Імітація інформації

Українці – дуже довірливий народ. Ми віримо в те, що показують по телевізору, і з легкістю ділимось в мережі статтями...

26 Червня 2021 Пасайлюк Вікторія

Українці – дуже довірливий народ. Ми віримо в те, що показують по телевізору, і з легкістю ділимось в мережі статтями з різних видань, часто сумнівних. Але не всі публікації в інтернеті відповідають дійсності – часто це просто фейк.

Фейки – це імітація новин з метою маніпуляції або дезінформації суспільства. Іншими словами, це підробка, не підкріплена фактами, якій зазвичай сліпо довіряють. Фейки мають потужний вплив на свідомість великої кількості людей. Такі новини та публікації вже дуже давно увірвалися в наше життя, але розпізнавати їх ми навчилися зовсім нещодавно.

Перші фейки розповсюджувались у країнах із тоталітарними режимами, де апарат пропаганди контролювала лише влада, а не громадськість, альтернативна ж інформація блокувалась

Перші фейки розповсюджувались у країнах із тоталітарними режимами, де апарат пропаганди контролювала лише влада, а не громадськість, альтернативна ж інформація блокувалась. Таким чином влада одержувала можливість створювати довільні картини минулого й потім змінювати їх на свій розсуд. Це відбилося і на Україні – пам’ятаємо фальсифікації в нашій історії есесерівською владою. Це і пряме вигадування та перекручування фактів, це і підробка та знищення документів, приховування письмових згадок.

Інформацію потрібно перевіряти

Маніпуляції в ЗМІ та соцмережах були завжди, але таке перенасичення ними стало дуже помітним саме цього року – скільки фейків лише було запущено про коронавірус та вакцинацію! Редакторка спільноти «По той бік новин» Альона Романюк переконана: абсолютно всю інформацію, яку ми бачимо в мережі, треба сприймати критично. «По той бік новин» – це проєкт, який розвінчує міфи та перевіряє фейки. Він був створений у 2018 році. З головною редакторкою спільноти ми поговорили про те, як розпізнавати неправдиві повідомлення і не стати жертвою фейкових атак.

«Фейків у чистому вигляді, тобто абсолютної брехні, зараз стає все менше. Тепер робиться по-іншому: беруть правдиву інформацію, на неї нашаровують щось вигадане, змішують все докупи і запускають у маси. Це фейки, дезінформації та маніпуляції, які цілеспрямовано створюють та поширюють через соцмережі», – зазначає Альона.

Фейки можна поділити на два види. В першому випадку виділяються гроші, робляться певні вкиди в соцмережі – через сайти-сміттярки, деколи через лідерів думок, яким платять за публікацію матеріалів, тому що у них є хороша аудиторія. Так чинять навмисне, щоб ввести людей в оману та маніпулювати їхньою свідомістю.

Другий тип шейків – це публікації, не проплачені ніким. Просто їх автор неправильно зрозумів інформацію або намагається попередити когось про небезпеку. Такі матеріали люди можуть репостити з благою метою, не перевіряючи. Тоді включається паніка, люди починають масово поширювати пост. Насправді кожен випадок поширення такого фейку дуже індивідуальний, а тому кожен факт треба розглядати окремо.

Як зрозуміти, що це фейк

Є кілька маркерів, які допоможуть зрозуміти, що інформація неправдива, розповідає Альона. Перший – емоційна складова. Це зазвичай дуже хороший індикатор маніпулятивних вкидів. Наприклад, якщо ви бачите заголовки зі словами «Стала відома шокуюча правда!» або «Це просто шок!», то ця інформація може бути неправдивою. Другий маркер фейку – тема, до якої є підвищений інтерес суспільства. В публікаціях на актуальну проблематику часто допускається багато маніпуляцій, тому в таких матеріалах бажано перевіряти інформацію. Зустрічаються також випадки, коли правда недоговорена, коли намагаються перекрутити факти, підмінити поняття чи поміняти місцями причини і наслідки. В будь-якому разі потрібно перевіряти інформацію – чи вказані її джерела, чи достовірні вони, чи можна тій людині/компанії вірити.

На сьогодні найпоширеніші фейки стосуються коронавірусу та різних політичних сил. Всі ми про них читали: маніпулятивні соціологічні дослідження чи рейтинги перед виборами, дельфіни, які повернулися у Венецію, дезінфекція землі з гелікоптерів, чорний карантин та інші.

Окрім того, за словами Альони Романюк, існують ще так звані циклічні фейки. Про те, наприклад, що в якійсь області незнайомці на чорній автівці без номерів або «на бляхах» викрадали дітей.

«Це фейк, це повна маячня, не було жодного випадку такого. Цю інформацію поширюють кожного року в одному з регіонів країни. Насправді це дуже довга історія, пов’язана з рухом проти прийняття закону про трансплантацію органів в Україні», – каже Романюк.

До фейків належать також страшилки про щеплення чи про заражені СНІДом голки в кінотеатрах. Також публікації, які стосуються лікувальних властивостей певних препаратів чи продуктів – наприклад, поради їсти імбир, щоб не захворіти на коронавірус. Окрім того, до фейків можна також віднести шахрайські повідомлення про виграш кругленької суми або автомобіля, де пропонують перерахувати кошти, щоб отримати «приз». Такому вірити не можна в жодному разі.

За словами Альони Романюк, навіть до постів певних фахівців треба ставитися з осторогою. Читаючи публікацію, приміром, лікаря, треба перевіряти, на що він посилається, чи керується доказовою медициною, чи є підтвердження його слів.

Перевірити інформацію самостійно

Зазвичай завжди можна перевірити інформацію самому. Одразу насторожитися потрібно, каже Альона Романюк, коли пост чи стаття викликають сильні емоції.

