Мед Атлант

Патріотичні тату в тренді: що набивають франківці під час війни

Від початку війни патріотичні тату різко набули небувалої популярності.

До війни люди дуже рідко робили патріотичні татуювання. Переважно це були військові або люди, які на довго виїжджали за кордон. Взагалі за роки моєї роботи можу на пальцях порахувати скільки патріотичних тату я зробила. Цікавий випадок був перед війною. 23 лютого до мене прийшов чоловік і попросив набити йому тризуб і це було дуже спонтанно. Мені потім люди писали, що типу «ти щось знала чи що, – каже майстриня тату Катя Капля.

24 лютого почалася війна. Дівчина пригадує, що всі тоді були перелякані. Власники приміщення, яке орендує майстриня, виїхали за кордон. Оскільки там було холодно, то ніхто не працював. В той момент вона зрозуміла, що їй важко постійно бути вдома і вона почала малювати різні ескізи для тату.

Ескізи дуже сильно вилетіли в рекомендаціях в інстаграмі. Один з них набрав понад 3 мільйони переглядів. Одразу на всі ці ескізи знайшлися люди. Перші тату, які я робила в студії після війни були під гул сирен, це був повний треш. Гудуть сирени, ти набиваєш людині отой прапор, тризуб, привид Києва. Я ще клієнтці кажу, що в тебе такий антураж до тату, що певно ціле життя будеш пам’ятати цей день, – пригадує Катя.

Майстриня розповідає, що спочатку людей було мало, а потім почався шалений бум. За місяць вона витратила дві банки фарби, які їй зазвичай вистачало на пів року. Потім жовто блакитні кольори взагалі зникли з продажу, їх розкупили, був сильний попит.

Я кожного дня робила лише патріотичні татуювання. В мене жодного татуювання, яке б не було пов’язане з Україною, не було. Тобто коли хтось просив набити просто квіточку, то я питала «О Боже, звідки ти, людино». В мене навіть  в профілі можна помітити, що певний проміжок часу це були лише патріотичні татуювання, не було жодного відступу від цієї тематики.

Катя каже, що в більшості такі татуювання роблять люди, які приїхали з окупованих територій або військові.

Багато людей, які приїхали сюди, вони побиті морально, але щасливі, що повернулися, вийшли з окупації, що вони живі, і хочуть якраз таки закарбувати цей момент на все життя. Тому переважно вони роблять тату-слова по типу сильна, незламна, і всюди має бути український символізм: українські квіти, колоски, вишивка хрестиком. От якраз набила одному військовому браслет вишивкою. Він виграв татуювання в мене в розіграші ще минулого року, але тоді не було можливості його записати і ми перенесли запис на лютий. Тоді почалася війна, він пішов на фронт і лише зараз перший раз звідти повернувся і ми нарешті зробили те довгоочікуване татуювання.

Дівчина каже, що був період, коли всі хотіли зробити собі тризуб. Майстри вже не знали, як його можна стилізувати, щоб він хоч якось відрізнявся від інших. Бо все одно люди хочуть якоїсь творчості, щоб це не було все стандартно, ніби тобі десь набили однією печаткою.

Переважно я працюю з дівчатами, чоловіки трапляються рідко. Це пов’язано з моєю стилістикою роботи, більш жіночною. Хлопці зазвичай хочуть чогось більш брутального. В більшості до мене звертаються, якщо потрібно щось більш деталізувати, зробити в кольорі. До прикладу робила тату-емблему для розвідки з дуже прикольною совою. Зараз в нас взагалі є багато клієнтів військових.

Загалом люди завжди приходять зі своєю ідеєю, з фото, картинками, і на основі цього всього майстри творять щось нове.

Серед найбільших патріотичних робіт, які я робила, є лялька-мотанка на всю руку. Найменша – наша унікальна українська буква «ї» на руці. Це дуже маленьке тату, але для людини воно має своє особливе значення. Часто бувають ще синьо-жовті сердечка.

Загалом майстриня каже, що тенденція до патріотичних тату вже пішла на спад, вона вже не така активна, як у квітні та березні.

Це вже є пряма лінія, яка не зменшується і не збільшується. Я думаю, що люди й далі будуть робити такі тату. Багато хто повертається за кордону і після пів року життя там розуміють, що там зовсім не круто. Багато людей з окупованих територій. Є багато місцевих, які нарешті наважились на тату, бо ніби все життя чекала, а тут війна, а я все відкладаю.

Цікавинкою цього періоду стало те, що почало приходити дуже багато підлітків з батьками. Дехто навіть робить разом тату.

Якщо за рік в мене могло бути двоє неповнолітніх дітей, яких супроводжували батьки, то зараз це в рази більше. Ще дуже багато почало приходити людей після 50 років. За місяць роботи в мене може бути 4-5 людей, яким за 40-50, а раніше за рік могло бути двоє. Війна щось трохи змінила в людях, зокрема їхнє бачення життя. Треба робити те, що не встигли.

 

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА.у Telegram

Loading...