Іранський Армагеддон

На території, де понад 5 тисяч років тому виникла перша цивілізація, розгорається збройний конфлікт, що може перерости в останню світову війну.

Давня Месопотамія, яка була колискою людської цивілізації, перетворилася на поле великого бою. Тут зіштовхнулися інтереси Ірану, який взяв на себе роль лідера неарабомовної частини мусульман, так званих шиїтів, та Сполучених Штатів Америки, які очолює неврівноважений та непередбачуваний Дональд Трамп.

На початку цього року давнє протистояння між Іраном та США, яке триває від часу проголошення Ісламської республіки у 1979 році, перейшло у свою найгострішу фазу. Ареною збройного конфлікту стала територія сусіднього Іраку, в якому після повалення режиму Саддама Хусейна досі перебувають підрозділи американської армії та триває боротьба за владу.

Убивство генерала Сулеймані в Ірані розцінили як оголошення війни. Із цього приводу з’явилася гнівна відозва іранської Ради експертів

… У ніч на 3 січня 2020 року ракетним ударом з американського безпілотника в аеропорту столиці Іраку Багдада було вбито головного тіньового кардинала військових операцій Ірану в близькосхідному регіоні, керівника Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) Касема Сулеймані.

Майже одразу Іран відповів на загибель військового лідера обстрілом із дюжини ракет по двох американських військових базах, розташованих на території Іраку. Разом з тим, ніби з переляку, іранські військові збили в небі над Тегераном  український пасажирський літак, зробивши першими жертвами цього збройного конфлікту громадян ще кількох країн світу.

Убивство генерала Сулеймані в Ірані розцінили як оголошення війни. Із цього приводу з’явилася гнівна відозва іранської Ради експертів, до якої входять ісламські вчені-богослови, які виконують нагляд за органами державної влади і навіть мають право усунути Верховного лідера країни.

«Це боягузьке вбивство здійснене в ісламській землі Іраку найманцями, які окупували цю землю, і тому є явним порушенням законів ісламу. Згідно з ісламськими вченнями, присутність невірних та їхніх військових баз на ісламських землях заборонена і з ними потрібно боротися», – йдеться у тексті цієї відозви.

Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї пригрозив США страшною помстою за вбивство Сулеймані, якого одразу було возвеличено як мученика, та оголосив у країні триденний траур. Смерть одного з лідерів Ісламської революції 1979 року, якого вважали стовпом військової могутності Ірану, розбурхала в суспільстві нову хвилю ненависті до США, на велелюдних похоронах генерала Сулеймані знову залунали вигуки «Смерть Омріко (так звучить перською мовою «Америка». – Авт.)!»

Генерал-лейтенант Касем Сулеймані був надзвичайно впливовою особою не тільки в Ірані, але й на цілому Близькому Сході. Він організовував військову підтримку шиїтських угруповань ХАМАС і Хезболла в Палестині та Лівані, допоміг уряду Башара Асада в Сирії разом із російськими військовими переломити хід громадянської війни та відбити стратегічні міста та території у повстанців.

Крім того, Сулеймані відігравав важливу роль у формуванні політичної ситуації в Іраку, підтримуючи шиїтську організацію «Катаіб Хезболла», яка належить до Сил народного ополчення проти радикальної сунітської  «Ісламської держави Іраку та Ліванту» (ІДІЛ) та водночас бореться проти американської присутності в Іраку. Коли американці завдали точкового ракетного удару в аеропорту Багдада, разом із іранським військовим лідером було ліквідовано польових командирів шиїтського ополчення Іраку Абу Махді аль-Мухандиса та Мухаммеда аль-Джабірі. Загалом тоді загинуло 12 осіб.

У США пояснили ліквідацію Касема Сулеймані тим, що саме він організував антиамериканські протести, які спалахнули в Іраку в останні дні 2019 року. Тоді під вигуки «смерть Америці» розлючений натовп взяв штурмом браму американського посольства в Багдаді і дощенту спалив будівлю прийому відвідувачів.

В Ірані причиною атаки на посольство США називають американські авіаудари по опорних пунктах шиїтської організації «Катаіб Хезболла» в Сирії та Іраку, які пробудили ненависть місцевих жителів.  Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї навіть репостнув твіт Трампа, зауваживши: «Якби ви були логічними, – а ви ними не є, – ви би побачили, що через ваші злочини у Іраку та Афганістані багато націй ненавидить вас».

