Новий начальник франківських патрульних Олег Костенко: Поліцейський – окрема професія, якою треба хворіти. ІНТЕРВ`Ю

Два роки тому, 31 січня, в Івано-Франківську запрацювала нова реформа – патрульна поліція. Відзначали чергову річницю інспектори з новим керівником. Адже 30 січня в Управлінні патрульної поліції Івано-Франківської області представили начальника – Олега Костенка.

Хто він – новий керівник? 

У свої 37 років Олег Костенко встиг пропрацювати у юридичній сфері, створити сім`ю, пройти Майдан і стати патрульним. Крім того, очолив роту у Києві, а потім Управління патрульної поліції Хмельницької області. Відтепер несе службу на керівній посаді в Івано-Франківську.

В інтерв’ю МІСТУ Олег Костенко розповів, чому пішов у поліцію і прийняв рішення переїхати до Івано-Франківська. Поділився тим, як ставиться до проблем патрульних і що хоче змінювати на новому місці роботи. Пояснив, як сприймає критику і як реагує на провокації.

З Олегом Костенком зустрічаємося в кабінеті. Перед тим домовлялися про інтерв`ю заздалегідь. До речі, Олег Костенко не просив надсилати йому питання перед розмовою. Поводиться доволі спокійно і толерантно. Готовий до спілкування. Адекватно реагує на камеру і чітко відповідає на запитання.

Як Ви почали працювати і чому в правоохоронних органах?

Почав працювати з початком набору в патрульну поліцію у місті Києві. Тобто, в кінці 2014 року на початку 2015 року. Якраз тоді розпочалися всі етапи відбору. Пройшов відбір та навчання. Опісля почав служити в першій роті першому батальйоні Управління патрульної поліції у м. Києві. Одразу мене призначили на заступника командира роти. У жовтні був створений окремий підрозділ по обслуговуванню міжнародної траси Київ-Чоп. Мене призначили командиром.

Щодо того, чому пішов в поліцію…Мабуть, відповідь виглядатиме стандартною, але все ж. Сам я киянин. Наймасштабніший Майдан відбувався у столиці. Я став активним учасником. Щоправда, в АТО не був. Цей патріотизм, який там народився, підштовхнув мене на ці кроки – потрапити у нову структуру. Це була надія на нові реформи.

Зараз ці зміни дозволяють працювати і рухатися вперед. По-іншому я б і не працював. На це є підтримка Департаменту, внутрішня підтримка в колективі. Це дає сили. Я ніколи не працював в ГУНП (Ред. – Головне управління Національної поліції), але ми співпрацюємо. В Івано-Франківську почав лише знайомитися з роботою.

Мені здається, що патрульні інші. Я не кажу, що хтось гірший, а хтось кращий. Для прикладу, нас, керівників патрульних, збирають у Києві. Начальник завжди каже, що ми – кулак. Маючи на увазі, що ми маємо бути усі разом – єдине ціле. І так є: ми контактуємо, ділимося досвідом і просто радимося. Нас налаштовують так, щоб ми були родиною. Відповідно, кожен керівник на місцях повинен робити аналогічно: щоб управління стало родиною. Я лише приїхав до Івано-Франківська, але з впевненістю можу сказати, що у Хмельницькому в мене є родина. Я готовий їм допомагати.

Звідки Ви родом, де навчалися, ким були до патрульної поліції?

Народився, виріс і навчався у Києві. Закінчив Міжнародний Соломонів університет. За фахом я юрист-правознавець. Працював юрист-консультом в організаціях. В більшості намагався працювати у юридичному напрямку. Проте, якщо відверто, це паперова і сидяча робота. Тому я розумів, що це не те, що мені підходить.

Патрульна поліція для Вас це…?

Родина.

Як дізналися про призначення начальником Управління патрульної поліції Івано-Франківської області?

Повідомило керівництво Департаменту. Попередили завчасно. Я знав це в грудні 2017 року. Мені дали можливість завчасно приїжджати в Івано-Франківськ, аби підготуватися, аби знайти помешкання.

Чому погодилися? Чи у Вас не було вибору, адже посади рівнозначні?

Погодився із задоволенням. Без роздумів глибоких. По-перше, мені це місто імпонує. Я спілкувався з Дмитром Міхальцем. Він завжди хвалив Івано-Франківськ. Коли я проживав і працював у Києві, а мене призначили у Хмельницькому, то для мене це був шок. Переїзд? Інше місто? Як? Адже для мене переїзд в інше місто до роботи в поліції – це відпустка. А тут ти чітко розумів, що потрібно переїхати, жити і працювати. Це вихід із зони комфорту. Проте переїзд в Івано-Франківськ був спланований і я був радий. Та й досвід переїжджати теж уже був. Адже нас лякають ситуації, коли ми не маємо досвіду. Тоді не знаємо, що робити.

