Туманні перспективи Туманного Альбіону

В історії Великої Британії дивним чином переплелися наслідки імперських амбіцій, які спонукали до розширення території, та прояви острівного менталітету, які призводили...

29 Червня 2019 Ступ'як Женя

В історії Великої Британії дивним чином переплелися наслідки імперських амбіцій, які спонукали до розширення території, та прояви острівного менталітету, які призводили до відокремленості від решти Європи.

Ще зовсім недавно, у XVIII столітті, Британська імперія займала одну п’яту частину суші, на якій проживала чверть усього людства, тепер 58 держав у світі відзначають свій день незалежності як визволення від британських колонізаторів. Водночас острівне становище метрополії, завдяки якому впродовж останньої тисячі років Британські острови не топтав чобіт іноземного окупанта, створювало у самих британців ілюзію стабільності, безпеки та самодостатності.

«Я часто зауважував за своїми приятелями-британцями, що вони протиставляють себе мешканцям інших європейських країн, говорять: от європейці роблять так, а ми – інакше. Хоча за історією, культурою та географією це абсолютно європейська країна», – зауважив у розмові з журналістом «МІСТА» відомий український поет, колишній львів’янин Володимир Олейко, який вже два десятки років живе у Лондоні.

Одвічне прагнення до політичного та економічного лідерства, яке неможливе без міжнародної співпраці, поряд із замкнутістю на власних інтересах яскраво виявляється у нинішній ситуації із Brexit. Як відомо, Велика Британія була серед першої трійки країн, з яких почалося розширення та власне утворення Євросоюзу. Ще у 1973 році Туманний Альбіон разом із Ірландією та Данією долучився до шістки держав-засновниць Європейської економічної спільноти (ЄЕС), предтечі нинішньої політично-економічної спільноти. Увесь цей час британці трималися зосібна, не вступаючи до зони дії Шенгенської угоди та зберігаючи власну валюту. І ось 29 березня 2019 року Велика Британія повинна повністю припинити своє членство в ЄС.

Вихід із Євросоюзу нагадує Гамлетові вагання: бути чи не бути? Громадська думка з цього приводу розділилася буквально навпіл, про що красномовно засвідчили результати проведеного у червні 2016 року референдуму – 52 відсотки за Brexit, 48 – проти. Такий поділ у суспільстві виявляється навіть на побутовому рівні.

«У мене по сусідству живе родина із чотирьох осіб, то двоє з них голосували за те, щоб лишатися в Євросоюзі, а двоє – проти. І це не призводить до сімейних конфліктів, просто кожен зробив свій вибір. Багато хто з британців тепер говорить, що Камерон (колишній прем’єр-міністр, який підтримав проведення референдуму щодо Brexit) догрався у демократію», – розповідав ще один наш співвітчизник, який мешкає на Британських островах, галичанин Андрій Веринда.

Пригадуючи референдум про вихід з Євросоюзу, співрозмовники «МІСТА» зауважують, що склалося враження, ніби британський екс-прем’єр заради перемоги на виборах загравав з електоратом обіцянкою провести плебісцит, будучи впевненим, що більшість не підтримає такої перспективи. При цьому він недооцінив розмаху популістської пропаганди прихильників Brexit, які переконували, що дбають про економічну безпеку та добробут британців, та розбурхували ксенофобські настрої острів’ян. Основні тези політиків, які закликали до виходу з ЄС, зводилися до проблеми мігрантів, небажання «годувати всю Європу» та захисту громадян від зазіхань на їхні робочі місця та соціальні пільги з боку мешканців бідніших країн Євросоюзу – насамперед Польщі, Румунії, країн Балтії тощо.

Вихід із Євросоюзу нагадує Гамлетові вагання: бути чи не бути? Громадська думка з цього приводу розділилася буквально навпіл, про що красномовно засвідчили результати проведеного у червні 2016 року референдуму

«Якогось значного напливу мігрантів за останні роки я не бачив. Сам донедавна працював у фірмі, де, крім мене, був ще тільки один іноземець. Тепер маю роботу на підприємстві, де важко знайти британця, але це американська компанія, тут справжній вавилон. Я спілкуюся «українською» англійською, тобто англійськими словами, але в українських мовних конструкціях. І при цьому всі мене прекрасно розуміють», – зауважив Андрій Веринда.

В організації референдуму про Brexit оглядачі вбачають російський слід, зумовлений бажанням Кремля в такий спосіб розхитати і послабити Євросоюз та змусити його відмовитися від антиросійських санкцій. Британська газета «The Observer» провела розслідування про зв’язки головного спонсора цього плебісциту (проведення  референдуму – дороге задоволення) Аарона Бенкса з російськими високопосадовцями, зокрема з послом Росії в Лондоні Олександром Яковенком. Під час цих зустрічей Бенксу начебто пропонували вигідно придбати золоті копальні.

