Українець створив штучний скелет для рухів паралізованими кінцівками. ВІДЕО

Винахід уже тестують в Гонконгу, а в Україні досі лише збирають папірці та дозволи.

Бажання допомогти власній бабусі і фільм “Залізна людина” надихнули молодого інженера Антона Головаченка на створення прототипу екзоскелета. Він розробив модулі, що одягаються на ушкоджені кінцівки і допомагають тренувати м’язи у разі переломів чи паралічу рук або ніг, ідеться в сюжеті ТСН.

Штучні руки і ноги з серводвигунами, датчиками і програмним забезпеченням можуть підіймати та опускати біологічні кінцівки стільки разів і в такому режимі, як їх запрограмували. Пластикові елементи спеціально зроблені подібними зовні до залізних, бо винахідник є фанатом стрічки “Залізна людина”. На роботу молодого інженера надихнула бабуся, в якої внаслідок інсульту паралізувало праву руку. Перші матеріали для роботи Антон узяв із конструктора “Лего”, а потім готувати окремий проект довелося для мами, яка послизнулася, вивихнула коліно і не могла ходити.

Саме тоді пані Тетяна повірила, що це не просто забавки сина, а серйозна розробка.

Спокійно реабілітувала собі ногу. В ній почуваєшся дуже спокійно для людини, котра отримала травму, – пояснила вона.

Жінка переконана, що новацію можна використовувати для людей з обмеженами можливостями або для реабілітації переламаних чи паралізованих кінцівок. При написанні програм під кожного окремого клієнта враховується багато факторів, зокрема визначена лікарем кількість вправ і навантажень на конкретні м’язи, тиск, пульс тощо.

Головаченко не єдиний, хто замається розробкою екзоскелета. Світовим лідером є ізраїльський винахідник, що створив роботизований костюм, який дає можливість ходити людям з критичними ушкодженнями хребта. Але ціна ізраїльського винаходу стартує від 70 тисяч доларів, а український прототип в рази дешевший – від 5 до 15 тисяч. Зокрема через те, що зовнішні деталі друкуються на промислових 3D-принтерах.

Цей стартап переміг на 15 світових виставках роботеттехніки, всерйоз вивчають розробку українця в Гонконгу. Тоді як у самій Україні Антон майже рік чекає на дозвіл, щоб почати дослідження своїх модулів у лікарнях, де б їх використовували пацієнти з проблемами опорно-рухового апарата.