Село у вогні

Поки в країні цілі команди суспільно активних громадян працюють над розвитком економіки, борються з корупцією, займаються реформуванням освіти та медицини, в...

10 Серпня 2019 Ступ'як Женя

Поки в країні цілі команди суспільно активних громадян працюють над розвитком економіки, борються з корупцією, займаються реформуванням освіти та медицини, в українських селах спалахнула екологічна проблема – горять поля. Трагедія в тому, що підпали виникають не через природні катаклізми чи необережність, а від рук самих селян, яких уже традиційно називають паліями.

Там, де колись колосилася пшениця, шелестіла кукурудза, жовтіли соняшники, нині чорнота та запах диму. Ще недавно ми їздили в села, обробляли кожен клаптик землі, а нині поля пустують, ніхто їх не впорядковує, трави не косить, худоби не випасає. Приходить весна – і все тліє, вогонь забирає те, що на землі, і життя тих, для кого вона є домівкою.

 

Суттєві збитки

Як подолати проблеми, думають небайдужі. Влада закликає людей не палити сміття і сухої трави, правоохоронці намагаються зафіксувати факти підпалів і знайти винних, церква веде широку просвітницьку роботу. Однак ні налякати, ні покарати, а тим більше навернути людей неможливо.

За інформацією Державної служби України з надзвичайних ситуацій, понад 6,5 тисяч пожеж у природних екосистемах та на відкритих територіях виникло в Україні з початку 2019 року. У середньому по 260 пожеж сухостою, чагарників та сміття ліквідовували рятувальники ДСНС щодня з 1 по 15 березня.

Причина такої ситуації залишається незмінною – людський фактор. Саме люди найчастіше провокують пожежі, спалюючи сміття на відкритих територіях чи навіть у себе на подвір’ях.

На Прикарпатті від початку року, за офіційною інформацією ДСНС України в Івано-Франківській області, пожежно-рятувальні підрозділи ліквідували 1079 пожеж. Найбільша кількість пожеж трапилася на території Івано-Франківської міської ради – 173. Але це не просто статистика, а колосальні збитки – і не тільки екологічні, а й фінансові.

Ще недавно ми їздили в села, обробляли кожен клаптик землі, а нині поля пустують, ніхто їх не впорядковує, трави не косить, худоби не випасає

Щоб забезпечити гасіння і протистояти поширенню вогню, на один тільки виїзд пожежники витрачають 26 000 грн. Тобто, якщо звести дані, то від початку року тільки по Івано-Франківській області було витрачено на гасіння трави 28 054 тис. грн (26 тис. грн×1079). В м. Івано-Франківську –  4498 тис. грн (173×26 тис. грн). За ці кошти можна було б відремонтувати двір, посадити сотні дерев, профінансувати соціальні потреби людей, але натомість вони пішли з димом.

 

Найважче покарати 

Ключовою проблемою підпалів є те, що правоохоронці не можуть  зафіксувати злочин та знайти паліїв. Пожежники разом із патрульними, а часто і журналістами реагують на виклики, приїжджають і гасять вогонь, а ті, котрі підпалюють, спостерігають збоку. І в цьому абсурдність ситуації.

Держава несе великі збитки, фінансові та екологічні, а люди часто навіть  не усвідомлюють, якої шкоди завдають природі, власній державі і своєму здоров’ю. Більшість підпалів трапляються в селах, де усі знаються між собою, тому дізнатися, хто підпалив, цілком можливо, але люди воліють промовчати. Аргумент незмінний: «Поліція приїхала, зафіксувала злочин, а завтра злочинця відпустила, а нам разом у цьому селі жити». Така кругова порука.

Інша складова проблеми – хоч законодавством передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність, штрафи доволі низькі. Так, згідно зі статтею 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено штраф від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340-1360 грн. Стаття 245 Кримінального кодексу передбачає штраф від 5100 до 8500 грн або обмеження волі на строк від двох до п’яти років, але це в дуже складних випадках, коли підпали спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки.

Але кого карати, коли неможливо знайти винних?

