Щеплення: довіряти чи перевіряти?
05 Серпня, 12:11
Поділитись статтею
Протягом останніх років українців атакують інфекційні хвороби. Нових важких захворювань немає, але старі традиційні інфекції набрали швидкого поширення. Найбільше від цих недуг потерпають діти. Найефективнішим механізмом у боротьбі з інфекційними хворобами є імунізація – людина набуває імунітет шляхом введення вакцини.
Зараз в Україні активно працює «Центр громадського здоров’я» – заклад охорони здоров’я, що відповідає за збереження і зміцнення здоров’я населення, в тому числі одним із напрямків роботи установи є профілактика інфекційних захворювань. Інформація про те, від чого потрібно вакцинуватися, коли і якими вакцинами, доступна на сайті або у відповідних інформаційних статтях Міністерства охорони здоров’я.
До інфекційних захворювань, яким можна запобігти щепленнями, відносять: кашлюк, дифтерію, правець, поліомієліт, кір, епідемічний паротит, краснуху, гепатит В, гемофільну, пневмококову, менінгококову, ротавірусну, папіломавірусну інфекцію, вітряну віспу, гепатит А та інші.
З початку року в Україні на кір захворіло 37 328 людей – 17 016 дорослих і 20 312 дітей. Від ускладнень кору в Україні померло 14 людей
З великого переліку захворювань однією з найбільш поширених хвороб в Україні є кір. Так, з початку року (з 28 грудня 2018 р. до 4 квітня 2019 р.) на кір захворіло 37 328 людей – 17 016 дорослих і 20 312 дітей. Від ускладнень кору в Україні померло 14 людей.
Зважаючи на такі показники, батьки, звичайно, переживають за своїх дітей і, як рекомендує МОЗ, зокрема і в.о. міністра Уляна Супрун, вакцинують їх. До того ж щеплення проводити слід не тільки від кору: протягом року дитина має отримати низку вакцин – відповідно до календаря профілактичних щеплень.
Вакцинація дітей. Статистика
Передусім, аби зорієнтуватися в проблематиці, беремо на розгляд офіційні показники, надані у відповідь на наш запит до Івано-Франківського управління охорони здоров’я. Отже, у 2018 році в Івано-Франківську провакциновано 22 633 дитини, 39 дітей не провакциновано через відмову батьків. З початку року захворіло на інфекційні захворювання 219 дітей, з них провакцинованих – 151 дитина.
Таблиця
| Кількість дітей, провакцинованих в 2018 році | Кількість не провакцинованих (відмовилися батьки) в 2018 році | Кількість дітей, які захворіли від початку 2019 року на інфекційні захворювання | Кількість дітей, які захворіли від початку 2019 року і були провакциновані |
| 22 633 | 39 | 219 | 151 |
Можна припустити, що вакцинація не є гарантією того, що дитина не захворіє на інфекційне захворювання, бо значна частина дітей, які хворіли, була провакцинована. Та слід врахувати, що в Україні останні роки на вакцинацію мало звертали увагу і тільки коли зросла кількість хворих, розпочалися дискусії, варто чи ні робити щеплення, якщо так, то якими вакцинами і які будуть наслідки.
Батьки дискутують
Не всі батьки погоджуються вакцинувати своє чадо. Найбільш гострі суперечки стосовно таких питань:
- Чи вакцина вбереже дитину від інфекції?
- Які наслідки можуть бути для дитини після вакцинації?
- Чи вакцини, які надає держава безкоштовно, є якісними?
Дуже важливо почути думку батьків, бо саме вони вирішують та з власного досвіду можуть розповісти про те, як відбувається вакцинація зараз в Україні, які є позитивні і негативні сторони процесу. Аби охопити більше думок, ми через соціальну мережу «Фейсбук» опитали 40 батьків. Важливо: більш як половина батьків вакцинують своїх дітей, найбільше бояться наслідків від щеплень та вакцин сумнівної якості.
