Чому в школах збільшується кількість випадків булінгу, які є види цькування та хто несе відповідальність, в інтерв’ю Суспільному розповіла керівниця ювенальної превенції поліції в області Алла Бойчук.
— Що таке булінг?
Конфлікти у школах — це не нове явище. Через те, що збільшилася кількість звернень батьків та інших учасників освітнього процесу щодо конфліктів у навчальних закладах, виникла необхідність чітко визначити й надати правову кваліфікацію тим чи іншим явищам. У 2018 році було внесено зміни до закону України “Про освіту”, до кодексу України “Про адміністративні правопорушення” і чітко визначено, що таке булінг.
Булінг — це дія чи бездіяльність одних учасників освітнього процесу щодо інших, що спричинили травму психічного здоров’я, економічного, сексуального чи фізичного характеру.
Булінг має свої ознаки. Насамперед — це повторюваність, систематичне вчинення будь-яких дій. Друга ознака — наявність трьох сторін — булер, потерпіла сторона й обов’язково мають бути свідки вчинення цих дій. Третє — це дія або бездіяльність і яка саме шкода завдана.
Окрім того, виникла необхідність визначити роль керівників закладів освіти щодо відповідальності, передбаченої законодавством. Тому до статті 173 кодексу України “Про адміністративні правопорушення” внесено частину 5 зі значком 4. Вона передбачає відповідальність керівника навчального закладу про неповідомлення уповноваженому органу Нацполіції щодо фактів булінгу.
— З якими видами булінгу зазвичай зіштовхуються у школах?
Насамперед — це фізичний: завдання якогось фізичного болю й приниження. Цькування — психологічна форма булінгу: шкода, завдана психологічному стану дитини, психічному здоров’ю. Ми тісно співпрацюємо з психологами, в нас є “зелені кімнати”, у нас є угода з центром психологічної допомоги дітям, де вони цілодобово готові допомагати. Там є кваліфікований психолог.
Використовуючи методику “зелена кімната”, ми у просторі, дружному до дитини, проводимо діагностику та визначаємо її психологічний стан і ставлення до тієї ситуації, в якій вона опинилася, якщо ми говоримо про якесь цькування і приниження. Не завжди ті дії є булінгом. Якщо вони не мають повторюваності, ми вживаємо інших заходів і працюємо із закладами освіти. Нам важливо і ми говоримо про це завжди батькам під час зустрічей. Якщо конфлікт мав місце в закладі освіти, перше, куди вони повинні звернутися, до класного керівника або керівника закладу освіти для того, щоб вони з’ясували всі обставини.
Законом України “Про освіту” передбачено, що в кожній школі повинна бути створена комісія, яка розглядає факти булінгу. Якщо є така інформація, комісію впродовж доби скликають і вони розглядають ці випадки. На засіданні повинні бути всі сторони й вони з’ясовують, чи це — булінг, чи — конфлікт. Якщо є факт булінгу, упродовж трьох діб комісія зобов’язана повідомити поліцію для того, щоб вони вжили заходи реагування до тих, хто це вчинив. Бо зрозуміло, що заклад освіти не має повноважень щодо притягнення до відповідальності.
Якщо батьки не згідні з висновком комісії, в будь-який момент вони мають право звернутися до найближчого відділення поліції або на лінію 102.
— Якщо батьки не реагують на скарги дитини про булінг, вона може самостійно звернутися до поліції? Таку заяву приймуть від неї?
Приймуть. У нас є випадки, коли дитина самостійно під час конфлікту в навчальному закладі звертається до служби 102. Ми реагуємо, але залучаємо ювенальну превенцію.
Для того, щоб отримати заяву, ми повідомляємо її законних представників. До закладу освіти чи в інше місце, де перебуває дитина, приходять батьки й ми спілкуємося з нею у їхній присутності.
Ми про це говоримо дітям, починаючи з 1 класу. Якщо є конфлікт, вони не повинні про це мовчати й можуть звернутися. В жодному разі не мовчати, бо це має накопичувальний ефект, і потім дитина просто замикається у собі. І дуже важко її з того стану витягнути. У дитини — депресія. У нас є випадки, коли потрібна допомога психолога вже з медикаментозним втручанням.
— Хто може бути сторонами булінгу?
Суб’єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 з позначкою 4, є учасники освітнього процесу. Це — учні, педагоги та батьки. У кожному випадку передбачена відповідальність. Можуть бути потерпілі діти, а булер — вчитель, або навпаки. Також двома сторонами можуть бути діти.