Американці пояснювали торішні авіаудари по підрозділах «Катаіб Хезболли» тим, що ця організація була причетною до терактів на американських базах в Іраку, під час яких загинув один солдат США та ще 4 були серйозно травмовані. Ніколи раніше обстріли не закінчувалися загибеллю американських військових. Тому ударом у відповідь було знищено щонайменше 25 бойовиків «Катаіб Хезболли».

Ще у січні 2019 року Держсекретар США Майк Помпео проголосив, що американську політику на Близькому Сході буде зосереджено виключно на знищенні двох видів зла — «радикального ісламу» (мається на увазі насамперед  ІДІЛ. – Авт.) та «іранської хвилі регіонального руйнування і глобальних кампаній терору». А вже через пів року Пентагон відправив на Близький Схід тисячу нових військовослужбовців. Керівник американського оборонного відомства Патрік Шенахен заявив, що це робиться у відповідь на ворожі дії іранських сил, зокрема на напад на танкери в Оманській затоці.

Взаємні звинувачення в агресивних діях, якими обмінюються Іран та США, тривають від початку існування Ісламської республіки, в яку перетворилася колишня перська монархія після революції 1979 року. Не випадково одним із головних епізодів тих подій був напад на американське посольство у Тегерані та захоплення заручників. Лідер Ісламської революції імам Хомейні ще кілька десятиліть тому заявляв, що «США не заслуговують на довіру і є «великим сатаною».

Незважаючи на те, що Іран вже десятки років перебуває під санкціями, люди тут живуть доволі непогано. Щоправда, самі іранці часто скаржаться на те, як їм важко

Деяке потепління в міждержавних стосунках спостерігалося у період президентства в США Барака Обами. Тоді було знято обмеження на продаж іранської нафти, економіка країни почала підніматися. Але після того, як Дональд Трамп оголосив про вихід з ядерної угоди з Іраном і відновив санкції, ситуація знову дестабілізувалася.

Відтоді Іран став більш агресивним: почалися атаки на землі, на воді і у повітрі. Почастішали напади на танкери у Перській та Оманській затоках, на нафтову інфраструктуру американського союзника Саудівської Аравії, посилилася підтримка хуситських повстанців у Ємені. Водночас в Ірані знову розгорнули ядерну програму: створюють потужні центрифуги, видобувають та зберігають більше урану, ніж дозволено, збагачують його у підземному реакторі, який мав стати цивільною лабораторією, погрожують розробками балістичних ракет.

Все це Тегеран робить у відповідь на політику «максимального тиску» з боку Білого дому, яка погіршує життя простих іранців, залишаючи їх без ліків, їжі, американської валюти на фоні економіки Ірану у стані вільного падіння (скорочення на 9,5% за 2019 рік).

«Незважаючи на те, що Іран вже десятки років перебуває під санкціями, люди тут живуть доволі непогано. Щоправда, самі іранці часто скаржаться на те, як їм важко. Але їхній середній клас значно заможніший, ніж в Україні. На мою думку, іранці порівнюють себе з багатими арабськими країнами, тож на їхньому тлі іранське життя не виглядає аж таким розкішним», – розповідала «МІСТУ» мандрівниця та блогерка Ольга Іващук, яка восени минулого року побувала у Ісламській республіці як туристка.

За словами співрозмовниці «МІСТА», мінімальна зарплата в Ірані вища за українську. Водночас ціни на  товари і послуги – значно нижчі (на продукти, комунальні послуги, бензин, проїзд у транспорті).

«Наприклад, проїзд у тегеранському метро коштував десь 3,5 грн на наші гроші. Проїзд дорожчим автобусом VIP-класу на відстань 300-400 км обійшовся у $4-5. Коли ми там були, на $1 можна було купити 11 літрів бензину (потім ціни дещо зросли, через що і почалися протести). Складається враження, що в Ірані кожен має машину. Жінок теж часто можна побачити за кермом», – розповідала мандрівниця.

У масових протестах, які розпочалися в Ірані через рішення уряду ввести обмеження на продаж пального та підняти на нього ціну, іранська влада теж вбачала «руку Америки». Сотні тисяч іранців, які повиходили на вулиці та площі своїх міст, протестували не тільки проти економічної політики чинної влади, але й вимагали перетворити устрій в країні на більш вільний та демократичний.