Також цінні і самі думки, бо в них індивідуальний досвід.
| Звіряю постійно карту вакцинацій дітей зі стандартами МОЗ, читаю наукові статті, спілкуюсь періодично з лікарями, яким довіряю. |
| Вважаю, що вакцинацію робити обов’язково. |
| Якщо в лікарні немає вакцини, то шукати по приватних кабінетах не буду. |
| Якщо обирати між платною бельгійською і безкоштовною індійською вакциною, то я вибрала перший варіант. І не пошкодувала. Реакція була практично непомітна в порівнянні з іншими дітками, яким кололи індійську. |
| Перед народженням дитини проговорила з чоловіком про вакцинацію. Ми вирішили, що будемо робити всі щеплення за календарем, бо насправді хвороби набагато страшніші, ніж самі вакцини. Страх перед щепленнями був завжди, бо це ж наша дитина, але ми знали, що робимо правильно. В садку був спалах кору, але я не сильно переживала, бо лікар сказав, якщо навіть дитина і захворіє, то на легку форму. Тому я за щеплення, бо так буде менше страшних хвороб для наших дітей. Можливо, потрібно, щоб наша держава закуповувала кращі вакцини, а не у країнах «третього» світу. |
| Моя дитина після вакцини від краснухи і кору пролежала три дні в реанімації, а іншу дитину, яка вакцинувалася з нами, не врятували. Однозначно – ні вакцинам. |
| Вважаю недопустимим вакцинувати дитину до 7 років, поки незріла нервова система. |
| Вакцини здатні загострити вроджені вади, які б і не проявились з часом, якби не зниження імунітету, яке так чи інакше виникає під час вакцинації. |
| Одразу після пологів це питання стояло гостро – і від щеплення проти гепатиту В відмовились, а от БЦЖ зробили. Вдома багато фільмів та інформації разом із чоловіком «перелопатили» і вирішили відмовитись. На цей час це єдине щеплення в моєї дитини. Не шкодую. |
| За вакцинацію, але тільки якісними, перевіреними препаратами. |
| Вакцини працюють, це доведено і наукою, і роками спостережень. Люди забули, що таке дифтерія, кір, і тому розслабились. А ще 100 років тому в сім’ях було по 10 дітей, половина до повноліття не доживала. |
| Сумніви і мене часто гризуть, та вакцинувати дитину з самого початку не поспішала. Потім з’ясувалося, що вона панічно боїться лікарів та будь-яких маніпуляцій, що ще більше ускладнює цю процедуру. Моя донька – аутист (без офіційного діагнозу), та лікарі не надто переймалися її станом та особливостями – робіть і все, у нас план. Психіатр порадила взяти медичний відвід невролога, щоб принаймні до 6 років не навантажувати нервової системи можливими ефектами від вакцин. |
| Вакцинація – це дуже індивідуально. Моя дитина перехворіла важкою формою кору і через 21 день після щеплення. |
| Вакцинація потрібна, але довіра населення дуже низька через страх перед наслідками та від браку інформації. |
У Нью-Йорку діти, чиї батьки без поважних причин відмовляються від вакцинації, не можуть бути допущені до навчального процесу
Тетяна Фреїшин, активна мама двох синів та громадська активістка, каже:
«Я за вакцинацію, оскільки вважаю, що треба діяти на профілактику, а не чекати захворювання (а може, пронесе!) і лікуватись. Вакциную двох своїх синів, роблю всі обов’язкові щеплення. Старшому сину 5,5 років, кололи всі вакцини, які були на той час у державній поліклініці, тому ми маємо і французького виробника, й індійського. Нещодавно вводили останню вакцину на дифтерію, коклюш і правець індійського виробника, дитина мала незначну місцеву реакцію, але це є в межах норми.
До речі, малий, маючи три щеплення, хворів на кашлюк (коклюш) і дуже легко переніс, без тяжких класичних приступів кашлю. Меншому 6 місяців, вакцину купляла («Гексаксим»), оскільки в пологовому не зробила щеплення від гепатиту і тепер наздоганяємо. Купляю тільки тому, що дитині треба на один раз три уколи зробити і я шкодую малятко. А так би кололи індійську, яка є в поліклініці».
