Сири, що лікують, виготовляє жінка з Солотвинської громади

Наталя Васютин, яка живе в Солотвинській громаді, завжди була дуже активною жінкою. Займалася бізнесом, благодійністю та волонтерством.

В один момент неочікувана хвороба, яка прийшла в її життя, принесла з собою не лише довготривале й важке лікування, але й нове захоплення.

Чотири роки тому мені поставили онко діагноз. З цього все і почалося. В той момент я собі пообіцяла, що якщо Бог мене з цього виведе, то я буду допомагати людям чим тільки зможу. На щастя, я вилікувалась. Після одужання я роздала людям чи не пів свого магазину, бо так хотіло моє серце, – пригадує жінка.

Проте й після одужання в пані Наталі постійно були погані аналізи. Через рік лікар сказав, що таблетки не діють, організм їх відкидає. Тоді він запропонував, щоб вона купувала собі козячого молока.  Його потрібно було пити на ранок і упродовж дня треба було робити так, щоб казеїн, один зі складників козячого молока, не виходив з організму. Тобто кожну годину потрібно було пити ковток молока або їсти шматочок сиру. Умова була протриматись 24/7 аж три місяці.

Хоч я і є дуже бридлива, все-таки вирішила купити собі одну козу. Єдину, але дуже круту, яку привезла аж з під Угорщини, з одного монастиря. Вона і зараз в мене є – альпійка. В неї найжирніше молоко, а головне – без запаху.

Після трьох місяців безперервного вживання жінка побачила, що є результат. Він не був мега, але дуже серйозний.

І тоді «пішла душа в рай». Я зрозуміла, що мені однієї кози мало. Я максималіст по житті. Або не буду робити нічого, або буду віддавати себе справі всю з головою. І пішло. Одна, друга, третя. Я почала шукати, які є породи, чим відрізняються, які з них кращі.

Спочатку прикарпатка захотіла придбати собі чистокровних зааненок. Вони дають чимало молока, але дещо рідшого по консистенції, ніж альпійки. Проте їй якраз була потрібна ця кількість молока, бо дуже хотіла робити більше сиру. Після цього купила собі англо-нубійців, які дуже модні серед козоводів.

Найбільше я мала 26 голів кіз. З них дійні – 14. Проте через цьогорічну нестачу сіна кількість кіз довелося значно скоротити. Харчування для них є спеціальне. Його підбирала спеціальна ветлікарка, яка переїхала на Львівщину з Бучі та зараз консультує мене при любій потребі. Загалом кози є дуже вимогливі та потребують особливого догляду. Натще має бути сіно, яке ніколи не мокло, не протухло та дуже хрустке. Після цього даю зерносуміш та комплекс вітамінів. Вода має бути ідеально чиста, як і саме відро, в якому її подають. Також в раціоні присутня отава, сіль та обов’язково сода.

Ближче до вечора кози йдуть в поле пастися, на свій натуральний шведський стіл. Від господарки ніколи не тікають, ідуть за нею гусачком. Якщо ж пані Наталя присяде десь відпочити, то кози будуть пасти чітко навколо неї. Проте слухають вони не всіх. До прикладу чоловікові пані Наталі вони ще не піддаються.

В додачу я страшенно молочна людина. Хоч маю багато свиней, які роками вирощую, але м’ясо мені менш до вподоби, ніж молоко. Для мене чашка кави та шматочок доброго сиру на сніданок – це для самої душі.

Коли молока стало достатньо, вона вирішила, що потрібно вчитися варити добрий, толковий сир. Хотіла дізнатися ті моменти, яких не навчать в ютубі. До прикладу температура молока, бо кожен градус в сироварінні має мега значення.

Добрі сировари знайшлися у Львові, куди вона й поїхала на курси, щоб детальніше вивчити це ремесло.

Навіть після курсів я багато експериментувала з сирами, але завжди поверталася до старого варіанту, якого нас навчили. А так загалом роблю багато видів. Найперше це стандартний будз, бринзу, вурду, рикоту, качіотту, адигейський, маасдам, брі та ще багато інших. Все, що можна зробити з козиного молока, все і роблю.

Варити сир не так вже й просто. Для цього потрібно не лише пройти курси, але й закупити все необхідне для самого процесу.

Я варю сир в спеціальному казані. З 12 літрів молока виходить малесенька грудка сиру вагою приблизно в кілограм. Це дуже затратний процес, тому й на сир не дуже дешеві ціни. Багато ще залежить від типу сиру, бо часом ця вага може виходити й ще меншою.

Частину з виробів жінка передає на благодійні заходи або на передову, щоб хлопці на війні могли скуштувати чогось смачного, домашнього та трохи незвичного.

Особливістю сиру є те, що пані Наталя не доводить його до кипіння та робить сир «живим», з живими бактеріями, які можуть змінювати мікрофлору людини – допомагати, збагачувати та лікувати.

Люди зазвичай думають, що козяче молоко має поганий запах, як і сири з нього. Щоб не було таких неприємностей, потрібно дотримуватись чітких правил: коза має бути породистою, а не звичайною. Раз на тиждень їм потрібно проводити чистку копит та ріжків, бо вони дають дуже сильний запах саме для молока, треба робити вимивку шерсті. Три рази на рік кіз потрібно глистогонити, щоб печінка також не давала зайвого запаху. Хвора тварина не може давати добре молоко.

Мої кози доглянуті, блискучі, вимиті, вичесані та вітамінізовані. Саме тому в них таке смачне молоко та сир.

Попри чималу господарку, в якій є і багато різних цікавих тваринок, жінка ще хоче придбати собі хоча б декілька овець. А наразі доглядає своїх кіз та мріє.

Дуже хотілося б, щоб люди повернулися до більш природного життя. Такого, як ми росли в дитинстві. Раніше ми менше хворіли, були здоровіші, ніж сучасні діти. Ми не їли «хімію». Мрія – в кожній хаті по козі. Це не так важко, як здається, проте дуже здорово. Хочеться, щоб люди зрозуміли, що здоров’я дуже дорого коштує і його не купиш за жодні гроші. Як ви харчуєтесь, так і почуваєтесь. Нормальне харчування це не затратно, бо не додаючи коштів на нього, ви починаєте компенсувати цю нестачу в аптеці.