Забобони: вірити чи ні

Червона нитка береже від зла, чорний кіт його приносить, як і пусті відра. А ще через поріг нічого передавати не можна, шити на собі – також. Люди придумали чимало способів, щоб захистити себе. Серед них і забобони. Та чи справді вони варті уваги, як впливають на людей і звідки взялись, дізнавалось «МІСТО».

Не вірю, вірю, все одно

Люди або вірять у забобони, або ні. Є ще ті, хто просто на них не зважає.

Наприклад, франківець Микола Демків зовсім не вірить у забобони. Хлопець неодноразово перевіряв, чи збуваються вони. Дійшов висновку – ні. Жартує, що якось випадково одягнув сорочку навиворіт, то, напевне, це врятувало його від вроків і тому він ще живий. Поширений забобон, що пташка, яка випадково потрапила до хати, віщує смерть, на переконання Миколи, також не діє. Пернаті залітали в його помешкання, але нічого поганого не трапилось. «Хоча, можливо, у світі хтось в цей момент помер, але людям властиво помирати, як і народжуватись», – каже Демків.Забобонність хлопець пов’язуєз простими лінощами і бажанням людини передбачити майбутнє. А діють забобони тільки на тих людей, які щиро у них вірять, Микола ж вірить у себе.

Діють забобони тільки на тих людей, які щиро у них вірять

Натомість франківець Любомир Зубик переконаний, що не можна говорити про малу, а особливо нехрещену, дитину добре. Мовляв, так її можна вректи. Краще вже сказати, що вона паскудна, а не гарна чи розумна. Існує ще чимало забобонів, у які хлопець вірить або може їх пояснити. Як не дивно, це сталось через науку. Любомир зацікавився забобонами, відколи почав вивчати етнологію. «У людей як у минулому, так і сьогодні існує потреба пояснити непояснюване. Якщо ми не бачимо видимих причин нещасть, то намагаємось це приписати якимось іншим силам. Тут і з’являються забобони», – каже Любомир.

Наприклад, забобон, що червона нитка – це захист від вроків або зла. Франківець пояснює, що здавна червоний колір вважається помічним від магічних впливів. Забобон, що не можна вітатися чи передавати якусь річ через поріг, пішов також з давніх часів. Ще в давньослов’янських традиціях поріг був одним із місць, де ховали людей. А робити щось над прахом померлих вважалось неправильним, аргументує Любомир.

Вірить франківець і в стукання по дереву після того, як сказав або подумав про щось погане. У давнину, за його поясненнями, вважали, що дерево – магічний захисник відчогось лихого. Щоправда, тоді люди не стукали по будь-якому дереву, мав бути особливий вид, наприклад, осика.

Інструкторка з йоги Валентина Голованова носить червоні нитки на правій руці та лівій нозі. Але це не пов’язане із нашими забобонами. Нитки їй дав вчитель на курсах з йоги. Кажуть, що вони гармонізують потоки енергії в тілі. За правилами, нитки треба носити до тих пір, поки ті самі не розв’яжуться чи не зітруться. «Кажуть, що у людей, які зняли нитку самі, щось недобре траплялось. Я ж не вірю, що це має на нас вплив. Але якщо ви в це вірите, краще зробіть так, щоб вам було спокійно», –пояснює Валентина. Проте вона сама знімати нитки не планує, чекатиме, поки самі розв’яжуться.

У забобони Валентина не вірить. Проте зізнається: якщо їй хтось дорогу з порожнім відром перейде, то краще вона обійде те місце. Раніше вона уникала і зустрічей з чорними котами, проте зараз вже на це не звертає уваги.

Ідолопоклонство та духовна шизофренія

У церкви досить чітке трактування забобонів. Служитель храму Різдва Христового УКГЦ отець Ігор Тузик наголошує: забобони – це відхилення у вірі. Мовляв, якщо людина починає вірити не в Бога, а в інші речі, вона змінює об’єкт віри. А це вже  ідолопоклонство. І воно суперечить першій заповіді Божій, порушення якої вважають важким гріхом. А забобонних людей навіть можна назвати боговідступниками.

«Те, що люди вірять у Бога і одночасно в забобони, – це духовна шизофренія», – каже Ігор Тузик.

У давнину вважали, що дерево – магічний захисник від чогось лихого. Щоправда, тоді люди не стукали по будь-якому дереву, мав бути особливий вид, наприклад, осика

Отець також пояснює, що люди вірять у забобони, аби зняти з себе відповідальність за свій вибір і свої вчинки. Проте отець Ігор Тузик не заперечує, що забобонність можна пояснити і психологією. Якщо людині говорити постійно, що вона свиня, то вона повірить у це. Так само працюють і забобони. Чи можна якось звільнитись від забобонності? Священник впевнений, що так, – треба повірити в Бога.

До речі, є забобони, що стосуються релігії. Наприклад, забобоном може стати хрестик, якщо людина носить його як амулет і вірить, що завдяки йому буде в безпеці. «Але якщо ти не молишся, не робиш добрих справ, не відвідуєш літургії, не сповідаєшся, то жодна річ тебе не захистить», – переконанийотець Тузик.