 

Християни на півставки

Страждає від паліїв і природа, екологічних збитків ніхто не підраховує, але вони є. І тут логічне запитання: чому люди такі жорстокі, адже вогонь забирає життя комах, тварин, птахів. Очевидною проблемою є також і  аморальність людей.

Однією з перших інституцій, яка в Україні почала активно боротися з підпалами, була церква. Понад десять років УГКЦ через Бюро екології веде просвітницьку роботу серед населення, апелюючи до свідомості людей і акцентуючи на тому, що підпали є несумісними з вірою в Бога. Через священиків церква намагається пояснити парафіянам, якої шкоди вони завдають природі і власному здоров’ю. Отець Володимир Містерман, заступник адміністратора патріаршої курії УГКЦ, представник Екобюро, розповідає: щонеділі на проповідях в одному з приміських сіл, де він служив, порушував проблему підпалів, а в кінці місяця йому хотілося плакати. Спочатку, каже, попереджав, а потім таки викликав поліцію, бо не міг знайти аргументів, аби переконати селян у тому, що вони чинять гріх.

«Проблемою підпалів є й те, що люди так безстрашно діють. Це симптом того, що віра в Бога є дуже хворобливою, – акцентує отець. – Таким християнам я кажу: «Ви християни – хрещені, ходите до церкви, під час посту на Хресну дорогу, б’єте поклони, але ви є християни на півставки». І це є хвороба християнської віри. Ба більше, церква назвала це дуже чітко і недвозначно, що гріхи проти природи є рівнозначними найбільшим гріхам, на рівні з людиновбивством».

Люди проти людей

Люди по-різному аргументують те, чому вони палять сухостій, сміття, листя чи траву, але здебільшого ці виправдання абсурдні і за ними – безвідповідальність за свої вчинки.

Зокрема, журналістка «МІСТА» була свідком того, як у селі Вовчинець жінка на подвір’ї підпалила купу листя. «Я стара і немає кому виносити, тому палю», – пояснила вона свої дії. А ще на виправдання зазначила, що дим йде не на людей, а в сторону лісу…

На іншому подвір’ї теж зустрічаємо поважного ґазду. Тут все чисто, вимощена бруківка. Він відпалив купу сміття з саду, горить, а він підкидає у вогонь пляшки і все, що прибрав. Поряд стоять його донька з онуками, дивляться на багаття. На зауваження, що це шкідливо, відповідає: «Робив і буду так робити». На аргумент: «Ви ж травите своїх онуків» – мовчить.

Загалом підпали – це практика у пострадянських країнах. Таке варварське ставлення до природи свідчить про дуже низьку екокультуру. Люди самі себе труять, хоч про негативні і незворотні наслідки підпалів медики говорять давно.

10 років УГКЦ веде просвітницьку роботу серед населення, апелюючи до свідомості людей і акцентуючи на тому, що підпали є несумісними з вірою в Бога

Нагадаємо, що в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун неодноразово публічно закликала людей не спалювати трави і сміття, бо через це руйнується не тільки екосистема, але й разом із димом у повітря потрапляють отруйні речовини – окиси азоту, чадний газ, важкі метали і канцерогенні сполуки; викиди в повітря парникових газів шкодять клімату. Медики попереджають про можливість захворювання дихальних шляхів, алергічні реакції чи навіть більш серйозні хвороби.

Аргументів, чому не можна підпалювати поля та спалювати сміття, дуже багато, але людей це не зупиняє. Тільки одиниці усвідомлюють проблему, більшість сприймає це як пусті слова та суху статистику…

У такому разі потрібно розуміти, що природа має право захищатися, якщо людина себе так жорстоко поводить з навколишнім середовищем, не варто нарікати на нестабільність екосистеми: зміну клімату, урагани, спеку, затяжні дощі.

Наразі видається, що людей зупинити можуть тільки великі штрафи. Бо наслідки – незворотні, а до відповідальності легше привчити, караючи гривнею.

Автор: Наталя Сербин

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 26

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Автори

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи

Загрузка...
Loading...