Голосування щодо Brexit також виявило давні протиріччя всередині Сполученого Королівства між давніми кельтськими територіями та власне Англією. Не випадково жителі Шотландії та Північної Ірландії переважно були проти виходу з Євросоюзу, на відміну від англійців та більш лояльних до офіційного Лондона валлійців. До речі, багатонаціональна британська столиця (за статистикою, 25% людей, що проживають в Лондоні, народилися в іншій країні) також була за те, щоб залишитися в ЄС. Долю референдуму вирішили голоси мешканців тих регіонів, де чужоземця побачиш не так вже й часто.

«Коли говоримо про Британію, треба розуміти про різницю між валлійцями, шотландцями і власне англійцями. Британія – це все-таки уламок імперії, яка об’єднує народи, які хоч і розмовляють однією мовою, але мають власну історію і власну культуру. Відомі проблеми з Шотландією, де досі багато шотландців виступають за незалежність. Я був минулого літа в Північному Уельсі і переконався, що багато валлійців досі пам’ятають рідну мову і користуються нею в побуті», – розповідав Володимир Олейко.

Як відомо, в Уельсі, Шотландії та Північній Ірландії є місцевий уряд, який відповідає за внутрішню політику і справи у сферах здоров’я, освіти, культури, транспорту, навколишнього середовища. Але такої автономії частині політиків замало. Найбільші відцентрові сили, які загрожують розколоти нинішню монархічну державу, як завжди, проявляють шотландці, де в суспільстві мають відчутний вплив націоналістичні партії, які час від часу ініціюють проведення референдумів про незалежність.

Наразі встановленою формою державного устрою на британських островах є парламентська монархія, якою номінально керує англійська королева Єлизавета ІІ. Це означає, що парламент та уряд Сполученого Королівства обирають громадяни, а прем’єр-міністр має більшу владу, ніж монарх, роль якого радше представницька.

Однак привілеї правительки Великої Британії, яка до того ж формально очолює 15 країн Співдружності націй (серед них – Канада, Австралія, Нова Зеландія, Ямайка та багато інших острівних держав), насправді вражають. Королева Єлизавета володіє повним імунітетом до кримінального переслідування, у неї немає паспорта, але вона мандрує світом без жодних бюрократичних перепон, а у Віндзорському палаці для неї встановлено банківський термінал, яким вона може користуватися без обмежень.

У королеви є особистий придворний поет, який отримує зарплату вином, також їй належать всі британські лебеді. Як глава англіканської церкви вона має право призначати єпископів та архієпископів, а уряд Австралії може відправити у відставку в повному складі

Окрім того, у королеви є особистий придворний поет, який отримує зарплату вином, також їй належать всі британські лебеді. Як глава англіканської церкви вона має право призначати єпископів та архієпископів, а уряд Австралії може відправити у відставку в повному складі. До 2011 року королева володіла повноваженнями розпускати також і британський парламент та призначати дострокові вибори. Але тепер цю норму закону змінили і розпуск парламенту можливий тільки за підтримки 2/3 палати громад.

«Ставлення до монархії різне в різних регіонах. Найменша підтримка у британської корони в Шотландії, яка мала власних королів та аристократичні клани. В історичній Англії теж не все так просто: тут є багато прихильників республіканського устрою. Але вважається, що королівська родина є гарантом стабільності, запобігає радикальним змінам, робить процеси лагіднішими. Зрештою, багато британців підтримує королівську родину хоча б тому, що вона є важливим джерелом доходу для економіки країни: туристи, особливо з Північної Америки, приїжджають до Лондона для того, щоб доторкнутися до живої історії, побачити Віндзорський замок – найбільшу у світі королівську резиденцію – та,  якщо поталанить, саму королеву», – зауважив Володимир Олейко.

Загалом у Великій Британії чимало різних дивовиж: когось ваблять знамениті та оповиті міфами мегалітичні споруди в Стоунгенджі та озеро Лох-Нес із його містичним чудовиськом, а хтось їде сюди милуватися шпилем готичного собору в Солсбері. До речі, солсберійський собор Діви Марії відомий не тільки найвищим в Англії церковним шпилем, але й годинником, створеним ще в кінці XIV століття, який вважається найстарішим справним годинниковим механізмом у світі.

«Британія надзвичайно цікава не тільки історією і культурою, але й природою, своїми різноманітними ландшафтами, зміну яких можна спостерігати під час мандрівки з півночі на південь. У Шотландії відсутні дерева, тут лише гори і верескові поля – це дуже романтично і гарно, але це фактично тундра. А на півдні країни зустрічаються субтропічні рослини, дуже часто пальми ростуть на відкритому повітрі», – зауважив Володимир Олейко.

Любителів відпочинку на природі вабить Лейк-Дистрикт – національний парк «Озерний край»,  розташований у графстві Камбрія. Тут чимало розваг для туристів та надзвичайно мальовничі пейзажі (до речі, на території парку розташована гора Скофел-Пайк – найвища точка Англії).

