Втрати окупанта станом на 85 день війни

28500
Особовий склад
203
Літаків
167
Гелікоптерів
1254
Танків
3063
ББМ
595
Артилерія
93
Засоби ППО
199
РСЗВ
2157
Автомобільна техніка та цистерни з ПММ
455
БПЛА
13
Кораблі та катери

Іноді пише: “Я ще живий”: розповідь дружини азовця, який продовжує тримати оборону на “Азовсталі”

Оксана дружина бійця полку “Азов”, який продовжує тримати оборону на “Азовсталі”. Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну вона з двома дітьми залишалися в Маріуполі.

Через місяць життя у підвалах під постійними обстрілами сім’ї вдалося евакуюватися. Зараз жінка із сином живе в Івано-Франківську, пише Суспільне.

24 лютого Оксана почула гучний вибух. Її чоловік, який є бійцем “Азову”, сказав, що почалася повномасштабна війна. Тоді жінка почала збирати речі та шукати, хто б міг вивезти її та дітей з міста. Сама кермувати автомобілем Оксана не вміє.

“Ми намагалися знайти когось, хто сяде, поїде. Я телефонувала всім друзям, знайомим. Казала: “Виїжджайте”. Ми намагалися знайти інших людей, які виїжджають і зможуть нас забрати із собою. Пошуки тривали цілий день. Увечері мій чоловік подзвонив мені та наказав вже нікуди не їхати, тому що було дуже небезпечно”, — каже Оксана.

Декілька днів Оксана з дітьми жили у коридорі власної квартири. Після того, як в багатоповерхівку потрапили касетні снаряди, вона вирішили перебратися у підвал школи. Оксана розповідає, коли люди, які вже жили там, побачили, що вона — дружина військового, сказали, щоб її чоловік не приходив до неї у сховище.

“Вода, яку спустили з опалення – була наша питна вода. Мій чоловік привіз їжу та воду. Мені підійшли та сказали: “Нехай твій чоловік більше не приїздить сюди, тому що коли вони поїдуть, нас постріляють”, — розповідає жінка.

Тому сім’я знову переїхала. Цього разу — у підвал під супермаркетом. Оксана розповідає, тоді на вулиці було -12°C, а в підвалі — 7°C морозу. Зі сховища дітей не випускали, адже кожного дня від ранку до 16:00 години військові РФ обстрілювали місто.

Оксана пригадує, як через декілька днів після того, як вони там поселилися, з літака біля супермаркету скинули авіабомбу. Вона була на вулиці та почула, що літак знижується. А це означало, що буде авіаудар.

“Я людям закричала: “Усі в підвал!” Ми тільки заскочили й зачинили двері. Тоді пролунав потужний вибух”, — каже Оксана.

Підвал вцілів. Оксана з дітьми прожили там ще шість днів. Жінка розповідає, іноді чула, як нагорі у супермаркеті російські військові шукали їжу. Згодом підрозділи РФ почали прориватися до цього району міста, тому чоловік перевіз сім’ю ближче до порту.

“Ми їхали через все місто. Я дітям наказала не дивитися у вікна. Все місто було завалене мертвими людьми”, — пригадує жінка.

Оксана з дітьми поселилася у столітньому будинку, проте там не було підвалу. Жінка шукала можливість евакуюватися з міста. Вона розповідає, згодом знайшли чоловіка, який мав дві автівки, але не мав палива. Завдяки військовим бензин знайшли та вирушили з міста.

На блокпостах доводилося брехати

Свої документи Оксана спалила. На російських блокпостах, каже жінка, розповідала різну брехню, аби ніхто не дізнався, що вона — дружина бійця полку “Азов”.

“Я бачу кадри, коли люди кажуть цим оркам: “Так, в нас стріляли українські військові”. І їх засуджують за це. Мені хочеться запитати, а щоб ви казали, коли перед вами стоять ці нелюди і їх багато. Коли на блокпосту стоять згорілі автомобілі, розстріляні. Щоб ви казали?” — запитує Оксана.

Жінка каже, були випадки коли люди просто зникали на блокпостах.

“Мої знайомі розказували історії, вони бачили на власні очі. Батьки вийшли з автомобіля, пішли до тих орків на перевірку документів. І потім не повернулися”, — переповідає Оксана.

На шляху з Маріуполя сім’я проїхала орієнтовно 28 блокпостів.

Іноді пише: “Я ще живий”

Зараз чоловік Оксани тримає оборону на “Азовсталі”. Іноді дружина отримує від нього повідомлення.

“Мій чоловік мені пише іноді, коли знаходять якийсь зв’язок. Пише: “Я ще живий”, — розповідає Оксана.

Син азовця — 9-річний Климентій розповідає, що сумує за татом та пишається ним.

“Боюся, що він може не вернутися. Не хочу про це думати. Коли я виросту, то теж піду воювати”, — каже син бійця.

Жінка каже, влада повинна докласти зусиль, щоб врятувати бійців, які тримають оборону на “Азовсталі”.

“І вдень, і вночі я молюся, щоб побачити свого чоловіка. Я хочу з ним зустріти свою старість. Ми хочемо ще народити дітей. Нам не потрібно нічого, тільки щоб він звідти вийшов. Просто хочемо жити”, — каже жінка.

Loading...