“Вони втратили дім, але не надію” – у Франківську презентували проєкт історій вимушених переселенців

Сьогодні, 12 травня, у Франківську розповіли історії вимушених переселенців, що проживають у прихистку с. Войнилів. Це люди, яких евакуювали з прифронтових та деокупованих територій сходу і півдня України. Проєкт має назву “Вони втратили дім, але не надію. Історії незламних”.

Наразі над прихистком з’явилась нова загроза – з червня 2025 року шелтер залишається без фінансування. Через це волонтери розпочали збір коштів, аби й надалі забезпечити гідні умови для людей, які втратили все, що мали, повідомляє Місто.

Історії вимушених переселенців є у двох форматах – сайт – де можна прочитати історію та друкована книга, яка буду доповнюватись.  Наразі є 53 історії мешканців прихистку.

Отець Володимир Чорній, директор БФ Карітас УГКЦ каже, що на 1 місяць утримання шелтеру обходиться в 600-700 тисяч грн. Оскільки мова йде про людей літнього віку, яких наразі у шелтері більшість, то є й низка вимог від держави щодо облаштування зони для надання медичної допомоги.

Потрібні кабінети, лікарі, техніка – УЗД і багато іншого. Всі повинні буди офіційно працевлаштовані. Забезпечити це дуже важко, але на майбутнє це варто зробити.

Отець Володимир Чорній розповів і про один з евакуаційних виїздів на Донеччину:

Коли ми приїхали в Новогородівку (ред – місто Покровського району Донецької області), я незнав як цим людям можна допомогти, незнав чи я їх довезу. Але голова громади сказав, що якщо ви їх не заберете то їх просто вб’ють, бо вони не мають можливості втікти, чи спускатись у сховище щоразу чи тікати від дронів і все ж прийняли рішення вивозити і вийшло. І зараз ми намагаємосб для них створити відповідні умови, адля цього потрібне забезпечення.

Прихистки, як інвестиція. Отець Володимир Чорній зазначає, що в майбутньому такі прихистки будуть потрібні й для відновлення і реабілітації воїнів, тому допомогти їх зберегти є завданням тилу.

Мешканка шелтеру у Войнилові Катерина Паніна родом з села Калинове, поблизу Покровська, у шелтері мешкає вже рік

Я думала я рай попала після того що пережива, – каже пані Катерина. Я приїхала з Донбасу, не з доброї волі. Приїхали просити, щоб нам прихисток продовжили, бо нам нікуди діватись. І дітям нема куди нас забрати, – каже пані Катерина.

Жінка пересувається з допомогою милиць і каже, що її дочка живе у Києві в гуртожитку і немає можливості забрати матір до себе.

Георгію Підмогильному 81 і він родом з села Іванівка, що на Херсонщині. Іванківка була лінією фронту тоді, коли чоловік зважився поїхати з рідного дому. Сім’ї в Георгія немає. Через окупацію його погіршилось – частково втратив слух і зір, але залишилась пам’ять.

Чоловік розповів, як  росіяни фальсифікували вибори на тимчасово окупованих територіях і розповідає, як вони тікали і захватом згадує, як у селі зустрічали українських військових у липні 2022.

Голова Войнилівської селищної ради Масляк Мар’яна розповіла, що ще у 2021 році приміщення нинішнього шелтеру передали в оренду Карітасу.

З нашого боку було повне сприяння, щоб такий заклад запрацював. Наша громада наразі не може фінансово допомогти шелтеру з бюджету, до цього часу таке питання й не поставало.

Наразі у Войнилові діють три прихистки, які прийняли понад 1000 осіб. Крім шетлтеру від Карітасу на території Войнилівської громади є ще 2 прихистки. Там місцева влада оплачує комунальні послуги.

Історій ще багато, але потрібна підтримка, щоб зберегти шелтер. Допомогти, склавши добровільну пожертву за покликанням — https://www.privat24.ua/…/qr…