Зі сцени – в окоп: історія актора Віктора Стороженка, який вирушив на війну

Віктор Стороженко – актор столичного “Молодого театру” та український воїн.

Він наполовину африканець, виріс у Криму і вже дорослим після Революції гідності свідомо перейшов на українську мову, а після початку повномасштабної війни – вивіз родину за кордон і став до війська у легіоні “Свобода”. У бою Віктор отримав поранення і нині реабілітується у Києві.

Поспілкувалася із воїном кореспондентка ТСН.

“Ми жили в Криму, поруч завжди була Росія, в тєліку Росія, все російське я називав наше”, – каже Віктор, однак головний його спогад про рідний Севастополь – расизм місцевих – “Я іду вулицею, мене бачать дівчата і так – хі-хі-хі. І я проходжу – і чую, що за спиною хтось сміється. Знаєш, як це вбиває? Це вбиває сильніше, ніж тебе б’ють”.

До Києва він приїхав – вчитися і у столиці зустрів свою майбутню дружину – колегу-акторку Настю, у пари народився син, якого назвали Мартін. За три дні до війни вони дізналися, що Настя знову вагітна і нині пара чекає на дівчинку, однак розповів, що спершу вони з дружиною думали про аборт, бо не знали, як буде далі.

“Тобі страшну річ сказати?”, – запитує Віктор Неллі – “Просто це колись побачить моя дитина… але, напевно, вона має це знати. Ми хотіли аборт зробити. Ми не розуміли, як ми будемо. Однак Бог сказав – ви не зробите аборт, бо ми потрапили до Польщі, а в Польщі заборонені аборти”.

Він каже – “ми”, але насправді, має на увазі дружину та сина. Він міг поїхали з ними – мав білий білет, але попри все – вирішив лишитися.

“Ти маєш зрозуміти, що мені було страшно. Мені було дуже страшно. Я не хотів іти воювати […] якщо перші дні ми стояли першою лінією, а хтось перед нами воював, ми такі – ну ми тут стоїмо, а там воюють якісь професіонали. То тепер ми професіонали. Ми воюємо, а за нами хтось стоїть і каже – там воюють якісь професіонали. Це настільки відповідально, що ти розумієш – ти і є той, хто має виграти”.