Найчастіше стикаємося, коли діти вчиняють булінг проти своїх однолітків, учнів молодших класів чи однокласників. Що стосується вчителя, минулого року ми зафіксували факт вчинення булінгу щодо дітей педагогом у Косівському районі. Зараз у нас на розгляді перебуває звернення про те, що вчитель вчиняє булінг щодо учня 7 класу в Івано-Франківську. Цю інформацію перевіряють спільно з департаментом освіти. Бо якщо йде мова про булінг вчителя щодо дитини, то департамент освіти цю ситуацію розглядає на своєму засіданні.
— У якому віці зазвичай у дітей проявляється бажання цькувати інших?
З 12 до 15 років. Старші вже розуміють відповідальність, бо адміністративна відповідальність наступає з 16 років. Ми їм про це говоримо. Як правило, з 12 років ми вже говоримо про такі активні дії дітей щодо інших. Так починається самоствердження дитини. Вони виборюють своє місце, скажімо так. Кожна дитина хоче бути таким неформальним лідером. Як правило, тим дітям, які вчиняють булінг, насправді потрібна теж допомога, навіть психологічна.
Усе виходить із сім’ї, все виходить від виховання, хай там що. Бо якщо аналізувати ті випадки булінгу, це не завжди діти з неблагополучних сімей. Як правило, це — сім’ї, де батьки матеріально забезпечують дитину, але відсутнє батьківське виховання і сімейна форма виховання. Неорганізоване дозвілля, дитина безконтрольно проводить час у соцмережах, створює різний відеоконтент. Бо є випадки, що такі відео провокують дітей на агресивну поведінку, на висловлювання нецензурними словами.
— Що відбувається після надходження заяви про булінг у поліцію?
Поліція проводить перевірку. Опитуємо всіх учасників конфлікту, свідків обов’язково, бо склад правопорушення передбачає їхню присутність. Визначаємо повторюваність і системність цього явища — вчинення будь-яких дій два і більше разів щодо дитини. Ми беремо до уваги рішення комісії й не завжди можемо бути згідні з ним. Бо якщо в нас є звернення, ми відправляємо запит до навчального закладу і комісія нам надає висновок, що це — не булінг, а одиничний конфлікт. А ми встановлюємо інші факти й, відповідно, поліція реагує. Звертаємося до департаменту освіти щодо навчального закладу, щоб вони провели свою перевірку.
— Яка відповідальність за булінг передбачена законом?
Якщо правопорушення вчинили діти до 16 років, передбачена відповідальність батьків. Якщо — з 16 років, відповідають самі діти. Так само передбачена відповідальність керівника закладу освіти або особи, яка виконує його обов’язки. Санкція статті передбачає штраф від 850 гривень до 3 тисяч 400 гривень або громадські роботи, на розгляд суду, залежно від частини, щодо якої ми складаємо протокол. Взагалі, це — адміністративна відповідальність. Усе залежить від того, яка шкода завдана.
Якщо дитині в результаті цькування завдали фізичних ушкоджень, стоїть питання про притягнення до кримінальної відповідальності. Усе залежить від ступеня тяжкості отриманих травм. Це вже визначає судово-медична експертиза й ухвалюється рішення в межах кримінального провадження. Тоді вже наступає кримінальна відповідальність. Що стосується керівника навчального закладу — передбачена адміністративна відповідальність.
Якщо будь-які дії вчиняє педагог на території навчального закладу і дитина отримує травми, тоді йдеться про відкриття кримінального провадження за спричинення тілесних ушкоджень. Так само передбачена відповідальність за ст. 137 ККУ, відповідно до тяжкості тілесних ушкоджень.
— Як впливає на майбутнє дитини інформація про те, що її притягували до відповідальності за булінг?
Навіть якщо ми оформляємо матеріали щодо батьків, бо дитина не досягла віку притягнення до адмінвідповідальності, направляємо їх до суду й отримуємо рішення про те, що її визнали винною і вжили заходів, такий учень підлягає постановці на профілактичний облік у поліції. Дитина перебуває на обліку рік з умовою, що за цей час не вчиняє будь-яких інших правопорушень. З нею щомісячно проводять бесіди. Ми рекомендуємо звернутися до психолога для того, щоб дитина пройшла корекційні програми, якщо це необхідно. Ми повідомляємо заклад освіти про те, що дитина перебуває на обліку, щоб шкільні психологи та соціальні педагоги посилено з нею працювали.
