Електричка на колесах

Електромобіль уже давно не здається нам чимось нереальним. Концерни змагаються між собою, хто випустить кращий чи доступніший екологічно чистий автомобіль, та в Україні офіційно продаються лише кілька марок. Ми на місцевому рівні спробували розібратись, як працює електрокар, скільки коштує він, а скільки – поїздка на ньому, яка машина практичніша і чи виправданий страх перед заміною акумуляторів.

Коли літр пального коштує понад 30 грн, мимоволі починаєш думати про альтернативу. Встановити газове обладнання – ідея гарна, та не переконлива. Вирішуємо дослідити ринок електрокарів, і реальність перевищує всі очікування.

Вирішили трохи поцікавитись ринком уживаних автомобілів. Поки тепло, у суботу їдемо на автобазар. Виявляється, ринок електричних авто в Україні зріс майже вдвічі порівняно з минулим роком. Згідно зі статистикою, найпопулярнішим електромобілем у нас залишається “Nissan Leaf”. Другим став “BMW i3”, третім – “Tesla Model S”. Та ми пропонуємо розмістити на другому місці цього списку гібридний “ChevroletVolt” – цих карів на Прикарпатті вдосталь, і їх можна придбати за доступною ціною.

На ринку автомобілів класу “EV” небагато. Може, тому, що попит ще невеликий. А може, й тому, що той, хто придбав електрокар, не спішить його позбутися. У рядах авто знайшли три “Nissan Leaf”. Два з них 2011 року, ціна приблизно однакова – $12 000. Третій автомобіль 2016 року, але й коштує дорожче – $18 000. Трохи далі помітили один “Chevrolet Volt”. Його ціна вища – чотирирічне авто коштує трохи більш як $15 000. Автомобілі розмитнені, є українська реєстрація – продавці показують усі документи. Машини хвалять, але стає зрозуміло, що продають посередники. Повертаємося до Івано-Франківська ні з чим.

На бензин за цей час витратив би приблизно 18 000 грн, а електрика обійшлась у менш ніж 3000 грн

У понеділок зустрічаємося з Михайлом Загороднім. Він їздить на електричному “Nissan” уже півроку. Каже, що приємно і яскраво. Михайло запрошує протестувати його авто на пасажирському сидінні. У салоні комфортно, тихо, місця вистачає, зручно.

Їдемо у бік Богородчан. Найбільше цікавлять витрати на утримання автомобіля, тому беремося до підрахунків. Проїхав Михайло своєю автівкою майже 8000 км. Масло у редукторі він замінив за 1260 грн, на заправку витрачає в середньому 400 грн щомісяця (це за нічним тарифом). Ну і зробив діагностику ходовоїза 100 грн. Один кілометр пробігу виходить 30 коп., з амортизацією (враховуємо миючі засоби і засоби догляду за автомобілем) – майже 40 коп., тобто менш ніж 40 грн за 100 км пробігу. Бензиновий чи дизельний двигун на цю дистанцію потребує в середньому 6-7 літрів пального, а це вже більш як 200 грн.

На бензин за цей час я витратив би приблизно 18 000 грн, а електрика обійшлась мені у менш ніж 3000 грн, – рахує вголос Михайло. – 15 000 грн я зекономив на рівному місці лише тому, що вирішив змінити автомобіль.

За містом прошусь за кермо. “Leaf” добре тримається на дорозі, має ривок і швидко набирає дозволених між населеними пунктами 90 км/год. Тим часом Задорожній продовжує хвалити свій кар. Розповідає, що заряджати машину треба приблизно 6-8 годин від розетки 220 Вт, запас ходу – десь 150 км. По місту на день вистачає з головою. Дивлюсь на панель приладів – можемо проїхати ще 40 км, розвертаю автомобіль. Повертаємось до міста, а бортовий комп’ютер показує, що проїдемо ще 43 км. Як так?!

Запас пробігу залежить від стилю їзди, використання пічки й інших обставин, – пояснює Михайло Задорожній. – Великим плюсом є рекуперація – під час гальмування чи спуску згори вниз батарея заряджається. “Leaf” може видати і 120 км/год, але швидкість “з’їдає” батарею, тому їхати краще чемно.

Повертаємось до гаража – він служить франківцю і як станція для підзарядки.

Сказати, що я лишився задоволений тест-драйвом – не сказати нічого. Нехай перед автомобіля, як вважають його противники, трохи потворний, та весь негатив компенсує задоволення від керування цим ледь не космічним апаратом. А, і ще – багажник кара місткий, на задньому сидінні місця теж вдосталь. Головою до даху не дістає навіть Михайло, зріст якого 178 см, коліна у переднє сидіння не впираються. Правда, ноги трохи високо – у підлозі вмонтовані батареї, та й високий тунель посередині завдасть дискомфорту четвертому пасажиру.

Основна перевага електрокара – відсутність складних механічних вузлів, завдяки чому він рідко ламається, а власник рідше відвідує СТО. Нема потреби замінювати ремінь ГРМ чи масло в моторі – їх в електрокарі просто нема. Як і паливних фільтрів, свічок та інших запчастин, що потребують постійного догляду та регулярної заміни.

При температурі -10°C пробіг падає десь до 85 км, але це при реальній їзді з підігрівом салону

Не варто боятися й заміни акумуляторів – цим лякають противники електрокарів. Батарею в автомобілях можна ремонтувати, вона складається з кількох десятків частин. Заміна п’яти ланок підвищує ефективність акумулятора десь на 15%. Кілька років тому ціна однієї ланки акумулятора була $100, зараз – $60. Ще кілька років батареї точно прослужать, а коли постане питання заміни, всіх грошей вони точно коштувати не будуть.

