«Зараз перед громадами стоїть завдання — пришвидшеними темпами впровадити інклюзивність, як норму життя», — Михайло Смушак

Роксолана ОСТАПЧУК

Зробити з Івано-Франківська безпечний та комфортний інклюзивний простір — таке завдання перед собою на найближчі роки поставили комунальні служби. Мета цієї програми — забезпечити рівні права і можливості для людей з інвалідністю. Зміни торкнуться дизайну вуличного простору, доступності громадських будівель і споруд, публічних просторів, об’єктів рекреації тощо. Про те, чому ця програма така важлива та які ще зміни очікують на франківців у 2024 році, «МІСТУ» розповів директор Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайло СМУШАК.

Цьогоріч почалась активна фаза розширення доступності для людей з інвалідністю. Розкажіть більше про цю програму — що вже зроблено та що планується. 

Зараз перед об’єднаними громадами стоїть завдання — пришвидшеними темпами впровадити інклюзивність як норму життя: у соціальних інституціях, на ринку праці, у містобудівній сфері та, найголовніше, — у суспільній свідомості.

Реалізація цієї програми спроможна перетворити Івано-Франківську міську територіальну громаду на безпечний та комфортний інклюзивний простір. Звичайно, мешканців цікавлять найбільш видимі процеси щодо її реалізації — те, що можна вже сьогодні побачити і відчути зміни, які відбуваються. Приміром, зараз і Департаментом інфраструктури, житлової та комунальної політики, і Управлінням капітального будівництва, і Департаментом благоустрою проводяться роботи з забезпечення доступності магістральних вулиць нашого міста. Зокрема  Департаментом благоустрою робляться пониження на переходах, тротуари, де вони відсутні, щоб зробити абсолютно доступним шлях від обласної клінічної лікарні в мікрорайоні «Пасічна» до центральної частини міста. Департамент інфраструктури, житлової та комунальної політики має завдання: зробити абсолютно доступною вулицю Вовчинецьку. Зараз там активно ведуться роботи, а також — вулицю Незалежності. Управління капітального будівництва проводить роботи із забезпечення доступності на вулицях Гетьмана Мазепи та Чорновола. Завершимо ці об’єкти — будемо брати наступні вулиці. На жаль, роботи в цьому напрямку іще дуже багато, а коштів у міському бюджеті зараз недостатньо. Окрім того, дуже відчувається брак кваліфікованих працівників. 

Загалом, вважаю, що на загальнодержавному рівні потрібно виробити чіткі правили щодо бронювання працівників комунальних підприємств, які забезпечують життєдіяльність міста. Так, ми всі свідомі того, що на фронті потрібні люди, але і нам вони дуже потрібні. От мобілізують працівників, наприклад, підприємства, яке вивозить щодня побутові відходи з міста. За кілька днів місто потоне у смітті. А не буде працівників, які забезпечують подачу воду чи водовідведення. Або теплопостачання. Або які займаються роботою світлофорів і зовнішнім освітленням. Я вже не кажу про ритуальну службу чи теплопостачання. Або не буде кому під час снігопадів посипати і прибирати дороги. Це все може обернутися не тільки екологічною катастрофою, але й призвести до виникнення епідемій чи надзвичайних ситуацій, які, не дай Боже, стануть причиною загибелі людей тут.  Комунальна сфера — це величезна машина, яка має працювати в будь-яких умовах, і цим легковажити не можна.

Франківці часто звертаються до Вас із запитанням про ремонти доріг. Чи є цьогоріч у планах якісь роботи? 

Із 2016 року мали економічний ріст, в Івано-Франківську дуже багато коштів спрямовували на покращення інфраструктури — ремонтували дороги, тротуари, двори, рекреаційні зони, ми отримували багато звернень з проханням відремонтувати в тому чи іншому місці той чи інший об’єкт. І чим більше ми робили, тим більше запитів на нові ремонти ми отримували. А потім почався економічний спад, потім — епідемія короновірусу, далі — війна. Зараз люди теж просять про ремонти, але таких запитів менше. І запити більш персоналізовані, які стосуються конкретно людини:  не працює ліфт, протікає дах, поламаний майданчик у дворі, де грається дитина. 

