Вивчив мову й переїхав в Україну: історія француза Алексі Одоне

Алексі Одоне під час волонтерської роботи у Франції у 2017-2018 роках познайомився з українцями. З того часу він почав цікавитися Україною. Вивчав її мову та культуру в університеті в Парижі. У 2020 році студенту вдалося переїхати в Україну. Зараз Алексі живе в Івано-Франківську.

Про вивчення української мови, переїзд та проблеми, з якими стикається в Україні, Алексі Одоне розповів Суспільному.

“Була мрія — жити в Україні”

У 2018 році француз Алексі Одоне вступив у єдиний вищий навчальний заклад у Парижі, в якому викладали українську мову, — Національний інститут східних мов та цивілізацій. З його слів, протягом трьох років на цій спеціальності навчалися лише двоє студентів.

В інституті Алексі зрозумів, що мріє переїхати в Україну. Однак, розповідає чоловік, його мати була проти такого рішення.

“Мама тиснула на мене, щоб я працював, але я намагався якомога більше часу приділяти навчанню, українській мові. Все це дуже важко поєднувати з роботою. У мене протягом цих трьох років завжди була мрія жити в Україні. Я вперше приїхав в Україну через два місяці після початку навчання, у жовтні 2018 року”, – каже Алексі.

Його викладач — француз Жан-Франсуа Пайє — під псевдонімом Ярослав Лебединський пише книги про Україну.

“Це — дуже класні книги французькою. В одній з них Жан-Франсуа Пайє знищує міфи про українську історію, відповідає на питання. Він — дуже хороший історик. Точно на нашому, на боці правди”, — говорить Алексі Одоне.

Щоб переїхати в Україну, Алексі Одоне подався на обмін студентів у Києво-Могилянську академію. Йому вдалося це зробити під час навчання на третьому курсі.

“Я завжди шукав способи жити в Україні, знайти тут роботу. У мене це не дуже виходило насправді, бо коли ти — іноземець і твоя єдина навичка — розмовляти українською, читати українське, цікавитися історією і мистецтвом, цього недостатньо. На початку навчання я нічого не знав про Україну. Не знав про війну, про Майдан — ні про що. Мої викладачі продовжували мене надихати”, — каже Алексі.

Від Алексі до Олексія

В Україні Алексі представляється Олексієм, бо хоче асимілюватися. Найскладніше, пригадує, було вивчити алфавіт і наголоси у словах.

“Мені складно, бо немає точних правил. Є декілька, звісно, але завжди є винятки. Немає точних правил щодо наголосів. Мене це дуже дратувало, бо я люблю, коли все розписано і треба просто вивчити, а тут кожен каже по-різному. Я роблю помилки, які не роблять українці. Я це знаю”, — каже Алексі.

Своє життя чоловік бачить лише в Україні. Йому подобаються українська кухня, люди та архітектура.

“В Україні все здається кращим, принаймні мені. Попри війну, проблеми в Україні все розвивається. Я відчуваю, що люди працюють над цим. Якщо порівнювати з Францією, я вважаю, що люди недостатньо солідарні між собою. Іноземці не уявляють, наскільки тут працюють над перемогою. Є люди, які борються фізично на фронті, є ті, які волонтерять, вкладають в економіку, будують нові мости, міста, реставрують”, — говорить Алексі Одоне.

Не зважаючи на війну, повернувся в Україну

За два тижні до повномасштабного вторгнення Росії в Україну Алексі з дружиною поїхав у Париж відвідати батьків. Але залишатися у Франції, каже чоловік, подружжя не планувало.

“Наша ситуація — доволі складна, бо я не хочу жити у Франції й моя дружина теж. А в інших країнах я не можу отримати дозвіл, якщо в мене немає для цього причин. Бо я працюю на Україну, плачу тут податки. Все моє життя пов’язане з Україною, але я не українець. Тому я не можу отримати жодного статусу, що виправдано, звісно”, – говорить Алексі.

З Франції подружжя переїхало у Шотландію. Проте у липні 2022 вирішили повернутися в Україну.

“Це було найкращим рішенням, бо нам тут добре. Звичайно, було страшно через тривогу. Але, як би сумно це не звучало, ми звикли. І тепер я навіть не хочу їхати за кордон відпочивати, бо вважаю, що Україна настільки різноманітна, що можна відпочивати й тут”, — каже Алексі Одоне.

“Російська мова завжди асоціювалася зі злом”

Алексі каже: російської мови не знає. Й додає, що вона йому не цікава.

“У мене російська завжди асоціювалася зі злом, з війною. Я не міг її сприймати, бо про російську дізнався після того, як дізнався про українську. Мова для мене — це просто все. Я думаю, що мова — це найважливіше. Це визначає людей”, — говорить Алексі.

Чоловік вважає, що мова для Росії — це зброя, яку використовують для пропаганди: “Вони використовують її, щоб впливати на українців через музику, через фільми. Через абсолютно все”.

Розповідає французам про війну в Україні

Алексі Одоне каже: у нього склалося враження, що у Франції люди байдужі до війни в Україні.

“Коли я їздив до Франції, зустрічався з друзями, то міг розповідати про Україну. Для мене це завжди було настільки важливо. Я думав: чому не говорять про війну на Донбасі, навіть якщо вона “заморожена”. Люди досі помирають і досі страждають. Тим паче, що війна продовжиться, бо я завжди це знав. Росія не може зупинитися на якихось територіях, бо завжди прагнула повного знищення України”, — розповідає чоловік.

За словами Алексі, на початку повномасштабного вторгнення він волонтерив — викладав французьку для українців та відвідав радіо, де розповідав про війну в Україні.

“Для людей у Франції — це просто так, це — байдужість. Вони не знають Шевченка, вони не знають Франка, вони не знають усіх українських письменників, не знають про шістдесятників, про розстріляних людей через радянську ідеологію. Через це вони просто приймають російську пропаганду, яка дуже добре працює на французів”, — каже Алексі Одоне.