Після поранення Михайлу Худі допоміг в реабілітації його чотирилапий друг: історія бійця. ВІДЕО

Михайло Худа записався добровольцем у перші ж дні російського повномасштабного вторгнення. У травні 2022 року, у складі Мукачівського прикордонного загону, боєць опинився на Донеччині.

Там був важко поранений: отримав контузію та майже втратив зір. Воїну вдалось частково відновитися. Все завдяки Зевсу, собаці — персональному реабілітологу.

Собака у Михайла Худи — кілька місяців. Син подарував Зевса, коли чоловік повернувся з госпіталю після важкого поранення.

У 2014 році, коли росіяни почали війну на Донбасі, Михайло самотужки виховував сина. Тепер хлопець виріс і одружився, тож чоловік у лютому 2022 пішов до війська. Від матері це приховав.

Військовослужбовець Державної прикордонної служби України Михайло Худа каже, що мама довго не знала про те, що він був на війні, проте здогадувалась

Після навчання та злагодження Михайло охороняв кордон з Білоруссю, а потім потрапив у пекло війни. Лиман, Нововодяне, Донецький напрямок. Там тихо не було ніколи. Зведений загін прикордонників у складі Сил оборони стримував окупантів.

Михайло в цивільному житті був хіміком — працював на хімічних підприємствах Франківщини. На війні вперше побачив хімічну зброю в дії. Каже, що окупанти накривали українські позиції фосфором.

“Дуже небезпечна штука. Вона випалює все живе і неживе також. Якщо попадає на тіло, його хіба ножем зрізати. Інакше не спасешся”.

На цьому напрямку фронту бійцям частково допомагала і природа. Болотиста місцевість не давала ворогу масово застосовувати важку техніку.

Під час одного з боїв наші позиції окупанти засікли з дронів. Прикордонників почали накривати мінами. Дивом усі бійці вціліли в тій м’ясорубці. Після того бою у Михайла почала боліти голова та гіршати зір. Але бойові позиції не покинув. Так і продовжував воювати аж до ротації. Дорогою додому почав втрачати свідомість. У шпиталі виявили важку контузію, яка спричинила падіння зору до 14 процентів від ста. Лікарі частково відновили зір.

“У мене голова загалом не перестає боліти. У мене болить постійно. Але є такі болі, від яких очі вилазять, і таблетки не допомагають”.

Проте боєць і далі в строю. Після шпиталю повернувся на службу. Не сам. З чотирилапим другом.