Втрати окупанта станом на 176 день війни

44300
Особовий склад
234
Літаків
197
Гелікоптерів
1889
Танків
4179
ББМ
1010
Артилерія
134
Засоби ППО
265
РСЗВ
3061
Автомобільна техніка та цистерни з ПММ
793
БПЛА
15
Кораблі та катери
1000
Полонені окупанти
Купити квартиру Івано-Франківськ

Відверто про інтим: як розповісти на сповіді про особисті гріхи

Дуже часто для людей сповідь стає важким випробуванням. Хтось боїться, комусь соромно, комусь незручно.

Проаналізувавши різні релігійні сайти, журналісти МІСТА дійшли до висновку, що найчастіше люди не знають як правильно сповідатися про все те, що стосується їхнього інтимного життя. Чи можна про це говорити, як про це розповісти та чому це так важливо.

Про це ми детально поговорили з отцем Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ Володимиром Лукашевським.

Чому люди так соромляться йти на сповідь?

  • На це є дві об’єктивні причини. Перше полягає в тому, що людина коли йде на сповідь, то говорить про щось таке сокровенне, таємне. Очевидно, що ділитися цим, то не завжди просто, навіть не говорячи про сповідь, а просто вилити душу комусь, поплакатись. Будьмо відверті, на сповідь ніхто не йде з якимись приємними речами. На сповідь завжди ідуть з якимись проблемами та гріхами.

Друга причина є глибшою. Ми маємо не до кінця розуміння того, а що таке сповідь. Ми йдемо до сповіді вважаючи, що центром сповіді є гріхи. Насправді центром сповіді завжди є, був і буде Бог, до якого приходить людина. І оце таїнство зустрічі Бога з людиною в сповідальниці – це найважливіше. Маючи таке усвідомлення буде набагато простіше.

Багато людей бояться йти до сповіді, бо думають, що священник буде їх сварити або «бити хрестом по чолі». Чи справді таке може бути?

  • Насправді я також стикався з такими проблемами. Тут треба пам’ятати важливу річ: ви не сповідаєтеся священникові, ви з ним не грішили. Те, що ви собі грішили, це є ваше, персональне. Колись один священник сказав мені, що отець у сповідальниці схожий на сміттєвий бак, куди люди прийшли, покидали бруд і пішли. Чи може священник сварити? Всяке буває, залежить від темпераменту, бо він також людина. Але це не правильно. Бо людина не образила священника, вона образила Господа Бога, а він не сварить тебе.

Отець радить, що краще мати одного священника, свого сповідника, до якого ходиш на духовні розмови. Оптимального часу для сповіді нема. Потрібно чути своїм серцем. Якщо гріхи повсякденні, то рекомендують сповідатися хоча б раз в три тижні, щоб пам’ятати свої гріхи.

Чому люди найчастіше бояться сповідатися про особисте життя та інтим?

  • Бо ми так виховані. В нас не було сексуального виховання. Лише зараз воно десь починається. Коли ми говоримо про сексуальне виховання, то навіть багато хто з християн одразу насторожуються. Слово «секс» лякає людей. Але в цьому немає нічого поганого. Секс, але у шлюбі  – це прекрасно, його сотворив Господь Бог, щоб ми могли мати задоволення, продовжити свій рід. Це природно, це не є гріхом. Бо пише Святе письмо: чоловіком і жінкою сотворив їх Господь благословив і сказав: будьте плідні, розмножуйтесь.

Чому людина соромиться про це говорити?

  • От до прикладу, хлопець і дівчина не бояться оголитися один перед одним, у них немає сорому. А натомість прийти та визнати це – то вже ні.

Отець вважає, що проблемою є саме виховання, коли тема сексу є табу. Зараз в УГКЦ є передшлюбні катехизації. Кожен, хто бере шлюб, має їх відвідати. І там є цілий розділ, який говорить про подружню етику. Там говориться про ці всі речі, щоб потім людям  було простіше.

