Українці зібрали гроші на новий будинок для родини дідуся з онукою, відео з яким облетіло весь світ

Вижили та завдяки волонтерам отрималу домівку – нову сторінку своєї історії відкриває сім’я Платових, яка тікала від окупантів з-під Запоріжжя.

Обличчя війни. Історію сім’ї Платових, які втікали від “руского міра” із Запоріжжя, дізналася вся Україна – завдяки відео, де розгублений дідусь загойдував маленьку онучку Ізабеллу. 84-ічний пан Валентин подолав 1000 кілометрів до Івано-Франківська, а там волонтери поставили собі надмету – зібрати гроші на нове житло для багатодітної сім’ї. І ось за чотири місяці у Платових знову з’явилася своя домівка, повідомляє ТСН.

Валентин Миколайович неквапно прогулюється з онучкою на руках чималим обійстям. Тепер вони житимуть тут – у затишному маленькому селі на Прикарпатті.

Відомими на всю Україну їх зробило відео, зняте у квітні у запорізькому центрі переселенців. Сумний розгублений погляд дідуся. Маленька Ізабелла спить у нього на руках.

Дитина є дитина. Її треба колисати, щоб вона була щаслива, здорова. От я її і колисав, щоб вона ніколи не бачила те, що я бачив, – розповідає Валентин Платов.

Саме пан Валентин у свої 84 вивозив з-під обстрілів сина, невістку і трьох дітей. Це була найдовша подорож у його житті – тисяча кілометрів з палаючого рідного Степового до Івано-Франківська.

В Івано-Франківську волонтери спершу поселили родину у церкві, потім – на квартиру. І майже відразу почали збирати гроші на будинок, адже їхня рідна домівка перетворилася на згарище

Нині волонтери зізнаються: зібрати всю суму навіть не сподівалися, адже таких, як Платови – тисячі. Але історія родини зворушила людей по всій Україні

В мене почав телефон розриватися – зразу почали приходити повідомлення про кошти. По-різному: і тисячу скидали, і п’ять тисяч, і 20 гривень, – розповідає волонтерка Олександра Чулак.

За три тижні зібрали півмільйона гривень і почали шукати дім. Житло стрімко дорожчало, волонтери оглянули десяток хат поки не зупинилися на цій – з чотирма кімнатами, літньою кухнею та сараєм.

Платови не могли повірити в своє щастя – адже на Запоріжжі мали чимале господарство і тепер можуть відновити його тут.

Я буду тримати козів. Велику рогату худобу не буду – у мене дружина боїться корів. Птиця – це ж свіже мясо, яйця, – каже Юрій Платов.

І зараз у селі буде, якщо чесно, трохи спокійніше. Пан Валентин мріє про кавуни – щоб росли як вдома. А от син вже пристосовується до місцевих реалій.

То розкуркулення, то війна – через покоління їхня родина знову і знову починає життя з нуля, кажуть Платови. Але не наркають – бо живі і всі разом. За це дякують людям які поділилися з ними останнім.