«Надія школи» буває різною

Школа виховує дітей. Так часто вважають батьки, коли віддають своє чадо у перший клас. І школярі справді навчаються не лише математики чи літератури, а й того, як бути людиною: дружити, залагоджувати конфлікти, відстоювати власну думку тощо. Так формується характер. Але що робити, якщо саме характер, а не знання оцінює вчитель вашої дитини?

Характер має значення

У кожному класі є свої «любимчики» та діти, до яких вчитель ставиться не дуже прихильно. І добре, коли ви чи ваша дитина потрапили до «улюблених». Та що робити, якщо педагог вас не надто жалує і це може впливати на оцінки?

Часом після конфлікту із вчителем оцінки різко погіршуються. Двоє дітей за однакову відповідь і роботи мають різні бали, бо одна – «надія школи», а інша – «хамка», хоч і знання на одному рівні. Часом дитина надто яскрава – і тому привертає увагу, а вчителі нечасто люблять тих, які виділяються. Причини можуть бути різними, втім оцінювати характер дитини педагог не може і не має права – з цим згідні батьки, діти й освітяни.

Ірина Ковальчук (ім’я змінено) каже, що в школі її донька – особлива чи не для кожного. Дівчинка справді розумна, додатково займається і могла б мати гарні оцінки, якби не характер.

«Вона не може поладнати із вчителями просто тому, що завжди відстоює свою думку, сперечається. Ну так, мабуть, часом надто гучна, може порушувати дисципліну, але це не причина занижувати бали. Приходить зі школи і каже, що у дівчат, які знають англійську гірше, – 12 балів, а у неї, незважаючи на те, що спілкується майже вільно, – 8 чи 9. Каже, занижують через поведінку, бо змушувала вчительку порівнювати знання при всіх, підвищила на неї голос. Надто впевнена у своїх знаннях і своїй правоті. Я вже і себе картаю, що виховала в ній таку рису – завжди сперечається, завжди відстоює своє. Але ж це характер, а не англійська! Зі мною вчителька на контакт не йде, пояснити доньці, чому вона має комусь поступатися, я не можу», – пояснює мама.

Конфлікт можна залагодити, але про такі речі необхідно говорити – з дитиною, вчителем, адміністрацією школи і навіть з іншими батьками

«У моєї доньки в ліцеї була конфліктна ситуація з вчителькою. Чоловік звинувачував в основному в усьому доньку, я ж була на її боці. Підстав до претензій не було жодних, як сказала мені потім керівничка. На її думку, була чисто жіноча ревність (вчителька молода, з претензіями, донька теж собі в кашу не дасть наплювати). Варіантів було два – забрати в іншу групу або врегулювати конфлікт. У тривалих бесідах з донькою я з’ясувала, що вчительку дратує найбільше. Вияв власної точки зору, як не дивно», – пише на форумі мама natawa.

Батьки чомусь бояться говорити про проблему вголос. Обговорюють у соцмережах, на каві чи на роботі, а ще – ховаються за нікнеймами на батьківських форумах і чекають змін, нічого для цього не зробивши.

Необхідно говорити

Іноді батьки впадають у крайнощі, намагаючись вирішити проблеми або скандалами, або хабарами. Освітяни та психологи передусім наголошують, що конфлікт можна залагодити, але про такі речі необхідно говорити – з дитиною, вчителем, адміністрацією школи і навіть з іншими батьками.

«Розумієте, саме поняття «погано ставиться» – дуже відносне, – пояснює Галина Ляльчук, директор Центру практичної психології і соціальної роботи департаменту освіти і науки Івано-Франківської міськради. – Так, це людські відносини, так завжди було. Але ставлення до дитини і справді не може впливати на оцінки. Так, є дуже активні діти – за концепцією Нової української школи їх ні в якому разі не назвуть проблемними, а старатимуться знайти підхід. Нова школа враховуватиме всі особливості характеру, потреби в активності, бо часом дитина просто не може висидіти цілий урок і проблема у цьому. Але не треба забувати про людський фактор», – наголошує експерт.

Освітянка радить у таких ситуаціях спілкуватися з власною дитиною, а потім – із вчителем. Каже, що більшість проблем можна обговорити і вирішити. Якщо раптом вчитель не хоче йти на контакт – можна звернутися до директора школи.

Галина Ляльчук каже, що можна звернутися до психолога чи соціального педагога у школі. Він може поспілкуватися із дитиною та вчителем і стати таким собі третейським суддею, адже без упереджень розбереться, чому ж виник конфлікт.

Також самі батьки можуть стати безпосередніми учасниками навчального процесу. Якщо є сумніви у роботі вчителя, можна попросити його дозволу бути присутнім на уроці та поспостерігати за тим, як педагог спілкується із дітьми, яка атмосфера у класі. У новій школі дітям не має бути нудно, вона передбачає постійну зміну роду заняття, рух, веселощі, щоб дитина мала де витрачати енергію і не втомлювалась від монотонного читання.