Химерні урвища Юрського узбережжя вражають не тільки красою, а й давністю. Породи узбережжя Дорсетширу і Східного Девонширу належать до мезозойської ери і охоплюють період 185 мільйонів років. Ця стрімчаста берегова лінія протяжністю 155 кілометрів була першим природним об’єктом Великої Британії, занесеним до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Ще одна пам’ятка світового значення – Дорога гігантів, розташована в Північній Ірландії неподалік від міста Бушмілс. Ця незвичайна прибережна місцевість утворилася в результаті давнього виверження вулкана (ймовірно, 50-60 мільйонів років тому) і має вигляд близько 40 тисяч базальтових колон, з’єднаних між собою.

А до англійського міста Бат у графстві Сомерсет приїжджають рятуватися до хвороб на тутешніх гарячих джерелах. З листопада до квітня тут діють бальнеологічні заклади із дуже давньою історією: цілющі води з температурою вище 45 градусів облюбували ще римляни, які прийшли на Туманний Альбіон у першому столітті нової ери.

«З історичної точки зору цікавими є прекрасно збережені замки. Оскільки країна не знала іноземної окупації тисячу років, тут не було такої руйнації, як у континентальній Європі. Очевидно, існують об’єкти, які для багатьох невідомі. Я, наприклад, відкрив для себе шахту, якій уже понад 2000 років, де добували руду і виплавляли бронзу, вироби з якої продавали у цілій Європі», – розповідав Володимир Олейко.

Одним із найбільш вражаючих британських замків називають замок Алник, який розташований на півночі Англії. Його заснував ще в XI столітті герцог Нортумберлендський, чиї нащадки живуть тут дотепер. Улітку в замок можна потрапити на екскурсію, в іншу пору – прогулятися його околицями. Він вражає не тільки своїми розмірами (Алник, до речі, другий за величиною населений замок Англії після Віндзорського палацу), але й розкішною архітектурою. Не випадково тут знімали деякі сцени для фільму «Гаррі Поттер».

До речі, віднедавна одним із пунктів туристичного паломництва стала платформа 9 3\4 на залізничній станції Кінг-Крос у Лондоні, з якої найпопулярніша та найзаможніша британська письменниця Джоан Роуліг відправляла героїв свого книжкового серіалу про Гаррі Поттера до казкового Гоґвортса.

«Моїм найбільшим здивуванням після приїзду до Лондона було те, що тут насправді дуже мало туманів. Згодом я з’ясував, що насправді ці тумани існували ще в ті часи, коли в столиці Британії користувалися вугіллям для опалення, тоді через високу вологість повітря утворювався такий смог», – зауважив Володимир Олейко.

Якщо у нас відповідно до традиції похорон є обрядом оплакування, то в Британії це називається святкуванням життя людини

Ще одним зруйнованим стереотипом виявилася стриманість в емоціях та незворушність англійських джентльменів. За словами співрозмовника «МІСТА», несподіванкою для нього було те, як британці прощаються з рідними чи близькими.

«Якщо у нас відповідно до традиції похорон є обрядом оплакування, то в Британії це називається святкуванням життя людини. Люди збираються, обговорюють різні моменти із життя, часто згадують якісь курйози, а потім ідуть в паб. Під час самого похорону може грати музика, і не обов’язково сумна. Британія більш секуляризована держава, ніж Україна, тут релігія не має такого впливу на загальну поведінку і життя в суспільстві», – зазначив британський українець Володимир Олейко.

 

Довідка

Грошова одиниця у Великій Британії – фунт стерлінгів (GBP).

За курсом Нацбанку встановлений такий обмін: 10 GBP – 13.06 USD, 10 GBP – 11,52 EUR, 10 GBP – 351,21 UAH.

Обміняти валюту можна в банках, обмінних пунктах, у деяких поштових відділеннях та готелях, а також в аеропортах і на вокзалах (обмінники там працюють цілодобово). Найбільш вигідний курс – у банках. При обміні потрібен паспорт. Банки в Великобританії працюють, як правило, з понеділка до п’ятниці, з 9.00 / 9.30 до 15.30 / 16.30; деякі відділення великих банків відкриті і в суботу. Банкомати поширені повсюдно. Серед кредитних карт практично скрізь приймають American Express, MasterCard і Visa.

Головною відмінністю під час пересування у Великій Британії автомобілем є лівосторонній дорожній рух. Також тут передбачена плата за проїзд деякими ділянками доріг. Єдина платна автомагістраль – М6 – розташована на північ від Бірмінгема. Також оплачується проїзд деякими тунелями та мостами. Розмір плати залежить від категорії транспортного засобу, яких визначено аж шість, а також від дня тижня і часу доби (у вихідні та вночі – дешевше). Вартість проїзду легковим автомобілем без причепа становить від 3,80 до 5,90 фунта стерлінгів незалежно від відстані. Оплата здійснюється на пунктах в’їзду на автомагістраль в будь-який спосіб – карткою чи готівкою. Детальніші розцінки можна дізнатися на сайті https://autotraveler.ru/great-britain.

Автор: Богдан Скаврон

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 25

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

 

Автори

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи

Загрузка...
Loading...