В інших країнах
Блогерка Світлана Сіщук, українка, яка проживає в Нью-Йорку, каже, що в США також батьки активно дискутують про те, чи варто вакцинувати дітей. «Питання, чи хочу я щепити дитину, у мене ніколи не виникало. Спеціальних аналізів ніяких не робили. Питань про терміни придатності, про склад, про виробника цих препаратів жодного разу я не ставила. У мене просто для цього не було жодних підстав. Ми приходимо до нашого педіатра на плановий огляд, і лікар каже: «Сьогодні ми робимо таке щеплення або ось таке комбіноване щеплення».
Однак у Нью-Йорку діти, чиї батьки без поважних причин відмовляються від вакцинації, не можуть бути допущені до навчального процесу. Причини можуть бути дві: релігійні переконання або лікар засвідчує, що вакцинація може згубно позначитися на здоров’ї дитини.
Зась до школи і садка
В Україні також не можуть бути допущені діти до навчального процесу, якщо вони не вакциновані. Згідно з законом, відвідувати державні заклади освіти можуть лише ті діти, які отримали щеплення за календарем профілактичних щеплень, або у дитини є медичні протипоказання до вакцинації (ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Діти, які мають протипоказання, отримують відповідну довідку. Якщо дитина не допущена до навчального процесу, тоді органи місцевого самоврядування повинні подбати про здобуття освіти нею в іншій формі.
Є батьки, які відкрито проти вакцинації, але є і чимало фактів підроблення довідок. Кожен обирає шлях: бути відвертим і брати відповідальність на себе чи розділити її завдяки побутовій корупції.
Працюють на статистику
Наталя Голомідова, журналістка, мама, сину Луці 2,5 роки, поділилася своїми думками, чому вона не готова віддати дитину на вакцинацію.
«У мене є найперше недовіра до офіційних інституцій в Україні, тому що вони всі в процесі становлення, і МОЗ зокрема, – розповідає молода мама. – Міністерство грає в одні ворота, робить те, що йому вигідно, але я не відчуваю того, що воно дбає про мою дитину і я можу відчувати себе як мама захищеною. Вони хочуть вакцинувати мою дитину і подають це так, щоб моя дитина була здорова».
Навіть в Європі майже половина населення вважає, що вакцини часто викликають серйозні побічні ефекти
Жінка каже, що, на її розуміння, у них є одна вимога – вакцинувати якомога більше дітей, бо працюють на статистику. Є наказ – і все. Лікарі, які мають низькі показники, отримують на горіхи. Така ієрархія влади. «А де тут місце для здоров’я моєї дитини?! Їх не цікавить, – вважає Наталя. – Я поміняла трьох педіатрів, і всі намагалася змусити мене прийняти думку, що мою дитину потрібно вакцинувати, і дуже агресивно реагували, коли я їм говорила про те, що наразі не готова, бо не впевнена, чи це безпечно».
Жінка питала педіатрів, чи знають вони статистику, скільки в Україні дітей померло після вакцинації, скільки фактів зареєстровано, що діти стали інвалідами чи захворіли. Вони всі замовкали, бо ніхто цього не знає. І Україна в цьому сенсі дуже нецивілізована, в усіх інших країнах світу є так званий вакцинний суд, який розглядає випадки, коли дитина після вакцинації захворіла, померла. Вакцинний суд США щороку виплачує мільярди доларів компенсації батькам, які втратили дітей після вакцин.
Недовіра до вакцинації розповсюджена не тільки в Україні, де високий рівень корупції, зокрема в медицині, відповідно довіра до медиків є дуже низькою. Навіть в Європі, за останніми дослідженнями, майже половина населення вважає, що вакцини часто викликають серйозні побічні ефекти. У рамках проведеного дослідження понад третина з 27 524 опитаних заявила, що вакцини можуть викликати хворобу. У 16 країнах цей показник становив не менш як 50%, зокрема у Франції, Ірландії, Великій Британії та Румунії.
Вирішувати, вакцинувати дитину чи ні, мають право саме батьки. Основне завдання держави та Міністерства охорони здоров’я – проводити вчасно профілактику захворювань і забезпечити населення якісною вакциною. А завдання лікарів – надавати правдиву інформацію як про вакцину, так і про наслідки щеплень.
Автор: Наталя Сербин
Стаття опублікована в журналі МІСТО № 26
*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.
Поділитись статтею
