чоловік.

Вже невдовзі дівчатко народило дівчинку, яку молоді батьки вирішили присвятити Богові. Наступні пологи Меланії були були передчасними і болісними. Народився хлопчик. Як тільки малятко охрестили – він помер.

Коли чоловік Меланії побачив страждання своєї дружини, то почав молити Бога зберегти життя своїй дружині і дав обітницю провести залишок сумісного життя в непорочності.

Коли свята нарешті видужала, то назавжди зняла свій шовковий одяг. Незабаром померла їх дочка.

Батьки Меланії та Апініана опиралися їх бажанню присвятити себе Богові. Невдовзі в сім’ю Меланії прийшло горе, помер її батько. На смертному одрі чоловік просив у святого подружжя вибачення і благословив слідувати вибраному ними шляху, і молитися за нього.

Святі відразу залишили місто Рим, і для них почалося нове життя, цілком присвячене служінню Богові. Апініану було на той час 24 роки, а Меланії всього 20.

Вони почали відвідувати хворих, приймати мандрівників, щедро допомагати бідним. Обходили в’язниці, місця заслань і копальні і визволяли нещасних, які сиділи там за борги. Продавши маєтки в Італії і Іспанії, вони допомагали старцям і монастирям, купуючи для останніх землі. За їх гроші було побудовано багато храмів і лікарень.

Коли вони, покинувши батьківщину, відплили до Африки, під час плавання почалася сильна буря. Моряки говорили, що це гнів Божий, але блаженна Меланія сказала, щоб вони довірили корабель волі Того, Хто несе його. Хвилі прибили корабель до острова, на якому стояло місто. Це місто взяли в облогу варвари і вимагали від жителів викуп, загрожуючи місту знищенням. Святі внесли потрібні гроші, і тим врятували від загибелі місто і його жителів.

Прибувши до Африки, вони і там надавали допомогу всім, хто у цьому мав потребу. У Африці святі пробули 7 років, а потім, позбувшись, по заповіді Христовій, усіх своїх багатств, відправилися до Єрусалиму.

В Олександрії, їх прийняв святий єпископ Кирил і вони зустрілися в храмі зі святим старцем Несторієм, який мав дар пророцтва і зцілення. В Єрусалимі святі роздали бідним золото, яке залишилося у них, і проводили дні свої в убогості і молитві.

Після недовгої подорожі до Єгипту, де святі відвідали багато отців-пустельників, свята Меланія зачинилася в самотній келії, на горі Еліонській, лише рідко бачившись зі святим Апініаном. Поступово біля келії виник монастир, де зібралося до дев’яносто сестер. Свята Меланія не погодилася бути ігуменею, а як і раніше жила і молилася усамітнено.

В повчаннях свята Меланія закликала сестер молитися, берегти свої помисли і зігрівати перш за все любов до Бога і один до одного. В храмі її стараннями був побудований молитовний будинок і вівтар, де поховали мощі святих: пророка Божого Захарія, святого Першомученика Стефана і Сорока святих, які прийняли мученицьку смерть в Севастії.

До цього часу святий Апініан відійшов до Господа. Свята Меланія поховала мощі блаженного і провела близько чотирьох років біля цього місця в пості і безперестанній молитві. Свята побажала побудувати чоловічий монастир на горі Вознесіння Христового. Господь благословив її задум, пославши християн, які дали кошти на монастир. Прийнявши їх з радістю, свята Меланія за один рік здійснила цю велику справу.

Закінчивши свої труди, блаженна покинула Єрусалим, відбувши до Константинополя до свого дядька-язичника, в надії спасти його душу. По дорозі вона молилася у мощей святого Лаврентія, на місці його мучеництва, і отримала добру ознаку. Прибувши до Константинополя, свята знайшла там свого дядька в хворобі. Під впливом її бесід хворий відкинув язичництво і помер християнином.

Свята Меланія приймала всіх, хто звертався до неї за повчанням. Багато чудес відбулося за молитвами блаженної. Повернувшись в свій монастир свята Меланія спокійно віддала свою душу Господу. Це сталося в 439 році. Преподобній Меланії Римлянині, яка сама ледь не померла під час пологів, моляться при важких пологах.

В цей день в народі прийнято, щоб хлопці увечері переодягалися у “Меланку” і йшли колядувати до тих осель, в яких живуть дівчата. За “Меланку” вбирається парубок, що вміє гарно жартувати. Парубки мають переодягнутися у козу, журавля, цигана, циганку і чорта. Вони мають бути в кожушках, лахмітті, підмальовані, з бородою та вусами. Ватага повинна бути дуже веселою та гучною, жартувати з господарями та лунко сміятися, а також бити в бубон, аби їх чули навкруги.

Народні прикмети:

  • Якщо ніч тиха і ясна – буде щасливий рік.
  • Якщо сонце високо зійде, увесь рік буде благополучним.
  • Якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові.
  • Якщо падає м’який сніг – на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим.
  • Якщо на Меланії відлига, то чекайте теплого літа.

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА.у Telegram

Loading...