Відома письменниця із Прикарпаття вийшла заміж за француза

Ірена Карпа вже давно освоїлась в Парижі, знайшла там своє кохання та на днях вже в третій раз вийшла заміж за нащадка Віктора Гюго.

Louis Cyrille Trébuchet, українською це мало би звучати як Людовик-Кирило, але я з моєю любов’ю до скорочень називаю його просто Луї. Він вже звик. Він інженер, що займається цифровим забезпеченням культурних та медійних структур. Я слабо розумію, що це таке (з моїм-то гуманітарним мозком), але серед його клієнтів Opéra National, France Info (запустив це футуристичне телебачення, будучи технічним директором), INA (Національний інститут аудіовізуальної спадщини) тощо, розповідає Ірена в своєму інтерв’ю для JS.

Також письменниця розповідає, що окрім своєї інженерної кар’єри її чоловік також є музикантом. Першу пісню він написав, коли вони познайомилися. І вже через рік записав альбом з музикантами, що виступали з Джейн Біркін і Аланом Башунгом.

Познайомилося майбутнє подружжя випадково: він прийшов на вечерю, яку організовував друг Ірени, просто за компанію з однією ексцентричною мадмуазель, художницею. На тій вечері в них закрутився недовготривалий роман, а письменниця, як вихована людина, обмінялася контактами з усіма і дуже обережно з усіма почала спілкуватися: і з ним, і з нею.

Вона згодом стала моєю доброю подругою, він проявився значно пізніше, і, як виявилося, їх пристрасна історія закінчилася. Але варто було цій дамі взнати, що я бачуся з її колишнім кавалером, як счинився гротескний скандал. Жіноча дружба тріснула, коротше…

Під час своєї розповіді талановита Ірена трохи відкриває завісу нового роману.

Спойлити історію не буду, бо я багато з неї використала у моєму паризькому романі «Добрі новини з Аральського моря». Вийде на арсенал — там ціла хардкорна сага на 4 героїні. До нашого початку історії додам, що ми мали вже й розійтися, коли набігло різних колишніх і позаколишніх баб його. Слали мені погрози, істерили… Нащо воно мені? І тоді він геніально вивіз мене в гори на Корсиці. В спокій. І зіграв 9-й ноктюрн Шопена голяка. Я так здивувалася, що аж закохалася. І виклала йому Je t’aime шкірками від ковбаси і камінцями — на горі, на закинутій лижній станції.

Пропозицію Людовікзробив трохи банальніше, ніж йому освідчилася Ірена: в ресторані готелю Vendôme у Парижі.

Це був дивний збіг, саме в цьому місці закінчилася моя попередня лав-сторі. Все циклічно якось… Це було, і правда, сюрпризом. Французи бояться шлюбів як вогню. А тут — квадратна коробочка, каблучка з солітером, все, як бабушки любили ))

Підготовки до весілля не було. Письменниця зізнається, що для неї це був стрес і ужас. Вона хотіла просто розписатися, випити шампанського з родичами (і устрицями) у їхньому дворі, сісти в машину і втекти в якийсь готель коло моря.

Оскільки в мене це третє заміжжя, а у Луї перше, то він захотів вечірку. І запросив купу своїх друзів. А я своїх місцевих. І мама прилетіла. Коротше, всі вмістилися в знятому лофті в «Маре», навіть діти залізли в басейн (там була така подоба басейна підземного) і дуже сюрреалістично шмигали в купальниках і рушниках поміж пристойно вдягнених гостей.

Концепція була проста: бургундське вино (Луї — бургундець), українська їжа.

Всім все зайшло, з огляду на приємність моїх українських подружок і якість кручеників французи дружно заявили, що поїдуть в Україну. Так що і захід культурної дипломатії відбувся, якшо шо.

Гостей було чоловік 80. Актори, сценаристи, редактори журналів, музиканти, діджитал-митці, культурні менеджери і галеристи.

Дорогий Фролов був моїм особливим гест-стар! Він взагалі подвиг здійснив — привіз мені сукню в ніч перед весіллям. І вона ідеально сіла! Плаття я не вибирала, воно для мене і творилося. Тому вийшло ідеально моїм. А от Луї виявив за 4 хвилини до весілля, що в нього в арсеналі або нудні офісні сорочки, або якісь розтягнуті футболки з принтами. І побіг купляти сорочку до тих же хлопців, чий був костюм, — Wooyoungmi. Вони поржали і швидко все підібрали.

Письменниця розповідає, що в мерії 5-го району (та, що навпроти Пантеону) вони виглядали нормальною парою. Діти навіть не дуже наступали на фату. І всі кидалися пелюстками троянд (традиційний у французів був рис, але його заборонили: сильно люди підслизалися на мармурі і розбивали носи).

Церемонія була дуже людяна: мер 5-го детально вивчила їхню історію і все врахувала при промові — від походження Луї від матері Віктора Гюго до того, що для Ірени він був першим французом, якого вона зустріла в Парижі, і вона довго вагалася, з якого переляку починати з ним роман.

Все було максимально без напруження, одним словом. Ми такі — не любимо помпезності, всім прийшлося з цим миритися: столики не підписані, занудних спічів ніхто не каже. Всі тільки пили шампанське, їли, говорили й танцювали. Мама Луї мене так зворушила: привітала мене чистою українською. Перед тим уважно склавши меседж з моїми подругами і прорепетирувавши вимову.

Довідково:

Ірена Карпа народилася 8 грудня 1980 року в Черкасах. Через два роки родина переїхала до Івано-Франківська, а звідти — в Яремче у Прикарпатті.

Читайте також: Ірена Карпа: «Простір міста такий, що ходиш і живеш у ньому, як у книжці»