У 16 років – власна збірка: історія Ангеліни-Анни Качкан, яка перетворила мрію на реальність

У свої 16 років Ангеліна-Анна Качкан уже здійснила мрію, про яку багато хто лише наважується думати – видала власну книжку.

Збірка «Між дощем і мовчанням» стала для учениці не просто дебютом, а підсумком багатьох років внутрішніх переживань, пошуків себе, щирих емоцій і любові до слова. Її тексти народжувалися поступово – зі звичайних спостережень, випадкових фраз, особистих переживань і роздумів про життя.

«Лише кілька місяців тому ця маленька мрія надихала мене не опускати руки й вірити, що усе задумане вдасться, а сьогодні вона тут, у моїх долонях», – написала юна авторка після виходу книжки.

Писати Ангеліна почала ще дитиною. Каже, першим її твором був маленький вірш-привітання для тата на день народження. Вже згодом з’явилися серйозніші тексти. Один із них – твір «Лист до осені», написаний у п’ятому класі. Саме тоді слово стало для неї не просто захопленням, а способом висловлювати власні думки й емоції.

«Для когось це були просто кілька рядків, а для мене – щось дуже особливе», – пригадує дівчина.

Попри те, що іноді були перерви у творчості, Ангеліна завжди поверталася до письма. Сьогодні юна авторка переважно пише прозу. Її тексти – глибокі, емоційні й часто філософські. У них багато роздумів про людину, життя, втрати, пошук себе та внутрішню тишу. Авторка зізнається: часто натхнення приходить несподівано – навіть серед ночі.  Спочатку вона завжди записує текст у блокнот, дає йому «настоятися», а вже потім перечитує.

До збірки «Між дощем і мовчанням» увійшли прозові твори, есеї та художні роздуми, народжені з особистих переживань, пошуків сенсів і спроб зрозуміти себе та світ навколо. За словами Ангеліни, кожен текст для неї – це продовження великої історії.

«Ця книга – більше розповідь про моє життя, про мої особисті переживання. Мене надихають люди, усе, що нас оточує. Навіть якесь слово, сказане людиною, може стати початком нового твору», – розповідає дівчина.

Ідея видати власну книжку довго здавалася Ангеліні майже нереальною. Вона загадувала це бажання на день народження, у новорічну ніч, але до кінця не вірила, що колись триматиме свою збірку в руках. Активно працювати над книжкою вона почала взимку. Самостійно обирала тексти, продумувала структуру, формувала розділи, редагувала твори та підбирала оформлення. Обкладинку для книги створила її подруга Ангеліна Пліхтяк, а фотографії для розділів зробила Наталія Савка.

«Це була моя найменша і водночас неможлива мрія. Я дуже переживала, чи все встигну, чи правильно роблю. Мені лише 16 років, і я тоді ще не мала уявлення, як усе це відбувається», – розповідає Ангеліна.

До збірки увійшли тексти, написані протягом кількох років. Це художні роздуми та есеї, у яких авторка говорить про радість, біль, невідомість, пошук сенсів і власне дорослішання.

«Кожен твір – це нескінченна історія. Вона ніби продовжується далі й залишає питання: а що буде потім, чи знайду я ті сенси?» – пояснює письменниця.

Найпершою читачкою її творів завжди була наставниця – вчителька української мови та літератури Ірина Садула. Саме вона допомагала редагувати тексти, давала поради та підтримувала юну письменницю на творчому шляху. Тексти Ангеліни не є «простими» для читача, адже у них закладено багато внутрішніх переживань і філософських роздумів:

«Я талант помітила одразу. Ангеліна дуже багато читала, була надзвичайно грамотною і вирізнялася глибоким художнім мисленням. Вона вміє бачити світ дуже образно, а її твори змушують думати. Вони не для поверхневого читання»

Підтримують дівчину і в рідному ліцеї. Ангеліна пригадує, як під час шкільної лінійки її представили як ученицю, яка першою в історії закладу видала власну книжку.

«Мені було дуже приємно це чути», – зізнається вона.

До виходу власної книжки Ангеліна вже була знайомою у творчому середовищі Прикарпаття. Її твори звучали на сценах, літературних вечорах, у бібліотеках, на радіо та конкурсах. Ще раніше дівчина стала співавторкою збірки творчості учнів Угринівського ліцею «Незвичайні слова», а також публікувалася у районних виданнях. Вона неодноразово перемагала у літературних конкурсах різного рівня – від районних до міжнародних.

Попри юний вік, Ангеліна вже чітко бачить своє майбутнє пов’язаним із творчістю. Вона мріє і надалі писати, видавати нові книжки та шукати нові сенси у слові. А своїм ровесникам вона радить не боятися мріяти та бути щирими із собою.

«Не варто сумніватися у своїх силах. Треба пробувати себе всюди, не боятися відчувати й ділитися своїми почуттями. Просто бути собою», – переконана юна авторка.