«Якби тут раптом змінилася влада на світську і демократичну, вже через рік Іран би не відрізнявся від, наприклад, Туреччини», – вважає Ольга Іващук.

Однак влада втопила протести в крові. Щойно розпочалися заворушення, іранський режим «відрубав» інтернет усій країні на понад 70 годин і «спустив з ланцюга» силовиків, які не цурались навіть застосування вогнепальної зброї. У підсумку – від сотні до двохсот загиблих протестувальників, понад тисячу заарештованих.

Після ракетного удару, яким за наказом Дональда Трампа було вбито фактично національного героя Ірану, будь-які спроби змінити життя в країні можуть бути розцінені як зрадницькі. Вбивство Сулеймані може зіграти на руку консервативним колам країни та змусити людей на деякий час забути про своє незадоволення соціально-економічним рівнем життя, спрямувавши агресію на зовнішнього ворога.

«До США й Ізраїлю іранці, з якими ми спілкувалися, висловлювали нейтральне ставлення, говорили: це влада робить нам такий імідж у світі, а ми не такі радикальні. На стінах колишнього посольства США в Тегерані митці малюють антиамериканські графіті, які схвалює офіційна влада. Навпроти – військова будівля з англійськими написами про те, що Штати – країна зла. Водночас удома деякі іранці по супутнику дивляться CNN, а в ресторанах п’ють «ворожу» кока-колу», – розповідала мандрівниця.

Зрештою, придушення протестів та навіть посилення авториратизму в Ірані – це далеко не найгірший сценарій. Якби хвилям народного обурення вдалося знести режим аятол, яких в певних колах мусульманського світу вважають занадто м’яким та ліберальним, до влади в Ірані можуть прийти значно радикальніші сили, які після загибелі Сулеймані будуть апелювати до загрози із Заходу.

Будь-які серйозні проблеми в Ірані стануть проблемами для всього Близькосхідного регіону.  Внаслідок активної зовнішньої політики Тегеран «зав’язав» на себе дуже багато регіональних процесів та проблем, відіграючи хоч консервативну та реакційну, але водночас стабілізуючу функцію. Без неї на весь регіон чекає ціла хвиля проблем та конфліктів.

Речник іранського уряду Алі Рабії наразі подякував Корпусу вартових Ісламської революції за «проведення точної операції, під час якої американська база в Іраку була атакована без можливості оборонятися». Він також пообіцяв, що «з цього моменту Трамп точно не буде в безпеці в регіоні», у тому числі з огляду на «діяльність деяких груп».

Участь російських найманців чи інструкторів у цьому конфлікті поки не спостерігається, але спільний досвід ведення війни на території Сирії у росіян уже є

До можливих ударів з боку проіранських угруповань приготувалися у Саудівській Аравії, яка не вперше розплачується за кроки свого союзника США. Торік Тегеран завдав кількох ударів по нафтових танкерах королівства, після чого безпілотники ударили по нафтових об’єктах Саудівської Аравії, вивівши з ладу приблизно половину нафтовидобувних потужностей країни.

Через повідомлення про вбивство Сулеймані уряд Ізраїлю скликав екстрену нараду з головами спецслужб і армії. Збройні сили перевели в стан повної бойової готовності. На невизначений термін закрили ізраїльський гірськолижний курорт на горі Хермон, який вже не раз намагалися обстрілювати з боку Сирії. Закриті для туристів і Голанські висоти.

Оскільки разом із Сулеймані вбили впливового голову шиїтського угруповання Іраку Абу Махді Мухандіса, це суттєво ускладнило ситуацію в країні, яка найбільше постраждала від цього конфлікту. Уже через кілька годин після повідомлень про авіаудар лідери кількох іракських воєнізованих угруповань поклялися помститися Сполученим Штатам. Це збільшує ризик нападів на американські військові бази в Іраку, де зараз розквартировано близько 5 тисяч американських військових.

Росія залишається близьким союзником Ірану і буде надавати політичну та, можливо, матеріальну допомогу. Участь російських найманців чи інструкторів у цьому конфлікті поки не спостерігається, але спільний досвід ведення війни на території Сирії у росіян уже є. На щастя, Путін зараз більше зайнятий переформатуванням влади всередині країни і в роздмухуванні «гарячої точки» на Близькому Сході, яка може викликати останню битву цивілізацій, справжній біблійний Армагеддон, наразі не зацікавлений. Але це – до пори до часу.

Автор: Богдан Скаврон   

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 31

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.