Це правда, що начальник більше 2-3 років на керівній посаді не затримується, тому такі зміни?

Знаєте, часто відбуваються зміни в самій системі. Дійсно, щодо керівників патрульної поліції спостерігаються ротації. Для прикладу, коли відбір був у Києві, то їхали люди з усієї України. Хто себе проявив, мав можливість отримати керівну посаду. Дійсно, спостерігалося, що не в своїй області. Приміром, якщо львів’янин став керівником у Запоріжжі, а згодом звільнилося місце в Львові, то він переводився. Це нормально.

Що скажете про патрульну поліцію Івано-Франківська до призначення: що чули, бачили і що запам’яталося?

Відверто, не можу якогось резонансну пригадати. Тому що працював в Хмельницькому і зосереджував увагу там. Звісно, керівники між собою спілкувалися. Коли було сто днів роботи патрульної поліції Івано-Франківська, то я до вас приїжджав. Від Дмитра Міхальця чув позитивні відгуки.

Як пройшли перші робочі дні? Що треба змінювати першочергово? Які плани на майбутнє?

За ці декілька днів в Івано-Франківську відбуваються офіційні наради, зустрічі. Для прикладу, сьогодні в ГУНП в Івано-Франківській області була нарада. Потім знайомився з міським головою. Крім того, проводимо внутрішні наради в Управлінні. До того як я їхав, то розумів проблеми. Тепер приїхав і впевнився: нестача кадрів. Зараз триває набір, бо не вистачає лінійних працівників. Тому увага буде зосереджена на цьому, аби заповнити некомплект. Це першочергово.

Ви з сім`єю переїхали до Івано-Франківська?

Так. Сім`я підтримала. Не було оперативності. Ми могли подумати і порадитися. Також для облаштування час був. Моя задача, як чоловіка, зробити комфортні умови для життя. Все для того, щоб не було дискомфорту.

Сім`я – роботи не стосується. Я не хотів би ніколи її втягувати у робочі відносини. Це мій тил.

Де облаштувалися у Франківську? Чи цей процес був легким? Які враження від міста? І що скажете про ціни, порівняно з Хмельниччиною?

Адресу я вам не скажу (Ред. – сміється). Влаштувався добре. Все просто, але за цей короткий період ми змінили квартиру на іншу, бо не знайшли діалогу з першим власником. Та це нормально. Зараз усе добре. Все подобається.

Щодо цін, то тут оренда дорожча.

Які недоліки є у патрульній поліції як реформі, а які позитиви? Тобто, що ще треба змінювати?

Недоліки є. Без них ніяк. Але вони не настільки істотні, щоб на них акцентувати увагу. Щоб говорити, що реформа недієва. Скажу так, що ми про них знаємо і ми їх з керівництвом максимально усуваємо.

Про позитивні зміни можна багато говорити. Є довіра. У громадян вона збільшилася і це ми бачимо по кількості викликів. Та й навіть по самих викликах. Для прикладу, викликає людина і каже, що у неї прорвало трубу. Ми пояснюємо, що це не робота поліцейського. Проте нам відповідають, що вони звертаються і їх не чують, а якщо патрульний робітників викличе, то вони точно приїдуть. Ця довіра відволікає від поліцейських подій, бо є кримінальні злочини. Але ми звертали на це увагу, бо та людина б розчарувалася і взагалі не розуміла, куди телефонувати завтра.

Чому патрульні поліцейські в різних містах звільняються з роботи? Франківськ – не виняток, бо це видно на вулицях міста.

Є різні умови. Люди знаходять щось краще і йдуть. Це нормально. Багато саме так і роблять. Проте я хочу звернутися до всіх патрульних з тим, що ті, хто пішов, трохи не дочекалися. Найлегше, мабуть, розвернутися і піти, коли чогось дуже чекаєш, а воно не стається. Зараз є зміни. Управління стало обласним. Збільшився штат.

Для людей важливість є різна: посада, зарплата, умови. Зараз є можливість з лінії перейти в апарат. Також через набір є можливість переводитися в ГУНП. Я розумію, що багато патрульних є з районів. Є можливість перевестися на роботу по місцю проживання. Відтак, економлячи час на дорогу і витрати. Але це треба аналізувати кожному і обирати те, що йому ближче. Вибір за людиною. Може зараз і створився великий некомплект, але він буде існувати постійно. Бо патрульний працює тут, адаптується і йде працювати слідчим, оперативним працівником…

Мене це не лякає. Зараз треба нових людей, але це буде постійно: просування по службі.

