Освіта на дивані

Стандартний перелік непотрібних предметів, не завжди кваліфіковані педагоги, які до того ж часто не вміють мотивувати учнів, переповнені класи, несприятлива...

15 Травня 2019 Ступ'як Женя

Стандартний перелік непотрібних предметів, не завжди кваліфіковані педагоги, які до того ж часто не вміють мотивувати учнів, переповнені класи, несприятлива моральна атмосфера, підручники з помилками, погана оснащеність шкіл, поверхове вивчення предметів, відсутність достатніх можливостей для самовираження дітей. Список того, що не задовольняє сучасних батьків в освітньому процесі, можна продовжувати довго. Дехто закриває очі на всі недоліки системи, інші ж шукають альтернативу. Домашня освіта покликана автоматично нівелювати більшу частину озвучених проблем. Однак і створює низку труднощів, які необхідно враховувати і долати.

Негнучка система

Освіта – наріжний камінь розвитку. Принаймні так вважають найкращі уми людства, в числі яких американський фізик-теоретик Мітіо Каку. Він вивів формулу, яка пов’язує фінансове і ментальне благополуччя суспільства з якістю шкільної освіти. У результаті він отримав цікаві дані: дві найбільш економічно розвинені держави в світі – США та Китай – живуть менш щасливо і стабільно, ніж багато інших країн. Опублікована в журналі Університету Нью Йорка стаття вченого мала ефект бомби, що вибухнула. Міністр освіти США Бетсі Девос в прайм-тайм на CNN піддали жорсткій критиці з боку громадськості та журналістів. Вперше вчений науково пов’язав соціальну нестабільність країни не з цінами на нафту або диктаторськими режимами на Близькому Сході, а з низькою якістю шкільної освіти.

Звичайно, США – далеко не єдина країна в світі, де проблема шкіл, які не відповідають вимогам сучасності, стоїть гостро. Україна переживає черговий перехідний етап, у рамках якого влада намагається реформувати стару систему шкільної освіти – правонаступницю радянської. Сьогодні абсолютно очевидно, що ця система не досить гнучка, щоб випускати перспективну молодь і в подальшому готувати конкурентоспроможні кадри, яких країна гостро потребує. Це наштовхує прогресивних батьків на висновок, що дитині краще навчатися за межами державних шкіл. І ось тут постає питання: а що можна запропонувати як альтернативу?

Варіанти освіти

У статті 9 Закону України про освіту перелічено форми здобуття освіти. Серед них інституційна – очна (денна та вечірня), заочна, дистанційна, мережева; індивідуальна  – екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві); дуальна.

Розроблені положення про дистанційне навчання, про індивідуальну форму навчання, про екстернат у закладах загальної середньої освіти. На сайті Міністерства освіти і науки можна знайти перелік шкіл для дистанційного навчання. Три з них в Івано-Франківській області, усі на Рожнятівщині: Рожнятівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Брошнів-Осадська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Перегінська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1. На цьому ж ресурсі значиться й перелік шкіл і для екстернів, їх значно більше, ніж для дистанційного навчання.

Нововведенням у новому законі є домашня освіта. Проте чинним законодавством не передбачено процедури організації такого навчання, зауважує заступниця директора департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради Наталія Микула.

Нововведенням у новому законі є домашня освіта. Проте чинним законодавством не передбачено процедури організації такого навчання

«Якщо батьки звернуться у заклад освіти і попросять організувати цей процес або ж запитають, що і як слід робити, то зрозуміють, що алгоритму для цього немає», – каже заступниця.

Чіткої інструкції організації домашнього навчання немає, про цей процес можна лише здогадуватися, зауважує фахівець. Імовірно, має бути розроблено індивідуальний план, проте оскільки його організовують батьки, вони б мали знати державні стандарти освіти, розуміти, що має вміти і знати дитина на той чи інший період.

Школа другого ступеня видає документ про освіту. Поки що не визначено, хто б мав його видавати в умовах домашнього навчання, каже пані Микула. «Такий документ видає ліцензований заклад освіти, на сьогодні це загальноосвітня школа, яка має на це дозвіл від державних органів. Це ж саме стосується і школи третього ступеня. Наразі ці всі механізми не прописані», – наголошує педагог.

Єдине, що в Законі чітко визначено щодо форми домашнього навчання, – це відповідальність батьків за навчання дітей не нижче державних стандартів освіти, оцінювання здійснюється відповідно до чинного законодавства. Але хто і як це має здійснювати – невідомо.

