Шлях пробірки: про що говорить колір крові

За кольором крові досвідчений лаборант може безпомилково діагностувати анемію. А за виглядом сечі – запалення в організмі. Чому для однієї діагностики достатньо хвилини, а на іншу потрібно кілька днів? І чому лаборантам варто “видавати молоко” за шкідливі умови праці? Шлях крові від пробірки до результату вивчало “МІСТО“.

Укол голкою і кілька неприємних секунд. Шприц наповнюється червоно-чорною кров’ю. Літня жінка байдуже дивиться десь повз медсестру.

“Не боїтеся уколів?” – “Ні”.

Під дверима лабораторії Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні на вулиці Мазепи очікують пацієнти. Не надто велика черга все не закінчується, хоча стрілка на годиннику уже наближається до обіду.

Як правило, бояться чоловіки – мінімум раз на місяць хтось із них близький до втрати свідомості, – розповідає завідувачка лабораторії Галина Марків.

Тепер у лабораторії стоїть кушетка – щоб навіть зомліти було комфортно. Раніше, коли зомлілий пацієнт сповзав із крісла, тендітні медпрацівниці мали докласти чимало зусиль, аби посадити його на місце. Зараз тут можна ще й прилягти, якщо після забору крові потемніло в очах.

У міській лікарні не одна, а цілих три лабораторії: реанімаційна, ургентна та планова. А має з’явитися ще й четверта.

Плануємо на базі лікарні відкрити напрямок трансплантології, – розповідає головний лікар Тарас Масляк. – Будемо пересаджувати нирку. Наші лікарі проходять стажування в Україні і за кордоном, а американські колеги допоможуть з обладнанням.

Загалом грантова та гуманітарна допомога багато значать для лікарні. Приміром, цього року ЦМКЛ виграла грант на близько 600 тис. євро. Частина цих коштів піде на оновлення лабораторного обладнання.

У лабораторії стоїть кушетка – щоб навіть зомліти було комфортно. Раніше, коли зомлілий пацієнт сповзав із крісла, тендітні медпрацівниці мали докласти чимало зусиль, аби посадити його на місце

У коридорі лабораторії одна на одній нагромаджені картонні коробки. Галина Марків із жалем розповідає: тут дві центрифуги, що відслужили своє у Польщі й лікарня отримала їх як гуманітарну допомогу. Обладнання чудово відпрацювало ще 10 років в Україні і нарешті вичерпало свій ресурс.

У маленьких боксах – сечові аналізатори. Медичний заклад отримав їх також як гуманітарну допомогу, проте розхідні матеріали до них настільки дорогі, що використовувати таке обладнання лікарні економічно не вигідно.

Проте й власним коштом купити якісне медобладнання лікарні не по кишені – прийнятніше оплачувати роботу кількох спеціалістів.

Приміром, в ургентній лабораторії стоїть автоматичний гематологічний аналізатор. Він робить аналіз крові за 18 параметрами всього за хвилину. Лаборанту для такого аналізу знадобиться хвилин зо 20. Та й вручну медпрацівник зможе проаналізувати менше показників. Проте лейкоцитарну формулу лаборантка рахує вручну, адже виконує це краще, ніж автомат. Досконало вирахувати усі показники може тільки дуже дорогий аналізатор, а це завелика розкіш для лікарні.

Автоматичний гематологічний аналізатор маємо тільки ми – в ургентній лабораторії, та ще одна франківська лікарня. А от приватники – ті, звісно, працюють на автоматичному обладнанні, – каже Галина Марків.

Тож у плановій лабораторії медпрацівниці, обклавшись пробірками, роблять аналізи. Тут – справжнє царство реторт, колбочок, пластикових посудин, холодильників та спеціального обладнання.

Однак навіть у новітніх клініках із сучасним обладнанням повністю виключити з процесу людину неможливо.

Ручна робота буде на будь-якому етапі. Навіть при повністю автоматизованій станції. Перше – це забір крові, який має здійснювати лаборант або маніпуляційна медсестра. Далі – реєстрація та присвоєння номера пацієнту, – каже Галина Марків.

Кодування спрощує роботу лаборантів та захищає від лікарських помилок. Видача результатів і заявки у лікарні комп’ютеризовані.