  • Насправді через оце табу багато людей до кінця не розуміє що є гріхом, а що ні. Зокрема люди губляться коли мова йде про мастурбацію, перегляд порнографії чи її читання. Люди не знають, що це гріх. Тому церква старається вчити від маленького всіх заповідей, пояснювати їх.

Багато хто каже, що церква забагато на себе бере, що «лізе» людям у ліжко?

  • Церква не лізе вам у ліжко, вона намагається зробити ваше ліжко святим та непорочним. Це є дуже важливо, як для самого подружжя, кожної людини, так і для церкви. Ми називаємо подружжя домашньою церквою. Тому для нас важливо, щоб вони все розуміли та все знали.

Важливим моментом у сповіді є правдиве називання гріхів.

  • Тут немає чіткого узагальнення. Розберемо це на прикладі вбивства: отче – я вбив. Є різниця, що збити на машині кота, а є різниця, що піти й вбити людину. Звідки знати, що саме ви маєте на увазі. Потрібно казати точно – я маю проблеми з чистотою (в церкві це так називається): дивився порнографію, допустився гріха нечистоти з собою чи з жінкою, чи з чоловіком. Треба проговорювати. Не обов’язково деталізувати де і в якій позі, так відверто, бо ніхто не хоче копатися у вашій «брудній білизні», але треба це визнати.

Чи справді лише молоде покоління є таким відвертим та не дотримується правил церковної чистоти?

  • Помилково так думати. Таке було завжди. Просто зараз те покоління, яке старше, не хоче в цьому зізнаватися.

Молоді люди часто думають, а що такого? Ви ж обоє молоді, красиві, нікого нема, є всі умови. Завтра буде завтра. Раз, другий, третій – ми присипаємо совість. Людина звикає до гріха, починає в ньому кохатися. Але в одній особі не може бути святості й гріха.

Чи в шлюбі, чи тим паче поза шлюбом контрацепція у будь-якому вигляді вважається гріхом?

  • Чи це спіралі, таблетки чи презервативи – це є перешкода до вагітності, а отже гріх. Будь-який статевий акт має бути направлений на плідність. Не варто думати, що церква хоче від вас, щоб ви постійно народжували. Жінка не постійно плідна. Я особисто знаю багато сімей, які постійно рахують цикли й все в них «ок», і немає 20 дітей.

Господь дав нам секс не лише для дітонародження, але й для задоволення. Більше того в Кодексі Канонів Східних Церков вказано, що сім’я – це союз чоловіка і жінки направлений на благо подругів і народження і виховання дітей. Першим пунктом стоїть саме благо подругів, бо не кожна сім’я може мати дітей. А от їхнє щастя є через взаємодарування, в тому числі й через секс. Тобто це не є гріхом.

Взагалі є п’ять умов доброї сповіді, які легко можна знайти в інтернеті: іспит сумління, жаль за гріхи, обіцянка виправлення, визнання гріхів перед священником та покута.

  • Я закликаю ніколи не соромитись. Маємо розуміти, що яким священник не був – але ніхто інший не дасть тобі прощення. Ні президент, ні Арестович. Те саме з Євхаристією.

Якщо людина не хоче йти до сповіді, бо знає, що рано чи пізно знову вчинить цей гріх, все одно варто йти сповідатися.

  • До прикладу якщо ви в дощ їдете на велосипеді й забруднили і його і себе, то потім у вас є вибір: залишитись брудному, бо завтра все одно треба їхати в дощ на велосипеді, чи все ж помитися і лягти чистому спати. Певне, ви все ж підете митися.

Йти до сповіді варто, бо це також Благодать.

  1. Де є гарантія, що ви завтра відкриєте очі?
  2. Де є гарантія, що навіть якщо ви їх відкриєте, ви зможете розмовляти та користуватися своїм розумом?
  3. А раптом Божа Благодать так на вас подіє, що після сповіді замість матюків ви будете говорити Благословення?

 

 

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи

Loading...