Екстрим: щоб не проливав, а запалював кров

У житті сучасної людини вистачає стресу. Він переслідує нас у дорозі, вдома чи на роботі. Проте є люди, які навмисно шукають адреналіну, кажуть, щоб відчути себе живими. А де є попит, обов’язково буде пропозиція. На Прикарпатті є не лише любителі гострих пригод, але й природа, яка дозволяє відчути, як грає кров. Саме тому у нас створили сотні цікавинок для любителів екстриму. Але, на жаль, буває, що спорт і розваги стають смертельними…

На Прикарпатті за 2019 рік сталося щонайменше чотири нещасних випадки, пов’язаних із туризмом, а людей постраждало значно більше. Зокрема, у лютому двоє екстремалів померли на горі Піп Іван Чорногірський від переохолодження. Вони підіймалися на гору у складі групи з восьми осіб. Через складні погодні умови туристи звернулися за допомогою до рятувальників, однак двоє людей попрощалися із життям.

У вересні загинув львів’янин, який перепливав Мертве озеро (Поляницьке) на дерев’яному плоті. Він не втримався на конструкції, впав у воду і потонув.

У серпні пара зі Львівщини травмувалася, стрибаючи із мотузкою з 28-метрової вежі у Буковелі. Під час стрибка розірвалася відтяжна шнурівка, яка утримувала маятник, хлопець і дівчина перелетіли і впали на бетон з іншого боку озера. На щастя, вони залишилися живі, але дістали багато травм.

Найбільше людей постраждало дорогою до сплаву річкою Чорний Черемош. Того травневого дня вантажний автомобіль, який перевозив туристів, зірвався з обриву заввишки близько 40 метрів та впав у річку. Загинули три людини, а двадцять – постраждали. З’ясувалося, що водій був напідпитку, затримали його та керівника громадської організації «Федерація рафтингу Прикарпаття». Очевидці аварії стверджували, що горя можна було уникнути.

Законодавство України працює так, щоб не тиснути на бізнес, тому підприємців, котрі мають атракції, майже не перевіряють. Вони самотужки збирають комісію, коли відкривають щось нове, і до них, поки не сталося біди, ніхто з перевіркою не прийде. А на облаштування багатьох розважальних атракціонів і взагалі не потрібно отримувати дозвіл. Уже коли трапляється нещасний випадок, техніку, працівників та рівень безпеки одразу кидаються перевіряти. Але трагедії і далі стаються, а люди й далі обирають екстрим.

На Прикарпатті можна зайнятися скелелазінням, дельтапланеризмом чи парапланеризмом. Є також спелеотуризм – у Тлумацькому районі з інструктором можна побувати на екстремальній  екскурсії у печерах. У місті Яремче та на Буковелі популярні квадротури, джипінг, рафтинг, роуп-джампінг, zippline. За кожну з таких послуг потрібно заплатити чимало, та туристи не шкодують грошей. А ось переконатися у безпеці часто забувають.

На одній із локацій, де влаштовують стрибки із мотузкою, журналісти «МІСТА» вирішили й самі перевірити техніку безпеки. Усі кріплення, карабіни та троси показують, є страхування, кілька разів наголошують на правилах користування атракціоном. Також питають, чи, бува, немає проблем зі здоров’ям, а ще, кажуть, нетверезим до розваг зась.

Поки на схилах лежить сніг, сотні людей з’їжджаються на Буковель, щоб покататися на лижах чи сноуборді. Прокати спорядження ростуть як гриби після дощу, особливо обабіч дороги і ближче до курорту. Для того, щоб орендувати лижі, потрібно надати документи. Працівники прокату інструктують щодо спорядження, наголошують, що впевнені у його надійності, проте зазначають, що успіх поїздки залежить і від самого відпочивальника.

Законодавство України працює так, щоб не тиснути на бізнес, тому підприємців, котрі мають атракції, майже не перевіряють

Франківський екстремал Олександр Веркалець з екстримом на «ти» вже багато років. Займається скелелазінням, стрибає із мотузкою, подорожує в гори – пішки чи на велосипеді, стрибає із парашутом та багато іншого. Часом він користується послугами підприємців, але любить також вибратися в гори самостійно. Чоловік каже, що намагається мати власне спорядження – тільки так можна бути впевненим у його надійності.

«Хто займається спортом серйозно, дбає про своє спорядження. Коли я йду в гори, мені краще самостійно перевірити кожну деталь, мотузку, карабін. Проблема наших відпочивальників у тому, що вони надто безпечні, а ще – люблять зекономити. Професійне спортивне спорядження і снаряди коштують чимало, так само недешеві самі послуги», – каже екстремал.

Так, за політ на дельтаплані та параплані тривалістю від 20 хвилин на Тлумаччині або Богородчанщині потрібно заплатити близько 800 гривень. Екстремальна тригодинна екскурсія у печерах коштуватиме 300 гривень. Покататись на квадроциклах – 800 гривень за годину для двох осіб, джипінг – від 350 грн за годину.

