«Зробимо все, щоб комунальний заклад «Дім Воїна» став справжньою домівкою для ветеранів» – Микола Крошний.

Кілька тисяч військовослужбовців з Франківської громади сьогодні захищають Україну в лавах ЗСУ. Після Перемоги всі вони повернуться додому і більшість з них потребуватиме особливої уваги та ставлення як від влади, так і від суспільства. В Івано-Франківську, попри велику кількість програм допомоги для ветеранів та їх родин, готуються і до цього. Майже пів року тому в місті створили комунальний заклад «Дім воїна». Очолив його Микола Крошний, який і сам є учасником бойових дій. Як конкретно комунальний заклад допомагатиме ветеранам та їхнім родинам читайте в інтерв’ю.

Наскільки я знаю, то далеко не у всіх обласних центрах є такі заклади як «Дім воїна», наскільки важливим є відкриття такого ветеранського центру в Івано-Франківську?  

Кілька тисяч воїнів з франківської громади сьогодні захищають Батьківщину в лавах ЗСУ. Віримо і сподіваємося, що всі вони незабаром повернуться додому з Перемогою. Але, як людина з військовим досвідом, як людина, яка теж воювала, можу сказати, що війна у кожному, хто на фронті залишає певний слід, і, як правило, не дуже приємний, особливо у психологічному плані. Ми вже маємо захисників і захисниць, які демобілізувалися, ми маємо родини військовослужбовців, маємо сім’ї загиблих. «Дім воїна» створений для того, аби допомагати цим людям з будь-якими проблемами і питаннями, з якими вони стикаються. Скажу більше, в Івано-Франківську має бути місце, де ветерани зможуть почувати себе як вдома.  

Які на сьогодні у вас є реальні можливості допомагати ветеранам та їх родинам?

Хочу сказати, що на даний час ми вже маємо понад 200 звернень від військовослужбовців чи їхніх сімей різного характеру. Багато ветеранів потребують психологічної допомоги, вони відчувають певну озлобленість до оточуючих, до суспільства, інколи агресивно реагують на деякі життєві ситуації. Часто буває так, що навіть не можуть адаптуватися в сім’ї, виявляють агресивну поведінку до дружини чи дітей. Тому психологічна підтримка – це один з головних напрямків нашої роботи. Дехто з ветеранів має іншу проблему – апатію, коли людина повернулася додому і не хоче нічого далі робити, не хоче шукати роботу, спілкуватися, закривається в собі. Ми маємо непогані можливості допомогти з працевлаштуванням. 

Не забуваймо також про фізичні проблеми, з якими люди повертаються з війни, це банальні речі: болить  спина, болить хребет, погіршився слух. Військові часто з цим приходять до нас. На даний час ми вже налагодили співпрацю з громадськими організаціями, які проводять фізичну реабілітацію. Маємо партнерів, які до двох тижнів виготовляють протези чи слухові апарати безкоштовно.  Якщо є потреба, то допомагаємо подати документи на пільги, якщо людина не знає куди йти, ми її скеровуємо. Але хочу наголосити, що ми підходимо до цього не формально, а робимо все чітко й конкретно, домовляємося на конкретну годину, до конкретного працівника, щоб військового не «футболили». Один раз прийшов в установу і все зробив. Наше завдання зробити так, щоб військовий, який демобілізувався чи сім’я, яка втратила захисника, не відчувала себе на самоті з власними труднощами та переживанням. 

Розкажіть детальніше, які тренінги чи навчання ви вже провели? І наскільки, на вашу думку, вони були ефективними?