Домашнє навчання давно практикують у цілому світі. Наразі ця форма введена і в Україні, проте не адаптована до нормативно-правової бази країни. Вона має право на життя, головне – щоб дитина отримала знання.

Звичайно, не всі батьки задоволені класичною, традиційною формою навчання у школі. У багатьох класах кількість дітей перевищує норму, тож вчитель не може дати знання відповідного рівня усім, констатує фахівець. У домашніх умовах навчання може бути ефективнішим, адже дитині приділяється значно більше часу. Водночас треба розуміти, що цей час батьки повинні знайти або ж найняти педагога, а це фінансово затратно.

Нешкільне навчання

Навчання дітей удома організовують і забезпечують батьки. У такому випадку ніхто не диктує правил, не вказує, з котрої до котрої години слід займатися, що вивчати, за якими підручниками навчатися. Ніхто й не забезпечує підручниками – їх слід придбати самостійно. Хто навчатиме дітей, також залежить від батьків. Вони самі можуть займатися з дитиною, організовуватися у групи і ділити обов’язки з іншими батьками, наймати репетиторів або ж звернутися у школу дистанційного навчання.

Заняття із репетиторами влетить у копійку. Ціна за підготовку до школи в Івано-Франківську стартує від 60-100 гривень за годину. Репетитор з англійської, німецької, французької мов – від 100 і до 400 грн. Математика коштує від 80 до 200 грн, історія, фізика, хімія, біологія – 100-150 грн за годину.

Доступнішими за вартістю будуть школи дистанційного навчання, у них може навчатися дитина із будь-якого регіону країни. Для вступу слід зібрати необхідні документи: заяву від батьків, копію свідоцтва про народження дитини, копію паспорта (для учнів 11 класу), особову справу учня, табель або виписку оцінок за поточний навчальний період, свідоцтво про базову загальну середню освіту (для учнів, що закінчили 9 класів), 2 фотокартки розміром 3×4 см.

Вартість такого навчання буде різною. Це залежить від вибору навчального закладу та інтенсивності самого процесу. У деяких закладах пропонують супровід педагога, а також тестування на різних етапах навчання. Середня вартість складає 1-3 тисячі гривень на місяць, проте можна знайти як дешевші, так і дорожчі програми.

Дисципліна важлива

Головна проблема для батьків, які вирішили перевести дітей на будь-яку форму домашнього шкільного навчання, – дисципліна. Важко переконати дитину, а часом і себе в тому, що тут так само необхідний графік і його слід строго дотримуватися. Перехід на домашню шкільну освіту – це зміна системи, а не порятунок від неї. Для підтримки дисципліни дуже часто батьки складають графік навчання, часом не менш щільний, ніж шкільний. Це допомагає дитині триматися в тонусі і не втрачати навиків щоденної роботи.

Розповідаючи про дисципліну домашнього навчання, американський психолог і соціолог Джордан Петерсон в інтерв’ю телеканалу BBC ONE говорив про те, що батьки завжди повинні пам’ятати: вони забирають дітей зі школи не тому, що не хочуть, щоб діти вчилися, а тому, що хочуть, щоб діти вчилися у якісних педагогів з актуальних матеріалів. Такий підхід не має на увазі розслабленого ставлення до навчання. Навпаки, він провокує батьків бути уважнішими до навчання дитини. Це вимагає в рази більше зусиль і часу, ніж звичайна середня школа.

Головна проблема для батьків, які вирішили перевести дітей на будь-яку форму домашнього шкільного навчання, – дисципліна

Ще одну проблему часто озвучують опоненти домашнього або дистанційного навчання – відсутність соціалізації у дитини. І справді, час навчання у школі – це той період, коли дитина жадібно поглинає інформацію навколо себе і вчиться взаємодіяти з навколишнім світом, у тому числі з однолітками. Однак у книзі «Емоційний інтелект дитини» дитячого психолога Джона Готтмана наводиться градація, за якою можна оцінити користь від шкільної соціалізації дитини, а на противагу – збиток від так званого токсичного спілкування. З цієї градації легко зрозуміти, що моральний і ментальний збиток від нездорового спілкування з однолітками в школах не найблагополучніших країн, приниження з боку вчителів і керівників освітніх закладів й інші чинники, що негативно впливають на психіку і розум дитини, часто значно небезпечніші для неї, ніж перебування поза процесом шкільної соціалізації.

За якісну освіту

Питання шкільної освіти сьогодні особливо актуальне для громадської активістки Євгенії Бардяк. Її син готується до першого класу, тож жінка небезпідставно хвилюється, чи легко дитині буде адаптуватися у нових умовах.