Є забобон,пов’язанийзісвятом Введення в храм Пресвятої Богородиці. Вважають, що у цей день першим у дім має зайти молодий чоловік з грішми – тоді весь рік у хаті всі будуть здорові і вестимуться гроші. Священник пояснює: у давнину, під час воєн чи сутичок, чоловіки були далеко від дому, і завжди була велика радість, коли вони заходили до хати. Проте це ніяк не можна пов’язати зісвятомВведення, яке не має жодного стосунку до чоловіків, адже мова йде про те, що батьки Богородиці віддали її маленькою до храму. «То звідки таке взялось? Моє щастя, добробут, успіхи не залежать від того, хто прийде, куди прийде і коли. Це залежить від мене і від Бога», – каже Ігор Тузик.

Не розуміє отець і чимало похоронних забобонів. Наприклад, коли труну хитають над порогом або табуретки в хаті перевертають, щоб душа померлого на них не сіла, або закривають дзеркала, щоб її випадково не побачити. Ці речі можуть називати традиціями, та Ігор Тузик наголошує, що це відступництво.

На його думку, забобоном є і віра в гороскопи. Колись школярка на уроці йому розповіла, що гороскоп прогнозував їй важкий і невдалий тиждень. Дівчинка вирішила, що не буде докладати зусиль до навчання. Мовляв, навіщо мучитися, якщо тиждень і так буде поганим. І він справді був поганим. «Але не через те, що так написали в гороскопі, а через те, що вона нічого не робила. Людина отримала те, на що запрограмувалась», – каже отець.

Ні добре, ні погане

Психологи пояснюють, що забобони можна поділити на загальні та індивідуальні. Саме віра людини в забобони визначає, чи спрацюють вони. А ще важливо, які емоції забобони викликають. Наприклад, чорна кішка перебігла вам дорогу –і у вас з’явилась думка, що тепер не пощастить. Оскільки ви про це вже подумали, то автоматично викликали певні емоції: тривогу або навіть страх. Так відбулось програмування на щось погане, певне навіювання.

«Психіка працює так: якщо ти у щось віриш, думаєш про це і відповідно почуваєшся, то притягуєш події, які підтверджують, що забобон працює», – каже психологиня, кандидатка психологічних наук Катерина Лисенко.

Якщо людина не звертатиме на забобони уваги, то навіть коли щось і станеться, вона не пов’яже це з чорною кішкою чи порожнім відром, з яким їй перейшли дорогу. Натомість якщо налаштувати себе, що буде поганий день і вам не щаститиме, – обов’язково щось станеться. Ви знайдете виправдання навіть тому, що пішов дощ, а ви вийшли без парасольки або припаркувались не з першого разу. Так можна виробити власну систему забобонів – просто спостерігати, що і як у житті стається. Наприклад, ви знаєте, що, коли вам перейдуть дорогу з пустим відром, вам не пощастить. Все через те, що 10 разів вже щось ставалось. Катерина Лисенко пояснює, суттєву роль відіграє не сама ситуація, а те, як людина ставиться до неї.

А ще психологиняпідтверджує, що люди мають схильність пояснювати свої успіхи, а особливо невдачі збігом якихось обставин, тобто забобонами. Так люди фактично знімають з себе відповідальність за свої дії, перекладаючи її на певні обставини. Адже набагато легше сказати, що вам сьогодні не пощастило, наприклад, через чийсь «поганий погляд».

«Однозначно сказати, що забобони – дурниці і неправда, не можна. Все залежить від того, наскільки людина адекватна. Та бувають ситуації, які ти не можеш до кінця пояснити», – каже Катерина Лисенко.

Психологиня стверджує, забобони ні погані, ні хороші – вони нейтральні. Все залежить від того, наскільки віра в них впливає на життя людини. Якщо забобонність не створює проблем і труднощів, то в ній немає нічого поганого. Та якщо вона починає викликати дискомфорт, людинарегулярно бачить якісь знаки негативного характеру, то однозначно треба звернутися до спеціаліста і розібратися у ситуації.

Забобони нейтральні до того часу, поки вони є нейтральними у впливі на людину. Якщо вони псують їй життя і настрій, вони є поганими

«Забобони нейтральні до того часу, поки вони є нейтральними у впливі на людину. Якщо вони псують їй життя і настрій, вониє поганими. Якщо вони настрій підіймають і сприяють тому, що людина себе краще почуває, – вони хороші, чому б ні», – пояснює Лисенко.

Людина може сама створити систему певних закономірностей, які буде потім сприймати як свої індивідуальні знаки. Наприклад, Катерина знає, якщо декілька днів дивиться на годинник і бачить 12:12, 14:14 і т. п.– у її житті станеться щось нове. Саме тому вона стає більш спостережлива, спокійніша, повільніша. Їй кіт перейшов дорогу. Що з того?! Їх живе багато в дворі, і якщо на кожного звертати увагу, то з дому не вийдеш!Вона не зациклюється на цьому.

«Якщо я вірю в Бога, то вірю. Якщо вірю, що я автор свого життя і несу відповідальність за нього, то я не буду вірити в забобони. Я ж не сумніваюсь у собі. Навіть якщо у моєму житті стається щось неправильне, я дивлюсь, де я можу зробити щось по-іншому, аби був кращий результат. Але це про дуже зрілих, свідомих, незалежних людей. У нас же люди на ментальному рівні схильні до віри у різні речі», – наголошує Катерина Лисенко.

Отже, кожна людина вирішує для себе, вірити їй у забобони чи ні. Але найкраще – це довіряти собі і покладатися на власні сили.

Автор: Людмила Оленюк 

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 31

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.