Про це повідомляє кореспондент Суспільного з місця події.
Син Ірини перебуває у полоні упродовж 18 місяців.
“Відбуваються страшні тортури, муки, голод — страшні речі. Хлопці, які повернулися, розповідають, що ні один з них зиму не переживе, тому що там — жахливі умови. І ми хочемо достукатися до світу. ООН — мертва організація, Червоний Хрест — мертва організація, вони нічим не можуть допомогти. Їх не пускають нікуди. Вони не знають, де хлопці, в якому стані, і взагалі — як ведуться переговори. Вони не можуть відповісти на жодне запитання, яке ставлять батьки”, — розповідає матір полоненого воїна Ірина.
Ірина каже, що питанню обміну треба надавати більше і більше розголосу.
“Ми не маємо права здаватися. Маємо постійно нагадувати, що вони є. Треба боротися за їхнє визволення. Треба, щоб москаль нас чув і бачив. Ми ж не поводимося так з їхніми людьми. Їх же віддають, обмінюють. Ми не піддаємо полонених тортурам, бо ми — гуманний народ”, — додає Ірина.
Учасники акції тримали плакати із закликами звільнити та повернути полонених додому.
У Наталії Макарової з Маріуполя протягом півтора року в полоні перебуває чоловік. Про стан його здоров’я жінка дізналася у квітні 2023 року від побратима чоловіка, який разом із ним перебував у камері.
“Основна ціль цієї акції — донести до суспільства, що зробив Маріупольський гарнізон. Нагадувати постійно владі про те, що давала обіцянку — три-чотири місяці, а вже — 18. Що хлопці й дівчата перебувають у важкому стані. Родичі вже не можуть триматися. Ми чекаємо і хочемо сподіватися, що Маріупольський гарнізон ніхто ніколи не забуде”, — говорить Наталія Макарова.
Дружина полоненого військовослужбовця Наталія говорить: “Починаючи з 16 травня 2022 року, коли наші хлопці й дівчата здавалися в полон на території “Азовсталі”, вони пережили Оленівку, голод, катування, поранення. Хочемо, щоб влада дотрималася обіцянок. Всі ті, хто обіцяв: будь ласка, поверніть наших чоловіків, батьків, синів, жінок”.
Учасники акції кажуть, що виходитимуть доти, доки не буде результату.