Аліна Гриньків майже все своє життя присвятила екстремальним видам спорту. Виросла дівчина поміж високих гір у селищі міського типу Ворохта, де весь час проводяться різні спортивні заходи: стрибки на лижах з трампліна, лижні перегони, гірськолижні змагання, змагання з рафтингу, гірські трейли. Вперше вона стала на лижі у чотири роки, а згодом спробувала багато екстремальних спортивних розваг: джипінг, фрірайд, рафтинг, скелелазіння, гірськолижний спорт, джампінг, квадроцикли, спортивний туризм, сноуборд, велоспорт, ролери.

«Екстремальний вид спорту – це завжди небезпека. Якщо хоч одна сторона – організація, що надає обладнання, чи екстремал – поставиться несерйозно до обладнання і виконання своїх обов’язків, наслідки можуть бути фатальними. Найчастіше нещасні випадки трапляються через неуважність самого екстремала. Люди, котрі захоплюються такими видами спорту, мають своє спорядження, але більшість користується послугами підприємців»,– розповідає дівчина.Екстремалка наголошує, що для безпечного відпочинку потрібно передусім ретельно перевірити спорядження та впевнитись у тому, що люди, котрі надають послуги, добросовісно ставляться до цього. Вибираючи активний відпочинок, Аліна обов’язково переглядає в інтернеті відгуки та рекомендації людей, котрі користувалися послугами.

Проблема наших відпочивальників у тому, що вони надто безпечні, а ще – люблять зекономити

«Культура активного відпочинку в нашій країні, на жаль, ще не є висока. Але люди, які вже почали займатися екстремальним видом спорту, не можуть від нього відмовитися. Це не тільки приносить радість, а й допомагає зняти стрес і будь-яке напруження, пов’язане з повсякденним життям та роботою», – впевнена Аліна.

Начальник відділу туризму та міжнародної технічної допомоги Управління міжнародного співробітництва, євроінтеграції, туризму й інвестицій Івано-Франківської облдержадміністрації Віталій Передерко каже, що нещасні випадки – результат того, що окремі громадяни послуги надають без дозволів, ліцензій, реєстрації підприємницької діяльності, належної перевірки стану атракцій.

«У нас дуже ліберальне законодавство. Контроль  майже відсутній. Планових перевірок немає, бо донедавна існувала заборона. А позапланові відбуваються вже постфактум. В останні роки у зв’язку з цим ситуація взагалі погіршилась», – пояснює посадовець.

За його словами, необхідно навести лад у дозвільній системі, оскільки послуги з різних видів екстремального туризму та розваг мають підвищений рівень небезпеки. Перевірки мають бути постійні, а не позапланові, коли стаються трагічні випадки.

Крім того, туристи повинні бути більш відповідальними та не такими безпечними. Треба уважно і ретельно готуватись до гірських походів, повідомляти рятувальників про вихід на маршрут, проходити інструктажі, цікавитись у підприємців дозвільними документами, укладати договори на обслуговування і страхування.

Наразі необхідно навести лад у дозвільній системі, оскільки послуги з різних видів екстремального туризму та розваг мають підвищений рівень небезпеки

В Управлінні Держпраці кажуть, що вони слідкують за станом атракціонів, але, за законом, на велику кількість таких розваг підприємцям не потрібні дозволи та прийти до них просто так із перевіркою не можна.

Начальник Управління Держпраці в Івано-Франківській області Ігор Росипайло пояснює, що суб’єкт господарювання чи підприємство мають відповідати за безпеку на своїх атракціях.

Є Правила будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, прийняті ще у 2006 році. Там прописані вимоги до будови, виготовлення, установлення, монтажу, безпечної експлуатації, ремонту та реконструкції стаціонарних, пересувних і мобільних атракціонів. У них зазначається, що суб’єкти господарювання, які мають намір експлуатувати атракціони, віднесені до атракціонів підвищеної небезпеки, а також дитячі механізовані атракціони, мають отримати дозвіл територіального органу з нагляду за охороною праці відповідно до вимог Державних нормативних актів про охорону праці. Коли відкривають нову атракцію, той, хто її експлуатує, повинен створити комісію і ввести в експлуатацію обладнання. За результатами перевірки складають акт про допуск атракціону до експлуатації та роблять відповідний запис у паспорті атракціону.

«Відповідальність за безпечність несе сам суб’єкт господарювання. Згідно із законом, позапланово здійснити перевірку ми не маємо права. Підприємець це створює, декларує і подає інформацію, а далі контролювати його ніхто не може, бо це може розцінюватися як тиск на бізнес», – розтлумачує Ігор Росипайло.

Виходить, життя туристів виключно у руках підприємців. Лише на їхній совісті те, як працює атракціон та наскільки він безпечний, адже вони можуть зекономити на ремонті, перевірках, оновленні атракцій. Тому бути обачним варто кожному, хто хоче активно провести час.

Екстремальні пригоди – це враження на все життя. Але коли ви хочете гострих відчуттів, самі подбайте про те, щоб відпочинок не перетворився на кошмар. Поспілкуйтеся із підприємцем та інструктором, не соромтеся вимагати ще раз перевірити кріплення, попросіть переглянути документи, прочитайте відгуки. Тоді екстремальна розвага запам’ятається як дивовижна й приємна пригода та не залишить жодних болючих рубців і прикрих вражень.

Автор: Марта Баранецька   

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 31

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.