Що думаєте про постійні судові справи, де патрульним приписують перевищення службових обов’язків ?

Всі мають право відстоювати свої права. Але часто немає свідомості громадян про те, що може робити патрульний, а що ні. Приміром, замість того, аби дозволити оглянути чи немає заборонених речей, починаються провокації: на якій підставі, а яке ви маєте право. Я не знаю чому так. Адже якщо немає чогось забороненого, чому не дозволити це зробити і піти далі. Може, люди просто хочуть сперечатися, чи багато вільного часу мають. Невідомо. Але коли починаються провокації, то і поліцейський розуміє, що може вони не просто так з`явилися. Що може у цієї людини є заборонені речі. Коли людина відмовляється, то ми уже маємо усі підставити для того, аби доставити у відділ поліції. Тоді ми одягаємо кайданки. Потім – складаємо протокол затримання. А якщо ще людина починає опиратися, активно поводити себе, то це вже опір. При застосуванні кайданок людина могла і впасти, травмуватися. Потім – небажане перевищення. Але для чого? Для чого витрачати стільки часу, якщо цього можна було уникнути на першому етапі спілкування? Звісно, потім вищі органи з’ясовують обставини і все завершується добре щодо патрульного, якщо дійсно людина перша це спровокувала.

А якщо це компетентна людина? Якщо вона спеціально провокує, будучи чиновником, екс-міліціонером чи діючим прокурором?

Патрульний має робити свою роботу чітко і згідно закону. Потрібно завжди доводити свою правоту. Моя позиція така: якщо патрульний правий, то за ним буде все Управління стояти. Звісно, тут йдеться про різні випадки. Бо якщо патрульний взяв хабар, то я перший допоможу відповідним органам, аби розібратися в цьому. Я сам хотітиму, аби цей патрульний відповів. Проте якщо інспектор зробив все правильно, а правопорушник має вплив чи хоче його мати, то кожний патрульний може розраховувати, що за ним буде все Управління.

Чи пропонували Вам хабар?

Мені не пропонували ні як патрульному, ні як керівнику.

Колегам пропонували? Підлеглих на цьому ловили?

Так, звісно пропонували. Особливо, коли перейшли у столиці на трасу Києв-Чоп. Це було часто. Це ніби звичка у деяких водіїв. Вони нам казали, мовляв, а раніше тут брали хабар і ми спокійно їхали.

У Хмельницькому також пропонували патрульним хабар. Часто викликали слідчо-оперативні групи. Це спостерігалося на початку, коли ми тільки почали служити.

На жаль, у Хмельницькому був один випадок, коли патрульний взяв хабар. Наразі тривають слідчі дії. Це сталося у кінці 2017 року.

Як Ви ставитесь до критики поліції, якої зараз чимало?

До об’єктивної критики я ставлюся чудово. Ні я, ні кожен патрульний не є ідеальним. Погляди у людей також різні. Тяжче було на початку: багато розмов про патрульну поліцію. Кожен формував свою картинку про те, якими ми маємо бути. У когось вона підтвердилася, а в когось навпаки. Я вдячний за конструктивну критику. Це спонукає робити щось краще.

Щодо заробітної плати, вона Вас влаштовує?

Влаштовує.

Зарплата має мотивувати на службі патрульного? Як її оцінюєте нині? Треба підвищувати?

У певній мірі так. Зарплата має бути мотиватором. Адже ми всі живі люди і хочемо поїсти, одягнутися, сплатити комунальні послуги, відпочити. Без грошей ми нікуди не подінемося. Та це має бути один із чинників. Поліцейський – це окрема професія. Нею треба хворіти. Гарними спеціалістами стають люди, які займаються улюбленою справою.

Так, зараз потрібно патрульним підвищити заробітну плату. Інформацією, коли це станеться, не володію.  Проте точно знаю, що проблему Департамент знає і робить усе для цього можливе.

Ви особисто виймали пістолет з кобури? За яких обставин?

Ні. Не приходилося. Стріляти, відповідно, також. Хоча ситуації були різні.

У Хмельницькому, для прикладу, цих вихідних була стрілянина. Це втретє за два роки служби. У першому випадку судовий процес триває. У другому випадку було не застосування, а використання зброї: собака напала на людину. На вихідних сталася погоня, і щоб зупинити її, стріляли по автомобілю. Ніхто з людей не постраждав. У результаті автомобіль таки зупинили, все завершилося добре.

Ви – новий керівник як для громадськості, так і для інспекторів. Розкажіть, як ставитеся до форс-мажорів і недоліків патрульних?