«Пригадую, рік тому відвідувала Сполучені Штати Америки з метою переймання досвіду громадянської освіти, і найбільше мене вразила початкова школа. Класна кімната була дуже атмосферною: парти розміщені півколом, деякі з них були вищими і стояли позаду, інші –нижчими. На стінах висіли різні плакати і замітки, які, ймовірно, вчитель робив разом із дітьми, на столах в учнів були пляшечки з водою та інші особисті речі. Якраз під час нашого візиту відбувалася презентація тритижневого завдання – відеоісторії на соціальну тему», – розповідає Євгенія.

Третьокласники робили власний, так би мовити, фільм і розкривали задану їм тему для своїх однолітків. Завдання, зокрема в штаті Колорадо, практикують давати не одній людині, а групі зі щонайменше трьох осіб. Це навчає дітей комунікувати та взаємодіяти, такий навик дуже важливий у сучасному суспільстві. Теми розглядали доволі складні: гендерний баланс, вплив вживання наркотиків, участь у бандах тощо. Роботи, що виконують діти, називаються проектом. Учитель дає тему, а потім при його допомозі відбувається планування, розподіл обов’язків, пошук матеріалу (вивчення і дослідження), реалізація та презентація. Представлення – ще один важливий навик, що допомагає формулювати свої повідомлення, не боятися аудиторії, доносити ідеї до широкого загалу. Посеред класу проект презентує команда, яка над ним працювала, а не одна особа, що додає спікерам упевненості.

«У середній школі ми бачили схожі практики. Школярі готували плакати, на яких було зображено найрізноманітнішу інформацію про країну, яку їм випало описувати. Там побачили не сухий текст, а різні вирізки з журналів, роздруківки з інтернету, малюнки, інфографіку тощо. Можна було підійти до будь-якої групи і послухати презентацію. Іноді на такі презентації проектів запрошують і батьків. Адже шкільний процес – це трикутник: учні, педагоги, батьки», – ділиться побаченим жінка.

У старших класах діють більш професійно орієнтовані курси. Кожна школа має власний напрямок. До того часу діти набувають достатньо навиків громадян своєї країни, що допомагає їм не боятися писати чиновникам свої пропозиції щодо вдосконалення шкільної системи. Зазвичай їхні замітки беруть до уваги.

«Курс громадянської освіти тільки розпочинається у Новій українській школі. Я би дуже хотіла, аби моя дитина виросла гідним українцем, який уміє і не боїться відстоювати свої права та брати участь у керуванні країною. Дуже багато в цьому процесі залежить від педагогів, наскільки «старі» кадри готові адаптуватися до нових потреб, бути толерантними, не стигматизувати, не навішувати ярликів та не поширювати стереотипів. Адже кожна дитина, яка приходить у школу, є унікальною і важливою», – висловлює сподівання матір.

До речі, в США дуже поширений досвід співпраці шкіл з неурядовими громадськими організаціями, які радо діляться досвідом та допомагають стимулювати освітній процес різними навчаннями та бонусами для учителів, що теж важливо.

Мисткиня, матір п’ятьох дітей Наталія Стецик вважає, що треба розрізняти підхід суспільства і підхід окремої сім’ї до освіти. Суспільству треба забезпечити доступ до освіти всіх дітей, сім’я шукає найкращого навчання для своєї кровинки.

Державній школі треба рухатись у бік реального життя та змінювати програми, підручники. І робити акцент не на об’ємі завчених знань, а на вмінні користуватися ними в різних сферах життя

«І десь між цими крайніми точками знаходяться різні варіанти: державні школи, приватні школи, навчання закордоном, домашнє навчання. Важливо, щоб можна було вільно обрати, де дитина може вчитись. Я би не робила такого протиставлення «державна освіта» – «приватна освіта» чи «домашня освіта», ніби перша погана, а дві інші добрі, бо ж зрозуміло, що не всі потягнуть приватну школу і не кожен відмовиться від своїх життєвих планів, щоб стати менеджером або й учителем для домашнього навчання дитини», – зауважує жінка.

З другого боку, державній школі треба рухатись у бік реального життя та змінювати програми, підручники. І робити акцент не на об’ємі завчених знань, а на вмінні користуватися ними в різних сферах життя.

«Батькам же важливо пам’ятати, що жодна, навіть найкраща, школа не виховає і не виростить їм дитини, це завдання таки для нас – мамів і тат», – підсумовує пані Стецик.

Автор: Ірина Федоляк

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 24

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Автори

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи

Загрузка...
Loading...