Щодо ремонту доріг — так, ці питання люди задають. Але я вже десь говорив:  ремонти доріг у часі війни — це питання десяте. Наше завдання в цьому напрямку — за мінімальні кошти зробити максимум, щоб дороги були в задовільному стані. Простіше — щоб банально не було ям і можна було забезпечити безпеку руху. А закінчиться війна — будемо проводити капітальні ремонти, реконструкції, будувати нові дороги, мости, розв’язки та інше. 

Цього року також запустили нові маршрути, в тому числі по кладовищу. Чи готуються ще якісь маршрути? 

Цього року ми запустили новий, 26-й, маршрут, який з’єднав АС-3 на вулиці Гетьмана Мазепи та вулицю Дністровську через набережну імені В. Стефаника у дві сторони. Багато людей, які проживають на набережній імені В. Стефаника, просили про саме таке сполучення. Щодо інших нових маршрутів, то все буде залежати від можливості придбання нових автобусів. Адже існуючим автопарком створювати додаткові маршрути практично неможливо. У нас є декілька проблемних маршрутів, які обслуговуються приватними перевізниками і які у вихідні дні уже майже не виїжджають. Це, наприклад, маршрути 25-й, 32-й, 35-й, 36-й, 37-й, 44-й. Чому вони не працюють, ми десь розуміємо — відсутність достатньої кількості водіїв, нерентабельність роботи у вихідні дні, низький тариф тощо, але для мешканців, які не мають чим добратися, це не може слугувати аргументом. Тому ми маємо шукати шляхи придбання додаткових автобусів та тролейбусів і, як ми й планували, переходити на стовідсотковий комунальний транспорт на території громади. Якби не війна, на сьогодні, я думаю, ми б уже мали 85-90 відсотків усього громадського транспорту комунального. На жаль, мусимо жити реаліями сьогодення та старатися забезпечити роботу і нашого комунального підприємства «Електроавтотранс», і приватних перевізників.

«Електроавтотранс» наразі шукає водіїв на маршрути. Настільки є потреба у нових кадрах?  

Так, сьогодні з цим є проблеми. Водії, механіки чи інші працівники — це переважно чоловіки. І чоловіки призовного віку. Ми не маємо можливості забронювати усіх, тому періодично когось мобілізовують. І для нас це є проблема. Будь-хто не може сісти за кермо і працювати водієм автобуса чи тролейбуса. Для цього потрібно пройти відповідне навчання, отримати відповідну категорію. Скажімо, водій тролейбуса має навчатися три місяці. За цей час хтось з існуючих водіїв може захворіти, когось мобілізують, хтось вийде на пенсію, хтось перейде працювати в інше місце, хтось просто звільниться. Тому така плинність кадрів неминуча. За останніми даними на комунальному підприємстві «Електроавтотранс» є 20 вакансій водіїв автобусів  і 10 — вакансій водіїв тролейбусів. Заробітна плата досить конкурентна, звичайно, залежить від кваліфікації, досвіду, кількості годин роботи, але в середньому — в межах 20 тис. грн. Тому, хто має бажання працювати водієм, — запрошуємо.

Щодо цін на проїзд. Нещодавно в мережі з’явилась інформація, що проїзд може здорожити. Коли це відбудеться та чому виникла потреба підняти тариф? 

Будь-який тариф має бути економічно обґрунтованим. Це основа здорової економіки. В автобусах і тролейбусах КП «Електроавтотранс» тариф сьогодні становить 6 гривень  — в разі оплати карткою «Галка», 8 гривень — в разі оплати банківською карткою і 10 гривень  — готівкою. В автобусах приватних перевізників — 10 гривень. Ці тарифи для комунального підприємства були затверджені у червні 2021 року, для приватних перевізників — у липні 2022-го. Сьогодні ми маємо середину 2024 року. За цей час зросла вартість пального, електроенергії, запасних частин, мінімальна заробітна плата та інше. Звичайно,  потрібно шукати шляхи мінімізації цього розриву. І ці шляхи — це або дотація з міського бюджету, або підняття тарифу. Або щось середнє — що і забезпечить стабільну роботу громадського транспорту, і не буде надто обтяжливою ношею для бюджету громади.