Я вважаю себе спокійною і врівноваженою людиною. Перш ніж бігти кудись і щось робити, треба подумати. Махати руками одразу – не моє. Звісно, є ситуації, які вимагають негайного реагування. Зараз не буду нічого вигадувати, що я б зробив у тій чи іншій ситуації, але запевняю, що все буде обґрунтовано.

До призначення були знайомі з новим т.в.о. заступника начальника?

Ні. Я із Андрієм Тіроном познайомився в Івано-Франківську, коли нас призначали. Питання, яке у Департаменті вирішується щодо франківських заступників, мені поки невідоме.

Ваша робота на чолі патрульної поліції кабінетна, чи Ви теж любите патрулювати?

Я люблю патрулювати. Мене робота змушує бути в кабінеті. Проте лінію (Ред. – патрулювання) я люблю.

Ви патрулюєте, щоб перевірити підлеглих?

Я їду на службовому автомобілі. Я не ховаюся. У нас є відділ моніторингу, який перевіряє роботу інспекторів. З практики скажу, що приїжджаю на виклики і допомагаю патрульним. Спілкуюся з ними. Хочу почути проблеми і потреби. Бо коли викликаєш у кабінет, то вони завжди відповідають: «Все добре». На вулиці патрульні у зоні комфорту. Це і мені подобається. Я не шукаю їх недоліки за спиною, я хочу проблеми почути від них.

В інтернеті є відео, де вас зупинили активісти, які не є прихильниками патрульної поліції. Вони заявляли, що Ви використовуєте авто в особистих цілях. Вас тоді запідозрили в алкогольному сп’янінні. Що тоді трапилося?

Я патрулював на службовому автомобілі. Пройшло півроку, як ми працювали у Хмельницькому. Активісти, які спеціально шукають недоліки, не мали до чого причепитися. Тому вирішили спровокувати, заблокувати автомобіль. Вирішили, що я їду нетверезий. Драгер показав інше. До речі, я взагалі не вживаю алкоголь.

Додам, що це була спланована акція: журналісти, активісти, працівники певних служб. Все було підготовлено. Так, це не було приємно. Але чого хвилюватися, якщо я тверезий? Я завжди спокійний. В середині може відбуватися все, що завгодно. Але це внутрішнє.

Я знаю, що користуватися службовим автомобілем у власних цілях – не можна. Тоді я перевіряв особовий склад, але вони вирішили по-іншому.

Ви порушували? Вас штрафували колись?

Ні, мене не штрафували ні до поліції, ні на службі. До поліції порушував. Це були незначні порушення. Наприклад, перейшов дорогу за 20 метрів до пішохідного переходу, але не на ньому таки. Звісно, переконавшись у безпеці. Зараз не порушую. Я не можу це собі дозволи. Це звичка. Це як спосіб життя. У Хмельницькому ГУНП (Ред. – читайте вище) розташоване так, що через дорогу є кафе. Туди всі бігають брати каву, але не йдуть на пішохідний перехід, до якого декілька метрів. Я завжди йшов на перехід. Одного разу керівник ГУНП в Хмельницькій області це зауважив і сказав своїм колегам, себто, а чому ви так робите, от начальник Управління патрульної поліції у Хмельницькій області йде на перехід (Ред. – сміється).

Скільки у Вас вільного часу? Які у Вас вподобання?

На жаль, мало вільного часу. Якщо є, то я читаю книги. Коли у Хмельницькому налагодив роботу, то за деякий час уже міг в обідню перерву, чи після роботи залишався в Управлінні, аби пограти в теніс. Тут я вже почув від колег, що теж є любителі і для цього створені можливості.

До поліції я часто ходив у походи. Саме тому я переїхав до вас, бо я ближче до гір. Це відбувалося три-чотири рази на рік. Але на Говерлі не був. А все тому, що там як на ринку людей. Правда, ще не перевіз з Хмельницького обладнання (Ред. – сміється). У мене є спеціальний одяг, рюкзак і все, що потрібно у нього покласти.

У Києві займався йогою. Ми ходили у походи-очищення: голодуємо і п’ємо воду протягом тижня. Тоді додому повертаюся іншою людиною. Це для того, аби направити сили у потрібне русло: нові ідеї, прийняте важливе рішення.

Звертаючись до франківців, що хочете сказати/побажати?

У першу чергу, хочу запевнити, що все те добре, яке було запроваджене в Управлінні до мого приходу, воно залишиться. При необхідності покращимо це. Я маю на меті зробити, щоб кожен житель, який йде по вулиці вночі чи вдень, почував себе безпечно.

Окремо хочу звернутися до молодих людей і нагадати: у нас триває набір. Ми на вас чекаємо. Ви нам необхідні. Запрошуємо до нас.

Спілкувалася Лідія БОЙКО

Фото та відео: Андрій ШКВАРЛА