Наприклад: у пробірці під певним номером треба визначити групу і резус крові. Виконуємо та заносимо у базу даних. Треба лікарю чи пацієнту копію – видруковуємо, а не переписуємо із журналів, як раніше. Єдине – амбулаторний прийом ще не комп’ютеризований, адже на це потрібен і кабінет, і збільшення штату, – розповідає завідувачка лабораторії.

Професійні захворювання

Буквально на кількох квадратних метрах за невеликим столом тісняться дві лаборантки. Обоє втупилися у мікроскопи. Обладнання стоїть на стосі товстих журналів – у такий спосіб дівчата підлаштовують техніку під свій зріст. Сутулість – професійна хвороба лаборантів. Це справді нелегко – цілий день висидіти, вглядаючись у збільшені кров’яні тільця. І не просто вдивлятись, адже від пильності та уважності лаборантів залежить достовірність результату аналізу, а звідси – ефективність лікування.

А ще лаборанти мають проблеми з дихальними шляхами та алергічними реакціями, адже впродовж дня вдихають випарами дезінфекційних засобів та реактивів. Єдиний бонус – надбавка за шкідливі умови праці.

Завідувачка строго вичитує лаборанток. Причому, в усіх лабораторіях. Бо у тих на столах телефони, журнали й інші особисті речі, а це суперечить міністерським наказам. Але й квадратних метрів лікарні бракує катастрофічно, тож зайвих площ на влаштування якихось підсобок нема. Лаборантки мовчки вислуховують нотацію. У них немає не тільки достатнього простору, але й зайвого туалету: адже за нормативами одна вбиральня має бути для працівників лабораторії, інша – для утилізації біологічного матеріалу. Кров, сеча та інший матеріал у кінці дня дезінфікують та змивають до каналізації. Лабораторний посуд, переважно скляний, також проходить дезінфекцію й миття. Для того, щоб зробити аналіз одній людині, може знадобитися з десяток пробірок.

Куди мандрує пробірка

“Результати аналізів уже готові”? – троє франківців нерішуче топчуться біля дверей.

Пацієнти не знають, що відбувається у час між здачею аналізу й отриманням результату. Насправді ж кров має пройти не одну маніпуляцію, щоб лаборанти могли достеменно визначити, що відбувається всередині організму. Найперше – це кількість крові: на різні аналізи її потрібна різна кількість. Мінімум – це четверта частина мілілітра: цього буде достатньо, аби зробити загальний аналіз крові. Для визначення біохімічних показників треба набрати мінімум 5 мл, для імунограми – 6 мл. Але з краплі крові, як це обіцяють численні маркетингові оголошення, повноцінного аналізу не вийде, як не крути.

Кров має пройти не одну маніпуляцію, щоб лаборанти могли достеменно визначити, що відбувається всередині організму

Це всього лише реклама, – каже Галина Марків. – Такі методики не стандартизовані МОЗ.

Після того, як кров потрапила до пробірки, вона ще пройде безліч маніпуляцій. І щоразу їх набір буде залежати від виду аналізу. Приміром, в одному випадку кров центрифугують, у результаті чого відділяється плазма. В іншому – аналіз роблять із цільної крові. Але у будь-якому разі всі пробірки у лабораторії маркують так, аби переплутати їх було неможливо. Коли пацієнт приходить здавати кров, його пробірку позначають відповідним номером. Такий самий номер ставлять на бланку результатів аналізів, куди записують дані людини. Потім пробірки поміщають у відповідний штатив – також обов’язково під відповідний номер. За кілька годин у лабораторії накопичується цілий стос пробірок, заповнених темно-червоною кров’ю.

За 30 років роботи жодного разу не бачила блакитної крові, – жартує Галина Марків.

Артеріальна кров – яскраво-червона, проте її беруть для аналізів лише у виняткових випадках. Зазвичай у лабораторіях забирають венозну. Вона насичена вуглекислим газом і має бурий відтінок.

Щоб визначити анемію, досвідченому лаборанту не потрібно навіть проводити аналізу: за кольором крові можна сказати, низький у людини гемоглобін чи, може, навіть перевищує норму.