У Франківську вже давно активно йде робота зі зміни руху на певних ділянках. Розкажіть про те, що вже змінилось у 2024-му та які подальші плани в цьому напрямі? 

За останні чотири роки ми змінили рух на 32 вулицях. Тільки минулого року нові схеми руху було реалізовано на 19 вулицях: Марійки Підгірянки, Панаса Мирного, Симона Петлюри, Тролейбусній — від вулиці  Галицької до вулиці Хіміків, Вовчинецькій, Довженка, Береговій, Степана Бандери, Миколайчука, Угорницькій, Національної Гвардії, Сорохтея, Матейки, Чорновола, Грушевського, Сахарова та інших. 

Є ще низка проєктів, які розроблено, але ми не можемо їх реалізувати, бо вони вимагають додаткових коштів на розширення дороги, реконструкцію чи будівництво світлофорного об’єкта тощо. Тому що ці всі 32 реалізовані нові схеми руху — це те, що було зроблено тільки дорожніми знаками і розміткою. Вони дешеві для міського бюджету. Але, наприклад, маємо нову схему руху по вулиці Юності. Ми не можемо її реалізувати, бо дорога потребує капітального ремонту. І там крайні смуги банально будуть непроїзними. Інший приклад — вулиця Василіянок, яка постійно в заторах. У нас є погодження на проєкт для розв’язання цієї проблеми, але він потребує розширення вулиці Василіянок на ділянці від вул. Дністровської до вулиці Вовчинецької, реконструкції перехрестя Грюнвальдської-Мулика-Грушевського-Василіянок, реконструкції світлофорного об’єкту на перехресті вулиць Василянок-Тарнавського і Дністровської. Це дорогий проєкт, який в умовах війни реалізувати практично неможливо. Маємо також низку проблемних перехресть, де потрібно встановлювати нові світлофори. 

Що стосується того, що з цього буде реалізовано вперше у 2024 році, то є сподівання на дешеві локальні рішення. Наприклад, нещодавно ми змінили рух на перехресті вулиць Довженка—Дорошенка. Там була аварійно-небезпечна ділянка і довелося заборонити лівий поворот з вулиці Дорошенка на вулицю Довженка і навпаки — лівий поворот з вулиці Довженка на вулицю Дорошенка. Також необхідно впорядкувати рух на вулицях Озаркевича, Желехівського, на дорозі від вулиці Гетьмана Мазепи до «Парк-готелю», на вулиці Червоного Хреста, Шевченка. Ну і завдання — завершити розпочаті роботи. Зокрема кільце на вулиці Довга—Берегова—Північний бульвар.

Центр Франківська все більше стає пішохідним. Чи планується надалі розширення якихось пішохідних зон? 

Якби не війна, ми б уже мали повністю пішохідний центр міста Івано-Франківська. Наразі реконструкцію зроблено на площі Міцкевича, на вулицях Лесі Українки, Крушельницької, Тринітарській, Станіславській та Левка Лук’яненка. Є ще декілька дуже якісних проєктів на вулиці Шпитальну, Старозамкову, Курбаса. Якщо ж загалом говорити про пішохідний центр, або центр без автомобілів, то це буде територія, окреслена вулицями Січових Стрільців, Мазепи, Бельведерська, Гузара, Дністровська, Василіянок, Грушевського, Вагилевича. Окремим великим завданням є реконструкція території, де зараз ринок. Там потрібно вести діалог з власниками ринку. Але очевидно, що так, як зараз, там бути не може. Є дуже гарна концепція, що там можна зробити і як, але це все вже після війни. 

Скільки наразі паркувальних майданчиків в управлінні КП «Сервіс паркування»? Як там налагоджена робота? 

