Як українці використовують чужі тексти, фотографії та пісні

Сьогодні порушення авторських прав є серйозною проблемою громадянського суспільства. Все частіше працею одних користуються інші, при цьому обходячи всі писані правила.

Загалом, в Україні більш як десять законодавчих актів та конвенцій регулюють захист прав інтелектуальної власності, але реальність, на жаль, така, що належного та дієвого захисту суб’єкти авторського права не мають.

Попри суворі законодавчі норми, порушників більшає з кожним роком. Все через те, що використати чужий твір, пісню чи фотографію дуже легко

Закон України «Про авторське право і суміжні права», прийнятий ще у 1993 році, охороняє як авторське право – особисті немайнові і майнові права авторів та їх правонаступників, так і суміжні права виконавців, виробників фонограм і відеограм. Та, попри суворі законодавчі норми, порушників більшає з кожним роком. Все через те, що використати чужий твір, пісню чи фотографію дуже легко: не треба проникати у чужий будинок за високим парканом – сучасні технології і доступ до інтернету зокрема зробили цей процес космічно швидким. Як результат – порушників хоч греблю гати.

З проблемою порушення свого авторського права минулого року зіткнулася місцева громадська діячка Євгенія Бардяк. Після Євромайдану жінка написала 7 нарисів про Героїв Небесної сотні з Прикарпаття, їх було опубліковано в колонці «Блог» на сайті місцевого інтернет-видання. Але згодом Євгенія побачила свої матеріали в книжці комунального підприємства «Івано-Франківський обласний відділ пошуково-видавничого агентства «Книга Пам’яті України». До друку видання за бюджетні гроші готувала поважна редколегія. 

Навесні 2016 року випадково на одній із зустрічей, де були присутні сім’ї загиблих, я побачила друковану «Книгу Скорботи, Пам’яті і Шани України – Герої Революції Гідності» з моїми шістьма текстами. Усі вони були надруковані без змін, проте без моєї згоди і зазначення авторства. Один із нарисів узагалі підписали чужим іменем. Після розголосу щодо порушення моїх авторських прав керівники тієї установи мені телефонували, мовляв, нічого надзвичайного не трапилося. Але я попросила вилучити всі розповсюджені примірники і публічно вибачитися. На що винуватці повідомили, що зробили вклейку, де зазначили, хто автор текстів на відповідних сторінках. Коротке нібито вибачення було надруковане в обласній газеті, але в ньому йшлося про якусь технічну помилку, тоді як справа стосувалася порушення авторського права згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права». Після такої зневаги я вирішила подати до суду, – розповідає Євгенія.

Вже понад рік в Івано-Франківському міському суді триває розгляд цієї справи. Якщо суд стане на сторону Євгенії, весь тираж контроверсійної книги буде вилучено.

Цим позовом я хочу не тільки домогтися справедливості для себе, але й порушити у соціумі питання важливості авторського права. Це не щось примарне, а цілком реальна власність, як і будь-яка матеріальна річ, – вважає вона.

На сьогодні не менш популярним порушенням авторських прав є крадіжка чужих фотографій. Привласнити їх досить легко. В Інтернеті світлин багато, і кожен знайде тут те, що шукає. Втім, мало хто знає, що значна частина фото з мережі захищена авторськими правами.

Без згоди автора фото інші особи не мають права будь-яким способом їх використовувати або розповсюджувати. Також автор має право вимагати винагороду за будь-яке  використання своєї роботи, – йдеться у статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

І якщо іноді достатньо лише написати на фото ім’я автора, то в деяких випадках світлину взагалі заборонено використовувати для своїх потреб, до того ж, зі змінами. Наразі безкоштовно і без згоди автора можна використовувати лише ті фото, які поширюються за ліцензіями Creative Commons чи розміщені у спеціальних фотостоках. Проте варто пам’ятати, що навіть фотобанки можуть мати свої правила, наприклад, обов’язковий підпис автора, посилання на сайт тощо.