Багато знайомих скептично реагували на електромобіль, – розповідає Михайло. – Та після спільної подорожі запитують, скільки коштує така машина, у скільки обходиться пробіг. Навіть на вулиці підходять власники дорогих авто і цікавляться ціною моєї “електрички”. Зізнаюсь чесно, при температурі -10°C пробіг падає десь до 85 км, але це при реальній їзді з підігрівом салону. Якщо просто сісти й поїхати, то кілометрів 110 проїхати можна.

Наступного дня зустрічаємося з Іваном Росохатим, який працює торговим агентом. Рік він користувався “Nissan Leaf”, та потім, каже, розчарувався в автомобілі.

Мінус у тому, що “Leaf” прив’язаний до розетки і поїхати кудись за місто вже не так легко, – пояснює Іван. – Їхав до Рогатина, там ходив пішки – заледве вистачило зарядки повернутися додому. А взимку пробіг зменшується, пічка теж з’їдає енергію. Буває, лише виїхав з гаража, а вже думаю, куди мені вистачить доїхати і де зможу знайти розетку.

Поки Іван їздив на “Leaf”, читав багато інформації й натрапив на дані про “Chevrolet Volt”. Дізнався, як працює автомобіль, що батарея підігрівається від антифризу, що кар може їхати не тільки на електриці, а й на бензині. Чоловік виставив “Nissan” на продаж і тим часом почав шукати “Chevrolet”. Через знайомих знайшов автомобіль на аукціоні в США. Машина була вдарена, та Росохатий купив бампер такого ж кольору. Лот на аукціоні, бампер, доставка й розмитнення “Chevrolet Volt” коштували майже $15 000.

Перше враження від машини було позитивне, – пригадує Росохатий. – Чудова шумоізоляція, в салоні чути тільки шум коліс, м’яка підвіска. У шинах вмонтовані датчики – на колеса дивитися не треба, вся інформація відображається на моніторах. О, а кермо регулюється не тільки вгору-вниз, а й вперед-назад.

Серед переваг “Volt” – час зарядки акумуляторів – чотири години. На електричній тязі кар може проїхати 50-60 км, трохи новіші моделі (після 2014 року) – не набагато більше. Хочете їхати далі – до ваших послуг 1,4-кубовий бензиновий двигун. З повним баком пального авто подолає дистанцію 1400 км при розході в середньому 3 л/100 км завдяки вже згаданому принципу рекуперації.

Хочеться відзначити і зовнішній вигляд автівки. Кузов “Chevrolet Volt” виготовлений на базі “ChevroletCruzе”, а це смілива футуристична заявка.

Серед мінусів автомобіля – низький кліренс (відчувається, але їхати можна) та відсутність щітки склоочисника на вікні багажника. А ще – якщо п’ять людей сяде в салон, їм буде дуже тісно. Ну і батареї – з часом вони потребуватимуть заміни окремих секцій, але, здається, ще не скоро.

Складається враження, що “Chevrolet Volt” – такий самий автомобіль, як і “Nissan Leaf”, але з додатком у вигляді бензинового генератора, що дозволяє їхати на довші дистанції і не змушує думати, де знайти розетку.

Характеристики пробігу, схожі до тих, що у “Nissan Leaf”, має і німецький “BMW i3”, тому акцентувати увагу на ньому не будемо. Зауважимо лише, що з рук його можна купити за ціною від $19 000. За ці гроші отримуєте унікальний дизайн автомобіля і комфорт під час поїздок. Бампери, крила й двері кара виготовлені з пластику, дах і задня кришка скляні, а каркас – карбоновий. У ДТП, навіть мінімальну, на такому авто краще не потрапляти, дорого. Хоча посадка в автомобілі висока, що сприяє збільшенню кута огляду. Парктронік, камера заднього огляду й інші “примочки” допомагають керувати комфортно та безпечно.

“BMW i3” – це компактний і яскравий автомобіль, що підкреслює оригінальність свого власника. Двом їздити в такому карі ще комфортно, а от на звання “сімейного”, на нашу думку, він не заслуговує. В авто відсутні середні стійки, місця на задньому сидінні вкрай мало, навіть для дітей.

Якщо порівнювати “Nissan Leaf” і “BMW i3”, то висновки кожен зробить сам. Зауважимо лише, що японських “електричок” на вулицях міста більше, тому ремонтувати їх дешевше. Ви можете платити більше за комфорт, але для практичних автомобілістів, здається, вибір очевидний.

Якщо ніякий з вищезгаданих автомобілів не задовольнив ваше его, то це точно зробить “Tesla Model S”. Його ціна починається з $40 000 за старішу модель, росте до $65 000, а модельний ряд 2018 року коштує в середньому $170 000. За ці гроші ви отримуєте визнання, захопливі погляди інших учасників руху, комфортний салон, 17-дюймовий екран і два великих багажники. “Tesla” на одній зарядці подолає до 400 км влітку і майже вдвічі менше – взимку. Проїде зі снігом на капоті – через відсутність бензинового двигуна сніг не тане.

Звісно, автомобіль з електричним двигуном дорожчий, ніж із бензиновим чи дизельним. Та враховуючи термін експлуатації і витрати на пальне, вартість “електрички” себе виправдовує. У мороз електрокар проїде менше, проте їхати буде, і не зупиниться. Принаймні до чергової зарядки.

До речі, недавно Міністр інфраструктури України Володимир Омелян заявив, що наступного року в Україні запрацює мережа суперчарджерів – надшвидких електрозаправних станцій. Якщо це станеться, то подорожі електрокарами на довгі відстані стануть буденністю.

Купувати електрокар чи надати перевагу класичному двигуну – вибір індивідуальний. Якщо маєте гараж – сміливо обирайте майбутнє.

Автор: Микола ГУРАК

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 22.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.