Якщо після 9 класу діти вступають у спеціалізовані заклади військового чи правничого спрямування, до нас надходять запити від навчальних закладів щодо того, чи перебуває на той момент учень на обліку. Але якщо дитина рік справується, йде на контакт з ювенальними поліцейськими, психологами й батьки адекватно реагують на це, тоді немає проблем.
— Чи працюють представники ювенальної превенції з дитиною, яка зазнала булінгу?
Ця дитина не залишається поза увагою, але все ж таки більше працюємо з батьками та педагогами. Ми рекомендуємо батькам звернутися за допомогою до психолога для того, щоб з’ясувати, наскільки дитина реагує і наскільки зазнала психологічної травми. Ми працюємо з центром психологічної допомоги. Вони надають дітям надалі можливість займатися арттерапією, працювати з психотерапевтом залежно від того, як вона сприймає це.
І, звичайно, треба працювати з класом, зі шкільним середовищем для того, щоб дитина не відчувала себе чужою, щоб після цих подій знову адаптувалася. Тут велику роль відіграють вчителі, шкільний психолог і соціальний педагог.
— Що робить поліція, аби попередити булінг у школах?
За кожним навчальним закладом закріплений ювенальний поліцейський. У нас їх є 39 на 700 закладів середньої освіти. Звернення є. Ми роз’яснюємо дітям, що вони мають право звернутися, що не повинні про це мовчати. У нас інколи навіть через будь-який конфлікт батьки звертаються. Ми про це говоримо і їх налаштовуємо на те, щоб вони зверталися до поліції, аби запобігти будь-якому конфлікту.
Також проводимо інтерактивні заходи, заняття “коло безпеки”. Ми з дітьми це проговорюємо і працюємо з класними керівниками.
Немає чітко визначеної періодичності. Ми реагуємо на запити вчителів, адміністрації закладу, бо, можливо, десь є ризики, різні теми, не тільки булінг. А взагалі по районах ювенальні поліцейські в телефонному режимі орієнтовано хоча б раз на місяць тримають контакт з директором школи.
— Департамент освіти і науки запустив чат-бот “Стоп булінг! Osvita.if” у Telegram, в якому можна анонімно повідомляти про булінг у школах Івано-Франківської громади. Чи дієва така ініціатива?
У чат-бот приходить анонімне повідомлення про конфлікти чи булінг. На сьогодні ми маємо інформацію про три повідомлення (станом на 15 березня — ред.). Є клас і є навчальний заклад. Немає конкретно, що відбувається. Насамперед департамент освіти проводить анонімне анкетування і визначає ризики, чи справді є такі факти. Я говорю, аби не зловживали цим чат-ботом, бо є різні моменти і є різні діти, які пишуть. Тим паче, що це — анонімно.
От надійшло повідомлення: “Я учень 9-Б класу такого-то ліцею. Щодо мене вчиняється булінг”. І ми не знаємо, що це за дитина, ми маємо тільки клас. Тому нам треба визначити, що ж відбувається у цьому класі. Зараз працюватимуть психологи, буде анкетування, щоб зрозуміти, чи справді там є булінг.
— Але ця анонімність усе одно у якийсь момент має бути розкрита?
Так, звичайно. Якщо факт булінгу є, ми зобов’язані з’ясувати, хто потерпілий і хто булер. Тому анонімність зберігається до певного часу.
— Скільки звернень про булінг у школах Івано-Франківщини було зареєстровано впродовж 2023-2024 років?
Упродовж минулого навчального року було зареєстровано 121 звернення щодо конфліктів у закладах освіти. З них підтвердилися десять фактів булінгу. Відповідно, їх задокументували та скерували до суду. Всі протоколи про адміністративні правопорушення розглянуті в суді, винні притягнуті до відповідальності. Щодо інших конфліктів це не означає, що ми не реагували. Відповідно до законодавства ми складали протоколи стосовно батьків.
На сьогодні (станом на 15 березня — ред.) у нас є 38 звернень про конфлікти у навчальних закладах, дев’ять фактів булінгу вже підтвердилися.
Кількість звернень збільшується від навчальних закладів, від батьків надходить інформація. Є інформація, виявлена у соцмережах. Вона так само підлягає перевірці та реєстрації.
— Чому збільшується кількість випадків булінгу?
Насамперед мала поінформованість батьків і дітей про відповідальність і можливість звернення до поліції. Тому ми спілкуємося з кожним заявником і вони розуміють, що можуть звернутися. Друге — це очна форма навчання. Бо булінг стосується лише навчального закладу, якщо конфлікти відбуваються у його межах і пов’язані з освітнім процесом у соцмережах та групах, як ми документували в ліцеї № 4.
