Прикарпатська родина облаштувала у старовинній хаті музей бойківської культури

Колекцію речей бойківської культури у 130-річній хаті облаштувала родина Лучківих. Помешкання перенесли за дев’ять кілометрів зі села Старий Мізунь, що у Вигодській громаді.

Кореспондентам Суспільного Карпати власниця будинку Оксана Лучків розповіла, що колись у цій хаті жила родина її чоловіка. Приміщення частково вдалося відновити. На все витратили приблизно три роки, і за цей час повністю облаштували дві кімнати. Оксана Лучків каже, що все в будинку розставляють відповідно до розповідей її свекра, який до шести років жив у цій хаті.

Цей будинок частково згорів. Коли ми хату переносили, то кожному брусу, який ми знімали, давали цифру, букву і так перевозили. Частина з них була трухлява, ми його замінили. Всередині в будинку вже все ляпано, білено. Все нове і відновлене. Будинок збирали десь пів року, ‒ розповідає Оксана Лучків.

Родина Лучківих презентує старовинні бойківські речі: одяг, картини, багато було образів. Їх допомагали зібрати односельці. Долучилися до облаштування близько сотні людей. Найбільше тут вишиванок – понад 20 експонатів. Серед вишиванок ‒ найбільше з місцевими орнаментами. З інших областей не завозили жодних експонатів.

Дещо давала родина з Вишкова. Переважна більшість ‒ з наших сіл, Вигодського куща, ‒ додала жінка.

Оксана Лучків каже, що проблеми були із пошуком одягу. Все через те, що раніше одяг та речі ховали у труни з померлими.

Усі камізельки, усі спідниці, вони називалися колись, якщо не помиляюся, ряндами, ‒ все пішло в труну із загиблими. Колись костюми були ткані, вишиті. Мало старовинного взуття, нам вдалося знайти тільки дві пари. Колись чоловіки носили штани галіфе, подібні, як були у німців, але їх немає. Зараз ми їх шукаємо. Я знайшла старовинну викройку, тому, думаю, що будемо просто їх шити. На манекен важко знайти щось старовинне, ‒ зазначила Оксана Лучків.

З часом туристи у цьому музеї зможуть фотографуватися у старовинному бойківському вбранні. У хаті в розібраному вигляді є ткацький верстат. Якщо його зібрати, то на ньому ще можна працювати.

Є жінка, яка знає, як його скласти. Плануємо його привести у робочий вигляд, щоб люди могли приїхати і спробували, як ткали в давнину. У нас для цього є все ‒ шерсть, нитка, ‒ зауважила Оксана Лучків.