“Дітей запланував Бог”: у Тисмениці матері 12 дітей присвоїли звання “Мати-героїня”
13 Травня, 09:15
Поділитись статтею
У прикарпатському містечку Тисмениця живе неймовірна родина Яремчуків, в якій виростають 12 дітей. Днями Галині Яремчук, матері, присвоїли почесне звання “Мати-героїня”.
Історію сім’ї в мережі розповіла журналістка Анна-Сабіна Ружицька.
Живуть Яремчуки у центрі містечка, у великому двоповерховому будинку. Батько–греко-католицький священник, мама-домогосподарка.
На подвір’ї мене зустрічає отець Василь, до хати просить заходити тихо, бо “наймолодша принцеса Анна сплять”. “А-а-а-, котки два-а—а, сірі-бурі обидва-а-а”,– чутно колискову. За мить виходить пані Галина. Жінка дуже гарно виглядає та руйнує всі стереотипні уявлення про багатодітну змучену невиспану знервовану маму. Пані Яремчук акуратна, підтягнута (і це після 12 пологів!), весела, усміхнена і дуже щаслива, – пише Анна.
“Усі наші діти—це Боже благословення,–каже батько багатодітної родини.–Я устократ благословенний Всевишнім, можу щодня Йому служити, у мене живі й здорові родичі, чудова красуня дружина і 12 дітей!”. “Хіба у вашій родині ніколи не буває проблем?”,–запитую Яремчуків. “Буває, — мовить пані Галина. — Ось у нас завжди гамірно, тиші хочеться, та, коли тихо, то…мені страшно. А ще хочемо мікроавтобус, аби всі разом на відпочинок могли їздити, бо в нас лише старенькі “Жигулі”. Але, я впевнена, ми незабаром будемо мати цей транспорт”. На запитання, чи планували вони аж 12 дітей, подружжя в один голос відповідає, що вони не планували, запланував Бог.
Познайомилися Василь з Галиною у рідному селі Гута, на Богородчанщині. Страший на шість років парубок, який вже відслужив в армії та навчався у дяківській школі, три роки чекав допоки Галина “підросте”. Коли дівчині виповнилося 18,5, молоді люди одружилися. Через рік народилася перша донька Павлинка, вона майбутня фармацевтка. Михайло навчається на фізика в Прикарпатському університеті. Хлопець ремонтує побутову техніку, комп’ютери та мобільні телефони. 16-річна Марія має хист до іноземних мов, Василь любить точні науки, грає на скрипці, Галина музикує на бандурі і цікавиться економікою, Василина також грає на бандурі, Іван — волейболіст та цимбаліст, Степан витинає на акордеоні, Йосиф мріє стати гітаристом. Ілля та Вікторія люблять малювати. Наймолодшій Анні — більше року, кілька тижнів, вона просто…принцеса.
У великій родині немає режиму дня. Старші встають о 06.30, збираються та їдуть на навчання до Івано-Франківська, за ними через кілька хвилин прокидаються молодші школярі та йдуть на навчання. Додому діти повертаються о 15.00-16.00, їдять та виконують домашні завдання, дошкільнята граються За пустощі дітей карають відмовами у розвагах та довгою повчальною розмовою з батьком. Увечері всі спільно моляться, це дуже зближує родину. Спати лягають о 22.00, старші можуть й пізніше, бо вчаться.
“Скільки і що готуєте на велику родину?”,–знову запитую багатодітну матір. Жінка каже, що старається давати дітям здорову їжу, менше солодощів, газованих напоїв, копченого та смаженого. Натомість у меню щодня рисова, пшенична, ячна, пшоняна, гречана каші, овочеві салати, супи, борщі, багато фруктів, сир, варена курятина і телятина, свинина, котлети на пару, мед, горіхи, сухофрукти. Чого скільки готує мама не рахує, в середньому варить на один раз дві 8-10-літрові каструлі. Замість хліба пані Галина пече дітям коржики з цільнозернової муки і льону, ну дуже смачні та поживні. Картоплі вживають мало. У неділі та свята мама зі старшими доньками ліплять більше 200 штук вареників або пельменів. П’ють натуральні соки, компоти, молоко, – пише Анна.
Через раціональне харчування діти майже не хворіють. Живуть діти по 3-4 в просторих кімнатах, де є спільна шафа, ліжка, тумбочки та 1-2 письмових столи. У будинку два поверхи, великий підвал і горище. Біля хати—невеличкий город, де садять овочі, зелень, картоплю, є виноград та кілька ягідних кущів. З живності: 10 курок, 6 кіз, яких доїть лише батько, і чорна собака Рукавичка. Одягу та взуття Яремчукам не бракує, та дуже дорогих іграшок чи смартфонів діти не мають. Але вони добре розуміють, що не в цьому щастя. І їм…навіть заздрять друзі, бо в дівчат та хлопців з багатодітної родини удванадцятеро більше підтримки допомоги, розуміння, любові та щастя.
Фото авторки та з родинного архіву Яремчуків
Поділитись статтею