Досить вдалий, як на мене, тренінг ми провели два місяці тому. Йдеться про гранти для військових і ветеранів, які дозволили б їм розпочати власну справу. Тобто ми роз’яснювали, що військовослужбовець, який навіть зараз перебуває на службі, або ветеран, який демобілізувався, може отримати певну суму коштів для відкриття бізнесу. Це дуже цікаві і дуже круті, як на мене, грантові проєкти. Такі зустрічі ми намагаємося проводити, підкріпивши їх конкретними прикладами: історіями людей, які вже скористалися цими програмами і можуть поділитися досвідом. Так було і цього разу. Також про можливості відкриття власної справи розповідали представники Івано-Франківського центру зайнятості. Це дійсно було цікаво, адже є тут хороші варіанти, близько півтора мільйона гривень можна отримати від держави безповоротної допомоги для розвитку бізнесу. Нещодавно ми провели ще один цікавий захід – відпочинковий, бо неформальне спілкування теж дуже потрібне. Ми назвали цей захід – «Рибалка для військових». Ми організували транспорт і відвезли хлопців у відпочинковий комплекс рибалити на цілий день. У нас навіть був військовослужбовець без двох ніг, який останнім часом, крім лікарень більше нічого не бачив. Це позитивні емоції, які дуже потрібні. Наведу інший приклад – ветеран В’ячеслав Курильчук, який повністю втратив зір на війні звернувся до нас за підтримкою і допомогою. Нам вдалося організувати для нього безкоштовний тренінг у спеціальному центрі у Вінниці «Як жити зі сліпотою». Це такі поодинокі приклади, але в цьому й полягає наша робота. 

Ви вже частково згадали про проблеми, з якими стикаються ветерани та родини загиблих, але все-таки на чому робите акцент зараз і як плануєте працювати у перспективі?  

Це дуже складне питання. Мене, наприклад, іноді просять пояснити, що таке війна, але це неможливо пояснити. Це треба відчути. Війна для кожного дуже різна у сприйнятті. І проблеми військовослужбовців теж індивідуальні. Деякі люди є стресостійкими і війна мало позначається на їхньому психологічному стані, а більше на фізичному, наприклад. Інша людина навпаки, не може впоратися з переживаннями і емоціями, бо є менш стресостійкою. Ій потрібна не фізична реабілітація, а душевна чи моральна. Скажу з власного досвіду: я, наприклад, коли демобілізувався, то після пережитого на війні, мені було важко влитися в мирне життя. Мене теж часто дратували люди, які сиділи пів дня в кафе, наприклад, і навіть не розуміли, що відбувається на передовій. Але з часом, завдяки насамперед підтримці моєї сім’ї, я впорався з цими емоціями і знайшов собі застосування тут. Багатьом потрібна допомога саме в емоційному плані, і тут головне не соромитися звернутися до фахівців за допомогою. І власне наш комунальний заклад створений для того, щоб допомагати і ми це робимо і будемо робити. Деякі повноваження і можливості ми самі маємо, а інколи ми виступаємо так званими посередниками, але дуже відповідальними. Ми до своєї роботи підходимо і відповідально, і з душею. 

Робота з ветеранами та їхніми родинами потребує багато уваги і часу, тож чи маєте команду сформовану, чи достатньо у вас професійних людей? 

Ми готові надавати різнобічну допомогу й підтримку. Наше приміщення на Січових Стрільців, 8, але на разі, робимо там ремонт. Ще не працюємо на повну силу, бо не укомплектували ще повністю наш склад. Зараз маємо у штаті 6 людей. Всі вони є висококваліфікованими спеціалістами і відданими своїй справі. Ми також багато уваги приділяємо роз’яснювальній роботі: інформуємо військовослужбовців та родини загиблих про пільги, допомоги, зміни в законодавстві і все це активно висвітлюємо на наших акаунтах у соціальних мережах. З часом, якщо буде потреба, збільшуватимемо персонал, будемо розширюватися. Ми налаштовані  робити все, щоб цих людей гідно прийняти та якісно їм допомогти. Ветерани повинні відчувати, що два роки не просто так ризикували своїм життям на передовій, а що громада і суспільство це цінують. 

А суспільство насправді це належно цінує, як вам зараз видається? 

Як на мене, то всі занадто розслабилися. На жаль, люди почали забувати, що війна триває. Багато хто перестав допомагати, багато хто вважає, що це не його війна, це десь там воюють на фронті. Але насправді, завдяки тим, хто на передовій, ми можемо нормально сидіти, спілкуватися і навіть записувати це інтерв’ю. Ще раз наголошу, що це моя суб’єктивна точка зору, але неправильно, я вважаю, святкувати оці бучні весілля чи інші застілля. Це все  може бути тільки після перемоги. Не може бути так, що одні в окопах, а інші в ресторанах «гуляють». Скажу, що суттєво зменшилися навіть донати. Сьогодні вже бізнес неохоче виділяє кошти на допомогу фронтові. Люди занадто заспокоїлися. А я вважаю, що не можна забувати, яку ціну ми платимо щодня на війні, адже це здоров’я, а інколи, на жаль, і життя наших захисників.