Раніше беріг ліси, зараз боронить Україну: історія єгера з Франківщини

Володимир із позивним «Довбуш» у мирному житті вісім років пропрацював старшим майстром лісу. Раніше він беріг рідні карпатські ліси в ДП «Осмолодське лісове господарство» Івано-Франківщини від незаконних рубок, а зараз боронить Україну від чужоземних загарбників.

Бойові побратими недарма з повагою та шаною назвали свого молодого командира саме на честь легендарного ватажка карпатських повстанців Олекси Довбуша. Кажуть, що він наче мужній та безстрашний опришок веде хлопців до перемоги, про це пише “ekoinform”.

Коли ворог у 2014 році напав на Україну, я був ще юним студентом. Вивчився, отримав вищу лісівничу освіту, а ще звання молодшого лейтенанта на військовій кафедрі нашого Львівського лісотехнічного вишу. Тож у 2022 році без вагань пішов на службу. Став єгерем – командиром взводу. До речі, разом зі мною у 68-й окремій єгерській бригаді ЗСУ служать ще 54 лісівники з Івано-Франківщини. З них п’ятеро земляки-лісівники: Михайло «Дід», Богдан «Хома», Богдан «Шах», Андрій «Вовк», Юрій «Беркут». Є працівники державної лісової охорони, є «технарі», водії, – розповідає 31-річний Володимир «Довбуш».

Володимир зазначає, що був нещодавно випадок, коли професійні лісівничі здібності неабияк допомогли.

Москалі дуже жорстко та нахабно атакували наші позиції. Кидали снаряди, міни, бомби. Потім пішла москальська диверсійно-розвіду­вальна група, за нею повномасштабна атака. Але ми не поступились ані кроком української землі. А коли побачили, що росіяни видихаються, самі вдарили у контратаку. Так що окупанти тікали, як зайці. І ось бачимо у заростях сліди берців. Відбиток підошви «не наш». Що за «свинособаки» десь тут вештаються? Так у рідних Карпатах ми ретельно шукали по слідах «чорних лісорубів». І тут невдовзі знайшли двох непроханих гостей, які тихенько зачаїлись наче миші. Один рядовий з Ленінградської області, а другий – старший сержант із Сімферополя, колишній український військовий, який давно переметнувся на бік окупантів. Це була російська морська піхота. Так ми і взяли їх «тепленькими». От такі наші бойові будні, – згадує боєць.