Мед Атлант

Як у Франківську відреставрували модерні двері часів Польщі. ВІДЕО

В Івано-Франківську відреставрували двоє металевих дверей у пам’ятці архітектури – будинку на вулиці Грюнвальдській. Реставрація – процес складний  і довготривалий. Як майстрам під шарами фарби вдалося знайти автентичні двері, дізнавалося МІСТО.

Будинок на Грюнвальдській, 15 – пам’ятка архітектури, розташована в центральній частині міста. Саму будівлю звели у міжвоєнний період за часів Польщі. А зараз тут знаходиться міський архів.

«Будинок був поліфункціональний – житловий, адміністративний, з розвиненою комунальною інфраструктурою (котельні, насосні тощо). Це був будинок штабу армії і фінансувався з державного бюджету. Коштів, аби зробити двері, вистачало», – розповідає начальник відділу з питань охорони культурної спадщини Володимир Ідак.

За всі ці роки за дверима ніхто не доглядав, їх фарбували, а зламані деталі просто доварювали. З часом двері перестали відчинятися, деякі елементи знищилися.

Двері модерні і дверей такого типу у місті більше немає. Доповнюють їх настінні бра та флагштоки. У комплексі вийшов цікавий вхід до будинку.

Двері відреставрували у «Ковальській фабриці «Арма» у межах програми охорони культурної спадщини. Замовник робіт – Управління архітектури, фінансування з міського бюджету.

Керував роботами коваль та реставратор Сергій Полуботько.

«Тут не стільки ковальська, скільки слюсарна робота. Сергій методологічно правильно підійшов до того діла, дуже делікатно це все зробив, не спотворивши, максимально зберігши автентику. Відтворив повністю весь функціонал. Думаю, цікавий буде об’єкт», – зазначив Ідак.

Ціна на реставрацію цих дверей насправді занижена, каже він. Тож шукатимуть шляхи, як це компенсувати майстерні.

Сергій Полуботько розказує, реставрація таких дверей – справа складна. Окрім того, у франківських майстрів немає достатньо досвіду для цього.

«Для нас це мука: на кожному наступному кроці ти не знаєш, що робити. Це не робота, яку можна спланувати. Тут так не можна, щоразу відкривають все нове і нове. Стикаєшся із завданнями і думаєш, як це зробити», – зауважує він.

Двері мали відреставрувати за місяць, однак роботи завершили майже через три. Багато часу пішло на пошук рішень, як замінити ту чи іншу деталь. Наприклад, у цих дверях немає замків, ручок (є лише одна «лицева»), решіток. Майстри забрали і прогнилий низ. На його місце поставили поґрунтовані металічні частини.

Низ дверей прогнив. 

Раніше старі непридатні замки замінювали на сучасні. Але для цього треба було нищити отвір. Для цих дверей один старий замок тих часів таки відшукали на ринку. Він підійшов за розміром.

Одна з дверних ручок теж збереглася. Майстри відтворили такі ж, щоправда, з нержавійки (нейзільберу – сплаву металів – не знайшли). Майстри самі виготовили латунну трубу: гнули метал та пропаювали.

Обтягнута міддю сталева труба.

Заміну понищеним елементам знаходять на «блошиних» ринках: старі двері розбирають на деталі, які потім продають.

Реставрація, як пояснює Полуботько, – це консервація і мінімум втручань. Зміни вносять, коли втрачається функціональне призначення, адже двері повинні відчинятися і зачинятися.

Реставрацію роблять у кілька етапів. Перший – дослідження, загальні обстеження.

«Далі – зондаж. Це обов’язкова процедура, нам треба дослідити, які матеріали, фарби використовували. Тут також ми спочатку робили зондаж і побачили, що оригінальний колір дверей – чорний, а ще помітили кольоровий метал. Потім ми розчищаємо всі поверхні, добираємося до чистого металу, оглядаємо стан частин. Чистка і показала наявність кольорових металів», – розповідає Полуботько.

Опісля вирішують, які ж частини міняти. Що ж до наших дверей, то їх розібрали повністю. Звісно, далі їх зібрали, при потребі замінюючи знищені функціональні елементи. Ті частини, що не важливі для функції, можуть використати для чогось іншого. От як решітку зі стулки – її спаяли та зробили внутрішні ставки для зміцнення.

Аби реставрація була ідеальною, потрібно знайти матеріали тої епохи, коли були зроблені двері. Однак для українських майстрів це майже неможливо.

«В Європі інколи це доступно: звернутися до фірми, яка працювала сто років назад, і неї ще є склади, де з тих років є ті самі матеріали. Взяти ті матеріали, єдине, треба промаркувати, що це копія. Реставратори дискутують, як правильно реставрувати. Ми тільки зараз долучаємося до процесу», – міркує реставратор.

Двері з Грюнвальдської, 15 – унікальні. Полуботько каже, тогочасні технології були дуже розвинені. Зараз реставратори тільки починають це відроджувати.

«Ми в процесі роботи вчимося працювати з цим металом (нейзільбером – ред.), бо в нас такого не було. Так, на інших дверях немає вцілілої труби, тож ми не можемо стулити решітку. Ми прийняли рішення зробити її зі сталі, але з напиленням, аби був однаковий колір», – розповідає реставратор.

Це ще не всі цікавинки. В одній із металевих деталей знайшли сторінку зі старої польської газети. «Ukraina – Korona (4:1)», – написано на вцілілому папері. Йдеться про результати футбольного матчу, але в наших реаліях можна прочитати й по-іншому.

Тепер нові двері тішать око жильців будинку і перехожих.

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА.у Telegram

Loading...