Втратив ногу через рак: маленькому прикарпатцю встановили протез

Він вже отримав протез та опановує ходьбу у Дитячій Лікарні Святого Миколая, спеціалісти якої майже два роки борються за життя та здоров’я маленького пацієнта, повідомляють на сторінці Першого медичного об’єднання Львова.Одну із найагресивніших форм раку серед дітей — остеосаркому — у Михайлика Палія з Івано-Франківщини виявили два роки тому, коли хлопчику було 7 рочків. Пухлина вразила стегнову кістку на лівій нозі. Перші 6 курсів хімії Михайлику провели в Івано-Франківській дитячій обласній клінічній лікарні. Хлопчик важко переносив терапію, а пухлина на неї не реагувала. Тож хвороба і далі прогресувала. Єдиний шанс на порятунок дитини — ампутація всієї ураженої остеосаркомою кінцівки.

Далі у боротьбу за Михайлика вступила мультидисциплінарна команда спеціалістів Дитячаої Лікарняі Святого Миколая: онкогематологи, хірурги, протезисти, фізичні терапевти та психологи. Операція з ампутації лівої ніжки тривала чотири години. А вже за кілька днів Михайлик за підтримки фізичного терапевта та за допомогою милиць зробив свої перші кроки. Його бажання ходити перевершило найоптимістичніші сподівання спеціалістів. І це попри те, що після ампутації дитину ще довго мучили фантомні болі у ніжці, якої вже не було. Паралельно хлопчик продовжував приймати хіміотерапію.

Михайлик дуже хотів робити все як інші дітки — бігати, стрибати, знову ходити до школи. Він самотужки навчився їздити на велосипеді без однієї ноги. На милицях прислуговував на церковній службі. І навіть приміряв на себе професію рятувальника — провів один день із івано-франківськими ДСНСниками.

А за півтори роки після ампутації збулася ще одна мрія Михайлика — стати на обидві ніжки.

У майстерні протезування Першого медоб’єднання Львова йому виготовили штучну кінцівку і нині хлопчик наполегливо опановує ходьбу на ній. Ось що розповідає про успіхи пацієнта його фізичний терапевт Максим Тибінка:

«В нього немає страху до падіння. І через це ми за два тижні досягли максимального результату, на який я сподівався лише за 4 тижні після протезування».

Понад усе Михайлик мріє бути здоровим і ходити до школи — без милиць.