У школі своя «кухня»

Заступник директора з виховної роботи школи-ліцею №23 Олександр Кочинаш за багато років роботи зрозумів, що стосунки між школярами та вчителями дуже складні.

Саме поняття вчитель «погано ставиться» – дуже відносне

«Діти дорослішають, це нормальний процес. У зграї ти мусиш скалити зуби або й кусати, щоб інші знали, що ти можеш постояти за себе. Так само і тут – вони показують характер, і для них це важливо. Інша справа, що діти справді можуть «довести» вчителя, віддаю їм належне, але це не причина занижувати оцінки. Вчитель оцінює знання – і крапка», – каже Олександр.

У такій ситуації, запевнює педагог, потрібно розбиратися. Для цього недостатньо одного телефонного дзвінка, потрібно приходити і розмовляти із дитиною, вчителями, соціальними педагогами, бо ж у школі – своя «кухня», яку варто розуміти, щоб знайти корінь проблеми.

Передусім варто питати у дитини, що стало причиною такої поведінки, можливо, вчитель її образив чи приділяв надто мало уваги. А може, дитина сама розпочала конфлікт, а учитель не знає, як себе повести. Тож, щоб розібратись у проблемі, батьки повинні спілкуватись і зі своєю дитиною, і з вчителями, а головне – бути неупередженими.

Діти справді можуть «довести» вчителя, але це не причина занижувати оцінки. Вчитель оцінює знання – і крапка

Діти не завжди праві. Навіть якщо це ваша дитина, вона не може завжди бути права, як і жоден із нас. Тому, якщо чуєте, що вчитель поганий, краще поспілкуйтеся із ним особисто. Може, є речі, які ваше чадо випадково (чи не дуже випадково) замовчує. Освітяни з багаторічним стажем одностайні у тому, що дитина серед однолітків поводить себе зовсім не так, як удома.

Вчителі також живі люди. Спілкуючись, спробуйте зрозуміти педагога як людину. Так, вчитель не має права крикнути на дитину, не має права виховувати і ще багато на що не має права. Але у цієї людини також можуть бути проблеми, складний день. І якщо конфліктна ситуація виникла лише раз – можливо, справа лише у цьому. Поясніть дитині, що у кожного є складнощі, комплекси і почуття.

Не розпочинайте війни. Олександр Кочинаш розповідає, що часом діти вже помирилися із вчителем чи своїм однокласником, а батьки продовжують ворогувати. Школа – це реальне життя, але не треба так серйозно сприймати дитячі конфлікти, бо вони здебільшого швидкоплинні. Тому якщо вчитель чи інший учень помилялися і визнали це, не продовжуйте ворогувати, щоб не нашкодити дитині.

Знайдіть суддю. Якщо ваша дитина вважає, що знає матеріал краще, попросіть іншого вчителя з цього ж предмета перевірити знання учня. Бажано у письмовій формі, щоб уникнути можливих непорозумінь. Так ви зрозумієте, де криється проблема – у знаннях чи характері вашого сина або доньки. Також порадьтеся із соціальним педагогом, можливо, він зі сторони краще розбереться у ситуації.

До директора. Звісно, якщо ситуація критична – краще звернутися до директора, щоб він втрутився. Але не варто одразу йти до нього, спершу потрібно почути всі сторони конфлікту і розібратися у ситуації.

Діти повторюють. Зрадієте ви цьому чи ні, але діти не послухають ваших порад. Натомість вони поводитимуть себе так, як поводитеся ви. Тому покажіть синові чи доньці приклад спокійної, впевненої у собі людини, яка здатна вирішити проблему. Поясніть дитині, що постійно сперечатися з вчителями немає сенсу, а протест можна виразити інакше.

Знаходьте час. Часом у батьків і зовсім немає часу, щоб допомогти дитині. Але попри його катастрофічну нестачу саме на проблеми малечі його слід знайти.

«Я поцікавився у дітей у восьмому класі, скільки часу батьки приділяють їм на день. Півгодини на добу! Тобто вчитель більше часу проводить з дитиною, ніж мама чи тато. Батьки не знають їхнього життя, смаків у музиці, товаришів і кумирів. Дитині завжди потрібен час на розмову, допомогу, виховання», – наголошує Олександр Кочинаш.

Школяр має право на те, щоб бути собою, щоб сперечатися і відстоювати свою правоту. У цьому процесі самоствердження і самовираження дитини, звичайно ж, не оминути конфліктних ситуацій. Щоб вони були менш болісними, щоб образи, амбіції чи несправедливі рішення не завадили розпізнати у кожній дитині «надію школи», потрібно докладати чималих зусиль і батькам, і педагогам.

Автор: Марта Баранецька

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 26

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.