На сьогодні комунальне підприємство «Сервіс паркування» вже має десять облаштованих майданчиків для платного паркування на 157 паркомісць. Ще чотири майданчики вже фактично облаштовано і буде запущено в роботу до кінця травня. Це майданчики: на перехресті вулиць Незалежності —Мельника, Галицькій — від вулиці Любомира Гузара до Заклинських, Галицькій — від ЦУМу до вулиці Військових Ветеранів, Галицькій — від вулиці Військових Ветеранів до Василіянок. Загалом це ще плюс 65 паркомісць. Також до кінця 2024 року має бути облаштовано дев’ять майданчиків для платного паркування за адресами: вулиця Мазепи — від вулиці Гординського до вулиці Романа Гурика; Мазепи — від вулиці Січових Стрільців до вулиці Короля Данила; Мазепи — від вулиці Короля Данила до Гординського; Романа Гурика — біля ТЦ «Флагман»; Саєвича — від вулиці Мазепи до міського озера; Василіянок —від вулиці Гарбарської до Військових Ветеранів та Чорновола — від вулиці Сабата до Національної Гвардії. Також ми поетапно будемо забирати майданчики від приватних операторів, які не належно облаштували свої майданчики та/або не сплачують в повному обсязі збір за місця для паркування транспортних засобів та інші передбачені платежі.

Щодо переваг нашого комунального підприємства, то варто зазначити, що всі їхні майданчики облаштовані чітко відповідно до вимог чинного законодавства, всюди встановлено термінали, через які можна оплатити за паркування як готівкою, так і банківською карткою, а також за допомогою системи мобільне паркування або через мобільний додаток unip. Також можна придбати денний або місячний абонемент. Контроль за сплатою здійснює інспекція з паркування з допомогою автоматизованої системи контролю паркування — АСКОП. І ще, що дуже важливо, — наше комунальне підприємство декларує і сплачує збір за місця для паркування транспортних засобів вчасно і в повному обсязі. Тому ми будемо розвивати його.

Днями у Франківську відкрили новий гуртожиток для родин військових ВПО. Розкажіть про пріоритетність заселення туди й скільки було реалізовано проєктів у цьому напрямі спільно з НЕФКО? 

Станом на 1 травня 2024 року офіційно на обліку внутрішньо переміщених осіб, які потребують житла, перебувають 539 сімей з 56 сімей  військовослужбовців, які беруть/брали участь у бойових діях. Звичайно, ці всі люди потребують житла. І це тільки маленька частина тих, хто подав відповідні документи і став на облік. Ще тисячі внутрішньо переміщених сімей житло орендують. Забезпечити їх житлом коштом міського бюджету нереально, але сьогодні є грантові кошти від Північної екологічної фінансової корпорації — НЕФКО. За їх фінансової підтримки минулого тижня презентували реконструйоване під житло приміщення на вулиці Бельведерській, 61-а. У ньому може проживати до 40 осіб або малих сімей. Ще раніше було проведено реконструкцію гуртожитку Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на вулиці Військових Ветеранів, 8-а. Також незабаром має бути розпочато будівництво житла для ВПО на вулиці Ребета, 10 на ділянці в 1,2 га. Це також буде здійснюватися за фінансової підтримки НЕФКО.

Франківські комунальники долучаються до будівництва укріплень на фронті. Розкажіть більше про їх роботу там.

Так, вже друга група наших працівників поїхала на роботи в Донецьку область. Тривалість першого відрядження була півтора місяця. Хлопці будували захисні споруди за 15-20 км від першої лінії фронту. Робота важка, небезпечна, працювали по 10-12 годин без вихідних. Але ми розуміємо, що це сьогодні дуже потрібно і хтось це має робити. Звісно, є питання, чому тільки зараз ці роботи там проводяться, але, сподіваюсь, ми всього не знаємо. Загалом же таку практику, коли працівники наших підприємств допомагали з будівництвом захисних споруд, ми мали і в 2014—2015 роках. Тоді також було декілька поїздок допомоги різним містам. Наприклад, після деокупації Чернігова наші працівники одразу туди поїхали і допомагали відновлювати будинки. Була поїздка в Херсон після затоплення внаслідок підриву водосховища. Там хлопці ліквідовували наслідки підтоплень житлових будинків. Звісно, зараз і у нас потрібні робочі руки, але там вони зараз потрібні більше. Тому ми їдемо і допомагаємо. І будемо це робити й надалі.