“Маю припущення, що інфікувався на роботі”: онкохірург з Франківська розповів про боротьбу коронавірусом

Павло Семенів – онкохірург вищої категорії, заступник директора Прикарпатського клінічного онкологічного центру Івано-Франківської обласної ради. Павло Михайлович завше виявляв відвертість і дружелюбність до ЗМІ. Щирим був він і цього разу. Коли кореспондентка Укрінформу зателефонувала до лікаря, він попросив передзвонити йому за кілька хвилин, оскільки має перевірити крапельницю дружини.

З’ясувалось, Павло Семенів разом із жінкою перебувають в Івано-Франківській міській клінічній центральній лікарні, куди їх госпіталізували з пневмоніями і де йому доводиться боротися з підступним коронавірусом, пише Укрінформ. 

ПРО СИМПТОМИ

Все почалося ще до Великодня. Колеги по роботі щось помітили з мого виразу обличчя. Хоча я себе добре почував. Порадили зробити знімок легень. Я зробив комп’ютерну томографію. Це був четвер, перед Великоднем. Знімок був нормальний, і це мене заспокоїло. Ми відсвяткували Великдень, і вже на третій день після свят я прийшов на роботу, а там мені знову кажуть, що я погано виглядаю. Тоді я зробив швидкий тест на коронавірус, бо вони були у нас в онкоцентрі. Тест – негативний. Поїхав додому. Вже по обіді відчув, що в мене з’явилась температура. Поміряв – 37,8, потім – 38,5. Дружина дає «Фервекс», він не знімає. Вколола анальгін з димедролом – і це теж не допомогло зняти температуру. Тоді в хід пішли ще народні методи, і гарячка спала. На ранок середи я телефоную нашому рентгенологу, питаю, що робити, а він мені: «Беріть своє сімейство і їдьте до нас». Я, дружина і донька приїжджаємо. Першому роблять знімок мені, це – через шість днів від попереднього. Фактично, відтоді жодних змін у легенях не мало б бути, а тут – двостороння пневмонія. У дружини – правобічна, у доньки, Богу дякувати, все спокійно. Тоді я зателефонував начмеду в центральну міську клінічну лікарню – і нас госпіталізували. Вже на приймальному покої нам зробили швидкі тести, у мене він був позитивний, у дружини – негативний. У день госпіталізації нам призначили антибіотики, і температура відразу нормалізувалась.

ПРО ЛІКУВАННЯ

На другий день у стаціонарі все було нормально. На п’ятницю знову відчуваю температуру, і з’являється новий симптом – важке дихання, задуха. Лікар уколов дексаметазон, а в палату доставили концентрат кисню. Стало легше. Наступного дня мене перевели в реанімацію. Там одразу замінили антибіотик на «Моксімак», дали кисень – і все нормалізувалось. Фактично, на кисневій масці я був 4 дні в реанімації. Температура стабілізувалась, кашлю немає, тож мене повернули в терапію. Я навіть побажав пройтись пішки з третього на четвертий поверх, аби оцінити свій стан. Коли повернувся у терапевтичний відділ, то мені вдруге зробили ПЛР-дослідження, і воно знову було позитивним. У доньки і жінки – тести від’ємні. Тепер у мене тут залишилась реабілітація, це дихальні вправи та інше. І я чекаю від’ємного ПЛР-тесту… Плаквеніл не призначали. Лише азитроміцин і моксімак. Коли мене перевели з реанімації, я ще дихав киснем. Тепер він мені вже не потрібен. До ШВЛу, слава Богу, діло не дійшло. Наші ШВЛ-апарати – не з останнього покоління, вони не можуть визначати газовий склад крові, не мають необхідних параметрів… Фактично, ці апарати потрібні в крайніх випадках, коли пацієнти потрапляють з важкою легеневою недостатністю після затяжного лікування вдома. Тут лікарня добре забезпечена киснем, а він потрібен багатьом пацієнтам. У мене хвороба проявилась лише температурою. Кашлю не було зовсім.

ПРО ІНФІКУВАННЯ

Маю припущення, що інфікувався на роботі. Чому? Бо завжди маю маршрут автомобільний: з дому – на роботу. Бувало, що заїжджав за продуктами, але дотримувався усіх правил: в масці та рукавичках. Втім, у нас на роботі до цього були зареєстровані випадки захворювання на коронавірус. У радіологічному відділі, наприклад. Першою захворіла медсестричка, потім ще додались випадки: і медсестри, й лікарі… То наче пішла ланцюгова реакція. Я теж був у радіології, бо мав питання з приводу хворих. Але сказати, чи там інфікувався, чи ні, нереально… Я пенсійного віку, мені 62. В операційну я вже не ходив, поставив собі бар’єр у цьому. Займався паперовою роботою у кабінеті. У нас багато лікарів написали про це заяви. Крім того, у нас тоді обмежили прийом пацієнтів майже наполовину, у стаціонарі – теж на 50%. В поліклініку та стаціонар пропускали персонал так, аби не було скупчення біля реєстратури і кабінетів. Жодних родичів у стаціонар до пацієнтів не пропускали. Всі спілкування відбувались на вулиці. Я вважаю, що на той час ми вжили необхідних заходів.