«Коли таке бачимо, кажемо собі «стоп» і відправляємо цю інформацію в карантин. Далі дивимося, де вона розміщена, чи відомі нам цей сайт та автор статті. Якщо то сайт, шукаємо контакти редакції, імена працівників, фотографії, місце розташування – тобто дивимось, чи ця редакція «жива». Якщо на сайті немає такої інформації, вірити цьому виданню не варто. Також звертаємо увагу, коли була опублікована стаття, на що посилаються автори, чи відділені факти від суджень», – розповідає редакторка «По той бік новин».

Фейки можна поділити на два види. В першому випадку виділяються гроші, робляться певні вкиди в соцмережі – через сайти-сміттярки. Другий тип шейків – це публікації, не проплачені ніким. Просто їх автор неправильно зрозумів інформацію

Можна скористатися спеціальними сервісами для перевірки фото та відео – чи це оригінали, чи нічого не дофотошопили і т. д.

«Насправді з фото- і відеоконтентом працювати складніше. Завжди треба відслідковувати інформацію. Є такий корисний додаток – «Фейкогриз». Він потребує встановлення, і коли ви заходите на сайт з комп’ютера, одразу з’являється іконка, яка вказує, що це маніпулятивний сайт. Там же ж можна прочитати, чому він маніпулятивний та за якою методологією його внесли в такий список. Важливо завжди дивитися, де інформація з’явилася вперше, і тоді можна багато для себе прояснити і зрозуміти», – пояснює Альона.

Чому поширюють фейки

Про те, чому люди поширюють фейки, «МІСТУ» розповіла психологиня Івано-Франківського обласного клінічного кардіологічного центру Івано-Франківської обласної ради Софія Бардашевська.
«Я б розділяла тих людей, що створюють, і тих, що поширюють фейки, адже між ними суттєва різниця. Люди, що поширюють фейк, здебільшого не вміють раціонально перевіряти інформацію, не аналізують її. Імпульсивно під дією страху, тривоги, емоцій вони легко всотують все, що подають ЗМІ, друзі у фейсбуці, і сприймають написане за щиру правду. Відповідно люди поширюють фейк собі на сторінку і продовжують цей ланцюжок далі».

Несвідомими людьми легко маніпулювати і керувати, що і роблять автори фейків, каже Софія. Люди, що створюють та поширюють фейкові новини, – це маніпулятори, які хочуть отримати конкретну вигоду, або ті, що прагнуть контролю над становищем, або ж у них є інший мотив.

«Ситуація з коронавірусом загалом на сьогодні ще не є визначеною і має в собі багато тривоги і страху, невідомості. Тому хочу ще раз наголосити, що будь-яку інформацію треба критично аналізувати і переосмислювати», – каже психологиня.

За поширення фейків не передбачена відповідальність

Незважаючи на велику кількість рейкових вкидів в мережу, за їх поширення практично ніхто не несе покарання, за винятком поодиноких випадків. Оксана Максименюк, медіаюристка Інституту регіонального розвитку преси, стверджує, що законодавство України не містить визначення поняття «фейк», а відтак і не передбачена відповідальність за розповсюдження фейків. Однак закон передбачає відповідальність, зокрема цивільну, за поширення неправдивої та недостовірної інформації. Проблема лише в тому, що з такою вимогою може звернутися особа, щодо якої поширено таку інформацію.

«До суду може звернутися особа, якій було завдано шкоди поширенням недостовірної інформації, в тому числі і фейкової», – каже юристка.

Згадуємо ситуацію 2019 року, коли Уляна Супрун подала позов на ведучого з «1+1» Олександра Дубінського про захист честі, гідності й репутації з вимогою спростувати дезінформацію. Тоді він заявив, що Супрун «під виглядом реформ» займалась розкраданням та відмиванням бюджетних коштів.

«У своїх матеріалах стосовно мене та міністерства Олександр видає свої судження за факти або створює навколо реальних подій брехливий контекст. Свою брехню він підкріплює або фейковими документами без деталей і коректного посилання на нормативні акти, або документами, які не підкріплюють суть озвучених звинувачень», – заявила тоді Супрун.

Суд відмовив екскерівниці Міністерства охорони здоров’я у задоволенні цього позову.

Незважаючи на велику кількість рейкових вкидів в мережу, за їх поширення практично ніхто не несе покарання, за винятком поодиноких випадків

Трапляється, коли за поширення фейків людей таки притягували до відповідальності. У вересні цього року в місті Яремче судили жінку, яка поширила у фейсбуці фейк про коронавірус. Жінка поширила пост про те, що американська вакцина від COVID-19 вбила 5 людей, що не відповідає дійсності. Цим вона спричинила розповсюдження неправдивих чуток, які могли викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку. Обвинувачена свою вину визнала повністю, розкаялась і вказала, що поділилась зазначеною інформацією, не надавши належної оцінки її змісту. Суд оштрафував яремчанку на 170 гривень, а також постановив стягнути на користь держави судовий збір у сумі 420 грн.

Інший випадок трапився на початку грудня цього ж року. Івано-Франківський міський суд виніс вирок двом людям за репости у фейсбуці: чоловік з Угорників та жінка з Одеської області розповсюджували матеріали із закликами до насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади.
Ще 3 травня 2020 користувач соцмережі «Фейсбук» у групі «Голос Прикарпаття» опублікував допис із закликами до насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, а також про те, що пандемія – це новий геноцид українського народу. Прикарпатець та одеситка поширили цей пост на особисту сторінку. У суді вони свою провину визнали. Обвинуваченим призначили покарання – обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік. Відповідні вироки оприлюднили у державному реєстрі судових рішень.

 

Автор: Вікторія Пасайлюк

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 34

Усі статті журналу МІСТО читайте тут

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Автори

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи

Загрузка...
Loading...