На сьогодні не менш популярним порушенням авторських прав є крадіжка чужих фотографій. Привласнити їх досить легко

А тепер погляньте на цю світлину. Чи впізнали ви тут екс-президента США? Невже Обама був в Івано-Франківську і власникам закладу вдалося з ним домовитися про рекламу? Адже напис на їхньому сіті-лайті ніби підтверджує, що Барак відвідував заклад: «Хот-доги, які не соромно запропонувати президенту».

Подібне на 90% фото ми знайшли в Google-Зображеннях, тож очевидно, що світлину зробили не місцеві фотографи, а професійні маркетологи. Ймовірно, останні і мали право використовувати його для рекламної кампанії. Наприклад, воно могло міститися в тих же фотобанках. Та чи давав Барак згоду на цю рекламу?! Відомо, що законодавство передбачає обов’язковість письмової згоди фізичної особи для розміщення її зображення чи використання її імені у рекламі. Однак власник закладу нас запевнив, що цей рекламний банер розробляли спеціалісти і ніяких порушень там немає…

У свою чергу, юрисконсульт Інеса Прокопяк пояснює, що при виявленні порушення чи то авторських прав на фотографію, чи Закону України «Про рекламу» звернутися за захистом у суд може лише особа, яка вважає, що її права порушені, або організація, яка представляє її права. Тож будь-хто не може заявляти про порушення законодавства кимось.

Трансляція футбольних матчів чи звучання музики в ресторанах також можуть бути нелегальними, і, відповідно, порушувати Закон України «Про авторське право і суміжні права»

Ще одним відкриттям для багатьох буде той факт, що трансляція футбольних матчів чи звучання музики в ресторанах та супермаркетах також можуть бути нелегальними, і, відповідно, порушувати Закон України «Про авторське право і суміжні права». Здається, все логічно: у музичного твору є автор слів, композитор, виконавець та виробник фонограми, який здійснив звукозапис, і, відповідно, за будь-яке використання музичного твору автор, а також виконавець, виробник фонограм мають право отримати певну суму. Але чи то через незнання закону, чи через умисне уникання підписання договорів із виконавцями все більше рестораторів останнім часом сплачують штрафи через нелегальну музику в закладі. Так, за короткий період у судовому порядку з ресторану «Легенда Центр» було стягнено 32 000 гривень, з пабу «Микулинецький» – 14 500 грн, бістро «Десятка» – 14 500 грн і кафе «Bugi.L» (Буковель) – 14 500 грн.

Зрозуміло, що підприємцю нелегко підписувати договір з кожним автором чи виконавцем пісні, яка буде звучати в закладі, тому законодавством передбачене створення організацій колективного управління, що можуть діяти в інтересах правовласників. Представники саме такої організації у судовій площині вимагали від франківських закладів відшкодування збитків виконавцям та авторам пісень.

Загалом, факт порушення авторських прав довести важко, говорять юристи, але є судова практика, яка свідчить, що суди захищають порушені права авторів.

За статистикою, в Івано-Франківському міському суді Івано-Франківської області у більшості випадків суд відмовляє у судових позовах особам, чиї права порушено, у зв’язку із важкістю доведення факту порушення. Однак, наприклад, Господарський суд Івано-Франківської області у справі про стягнення з фізичної особи-підприємця грошової компенсації за порушення авторських прав шляхом незаконного використання музичних творів прийняв рішення на користь позивача, задовольнивши позов частково, – розповідає юрисконсульт Інеса Прокопяк.

Однак таких випадків небагато, адже не всі автори мають достатньо ресурсів, щоб роками боротися за своє авторське право у суді. Можливо, з часом, коли покарання за порушення законодавства буде більш суворим, кількість порушників все-таки зменшиться, українці будуть з повагою ставитися до праці інших і не використовуватимуть зірок Голівуду для незаконної реклами гуцульської кухні чи фаст-фуду.

Автор: Мар’яна ІВАНЦІВ

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 13

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.