ПРО ЛІКАРНЮ

Порівняти наш онкоцентр і цю лікарню, де я перебуваю зараз, неможливо, бо тут люди працюють із хворими на коронавірус. Тому, зрозуміло, що захист тут – на вищому рівні. Тут усі в захисних комбінезонах: від заввідділу до санітарки. Окуляри, маски – все є. Немає жодного відвідування. Є волонтери. Якщо є потреба у ліках, яких немає в лікарні чи в аптечному пункті на території закладу, то волонтери доставляють усе необхідне. Чи дороге лікування? На початку нас забезпечили на всі 100%. Вже у реанімації довелось докупити ліки. Ми знайшли їх через Інтернет. Фактично, купували лише моксімак. Його вартість – 180 гривень за флакон. Для себе купував 7 таких, для дружини – 10. Я не вважаю, що це є великі кошти, бо здоров’я важливіше. Ставлення персоналу тут чудове. Харчуємось у лікарні. Є їдальня. Пацієнти – в масках, зберігаємо дистанцію. Посуд – свій. Санвузол і холодильники – в палатах.

ПРО НАСЛІДКИ

Чого бояться лікарі та медсестри? Немає стійкого імунітету. Непоодинокі випадки, коли люди йдуть додому (з лікарні – авт.), а через деякий час повертаються. Це – один момент, який насторожує. Другий – зміни в легенях залишаються. Той самий фіброз. У когось – більший, у когось – менший. Ніхто не може цього спрогнозувати. Я б дякував Богові, якби себе почував і далі так, як зараз. Але від цього ніхто не застрахований. Учора мені телефонували з роботи, з охорони праці. Питали, цікавились. Але я кажу, мені не інвалідність потрібна, а здоров’я. Як я можу довести, що інфікувався на роботі? Це нереально.

ПРО МЕДИЧНУ РЕФОРМУ

Наш заклад належить до тих, які «за» медичну реформу на вторинній і третинній ланці. Чому? Бо в нас нормальне фінансування. У нас є радіологія, хіміотерапія. За рахунок цього нашим усім фахівцям підвищили зарплати. У програші – фтизіатрична і психіатрична служби… Вартість пакетів медпослуг – різна. Мої колеги з районних ланок зареєстрували пакети з надання паліативної допомоги, але там – мізер у фінансуванні. Тому тут однозначно сказати нічого не можна. Хтось – у виграші, хтось – програв. Але я вважаю, що до старого не може бути вороття. У медицині не має бути зрівнялівки. Навіть на прикладі нашого закладу: хтось працює краще, хтось гірше… У нас є пакет із надання хірургічної допомоги, але вартість пакетів з хіміотерапії і радіології складає, відповідно, 30 і 40 мільйонів гривень. Тоді як чотири відділи, що надають хірургічний компонент онкохворим, мають пакет 2,5 мільйона. Ось можете порахувати, за рахунок чого наш заклад у виграші. Виключно через хіміо- і променеву терапію. Раніше була зрівнялівка, фінансували з державного бюджету, допомагали з місцевих. Був план виконання ліжко-місць. Вимагали, аби люди з інших міст платили благодійні внески. Ось, наприклад, з Тернопільської області й з Закарпаття людям територіально було зручніше лікуватись у нас. Втім, вони мали писати для госпіталізації заяви, бо вважались «іногородніми». Вказували, що мали дітей або родичів у Франківську. Нині така потреба відпала. Людина отримала можливість лікуватись будь-де. Гроші йдуть за пацієнтом. І ми зацікавлені, аби пацієнти лікувались у нас. Усі препарати є. У нас нема лише лінійного прискорювача для променевої терапії. У народі кажуть – «пушки», опромінення. Втім, сьогодні йде мова і про нього. Апарат МРТ у нас з останнього покоління, є все для комп’ютерної томографії, ендоскопії, патгістології, УЗД. Тобто, у плані діагностики ми забезпечені непогано.

Чому я обрав Івано-Франківську центральну міську клінічну лікарню при госпіталізації з пневмонією? Рішення прийняв спонтанно. Я подумав, що тут нормальна реанімація. Так, про всяк випадок…

P.S. Поки готувався матеріал, у Павла Семеніва перший ПЛР-тест дав від’ємний результат на наявність коронавірусу, що може означати лише одне – лікар одужує. Станом на 20 травня на Прикарпатті лабораторно COVID-19 підтвердили у 296 медиків, з них 171 – одужали.

 Головне фото ілюстративне.