З досвіду я вже можу навіть приблизно відгадати показник – бо бачу, як кров реагує на хімічний реактив, – каже завідувачка лабораторії.

Найбільш популярний – загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою. Він показує, чи є в людини анемія, запальний процес в організмі, його походження. Показники лейкоцитарної формули важливі, щоб діагностувати норму чи відхилення в організмі пацієнта. Звісно, аналіз не розповість, де саме базується джерело запалення, – для встановлення діагнозу лікарю потрібно ретельно збирати анамнез та вслухатися у скарги пацієнта.

Колір та запах сечі також багато скажуть про стан організму людини. У здорової сеча може мати від світло-жовтого до насичено-жовтого кольору. Спожита їжа може забарвити сечу й в інший колір – зеленуватий чи навіть червонуватий. Однак варто відрізняти проблему (коли червоний відтінок через кровотечу) і фізіологічний стан (коли у харчуванні того дня переважав, наприклад, буряк). Мутна сеча свідчить про запальний процес в організмі або про солі. На запалення може вказувати і специфічний запах з пробірки. Запах гнилі чи ацетону вказує на інфекції або цукровий діабет. А от коли сеча насичено жовтого або коричневого кольору – можна запідозрити жовтяницю.

Коли ж людина тривалий час температурить чи не вилазить із хвороб, їй обов’язково призначать імунологічні дослідження, з яких лікар зможе оцінити стан імунітету.

До речі, найнижчий імунітет люди мають зазвичай у травні. Найвищі показники будуть восени – після сезону вітамінів.

Лаборант-імунолог Наталя Гладка тицяє у руки бланк імунограми й намагається пояснити значення показників. Справді, без пояснення фахівця самому у цих “ієрогліфах” не розібратися. Насамперед аналіз скаже: не все гаразд у пацієнта з клітинним чи гуморальним імунітетом. Це захисні системи організму, які виконують різні функції. Гуморальний імунітет шукає чужорідні бактерії в позаклітинному просторі крові. Якщо в організмі спостерігається тривалий прояв інфекцій, які рецидивують (отити, синусити, респіраторні інфекції), це свідчить про те, що ослаблений гуморальний імунітет. Клітинний імунітет спрямований на розпізнання і знищення вірусів, патогенних грибків, чужорідних клітин і тканин, пухлин (коли свої нормальні клітини перетворюються на злоякісні). Часті захворювання тими ж хворобами можуть означати, що клітинний імунітет ослаблений.

Найнижчий імунітет люди мають зазвичай у травні. Найвищі показники будуть восени – після сезону вітамінів

Імунологічні дослідження мають геть інший принцип: тут використовують інше обладнання – не пробірки, а плашки з реактивами (на вигляд як плоскі пластикові бокси з багатьма комірками). Та й аналіз швидше, ніж за два дні, готовим не буде. Для визначення стану імунітету дуже важливим є загальний аналіз крові, зроблений того ж дня.

Неправильна підготовка до аналізу може повністю спотворити результат. Не кожна людина знає, що бажано здавати аналізи натще, крім того, краще не їсти до того мінімум 8 годин. Вечеря напередодні має бути легкою – без жирного, смаженого чи надмірної кількості солодощів. Алкоголь не рекомендовано вживати взагалі.

Найкраще знають, як готуватися до аналізів, пацієнти старшого віку, – каже Галина Марків. – Вони ще й іншим у черзі про це розкажуть.

Якщо результат аналізу сильно дисонує з нормами, його у лабораторії зроблять повторно – із того самого зразка крові. Або навіть тричі. І лише після цього сигналізують лікарям чи хворому про відхилення.

Пацієнтам лікарні зроблять аналізи безкоштовно, іншим доведеться сплатити благодійний внесок. За день у лікарні виконують понад 2500 лабораторних досліджень.

Ми б протягнули, може, місяць, якби робили аналізи безкоштовно, – каже Тарас Масляк.

Він каже: діагностика – це серце всієї медицини: без хорошої лабораторії медична послуга не якісна, діагноз – не чіткий, а лікування – як постріл з ракети по горобцях.

Автор: Оксана ПІЛЯНСЬКА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 21.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.