Мед Атлант

Прикарпатець розповів як облаштував мотоклуб серед гір. ФОТО/ВІДЕО

У Карпатському містечку Косів сьогодні активно розвивається мотокрос,  культура мототуристів (байкерів) та кантрі-крос. Мотоцикли — це також 40 років захоплення Василя Курищика.

У Косові саме Василь є місцевим рушієм мотокультури, пише “Ukraїner

Зацепилося й понеслося. Усе життя з мотоциклом. У мене тато фронтовик, мама в колгоспі — нікого не було, щоб із мотоциклами. Я пам’ятаю, як маленький: стоїмо дивимося ці змагання, рахуємо. Ти пишеш номер мотоциклу. Вони їдуть перший круг, другий, третій, ти пишеш. Які номера є. Вони грязні, бо лісами їздили. На третій круг їх дуже мало лишалося. Пам’ятаю запах цього мотоциклу, диму на все життя, — ділиться Василь.

Палке захоплення вплинуло й на рідних, адже вся родина слідом за Василем також сіла на мотоцикли: брати, син, донька, племінник — усі їздять.

У гірському містечку на Франківщині Василь облаштував ретро-мотомайстерня, у приміщенні, яке мотоклубу виділила районна рада. Тут можна також побачити чималу колекцію раритетних мотоциклів, автомобілів та старих речей — елементів авто- та мотокультури, деталей старих машин.

Найдавнішим є мотоцикл “Москва” 1949-го року. Це копія німецького DKW. Воно називалося DKW RT 125, а москалі назвали його “Москва”. У нас не було ніколи цілі збирати старе, бо це дорого. Ми, в основному, спорт і туризм розвиваємо, а вже паралельно майстерня, реставраційна й колекція, — продовжує байкер.

Майстерня завдяки експонатам, робочій атмосфері, великій кількості деталей та елементів приваблює, серед іншого, і можливістю тут заночувати, адже для цього є частково облаштоване місце. Зупинялися тут і гості з-за кордону — учасники чемпіонатів світу та Європи, зокрема з Німеччини та Голландії.

У планах запустити хостел, де будуть гостинно приймати учнів, спортсменів на тренуваннях чи змаганнях, проведення яких у Косові вже стало традицією.

Насправді ж колекція — додаткова до основного заняття діяльність. Василь Курищук — передовсім президент мотоклубу “Highlanders”, для потреб якого потрібно мати й карти, і японські та австрійські мотоцикли для наймолодших членів клубу та все необхідне для тренування.

Найбільше тут займаються дітьми: мотошкола, автонавчання органічно вплелися в діяльність клубу, який активно займається розвитком молоді. Наймолодші учасники клубу прийшли ще в дошкільному віці, а першокласники вже їздять на змагання. Тут діти розвивають навички водіння, інженерне мислення, вчаться доглядати за технікою та боротися зі страхами — це передусім альтернатива онлайн-середовищу. Славиться клуб і своїми “дорослими” перемогами.

Уже кілька років поспіль мотоклуб тримається в трійці найкращих на змаганнях у командних заліках. Особистих досягнень членів клубу не лічать, бо їх дуже багато. Спортсмени здобувають кваліфікацію та представляють Косів на багатьох змаганнях та автомототусовках в Україні та Європі:

Кістяк мотоклубу — це приблизно 20 осіб, які не уявляють свого життя без мототехніки. Хтось виїжджає на заробітки, щоб купити мотоцикл, хтось новий долучається:

Зараз дуже накладно це все. Косів — маленьке провінційне містечко. Тяжко. Втім, завжди залишаються ті, для кого мотоцикл — це стиль життя. Коли клуб приїздить на змагання, то колеги-спортсмени з інших міст завжди дивуються: є команда, діти, дорослі, різні дисципліни — усе прораховується, враховується, є командний залік. Паралельно долучились і байкери, які зараз відроджують мототуризм.

Для власних потреб облаштували територію під мототрек, а поруч із майстернею з дерева виготовили перешкоди для тренувань ендуро. Щороку проводять паради ретро-техніки до пам’ятних дат на день Косова. Окрім того, розробили маршрут для змагань “Ruba Grunem” — це маршрут, який пролягає й лісом, і населеними пунктами (понад 100 км):

Гонку назвали Ruba Grunem. Ґрунт — це ви знаєте, що земля. А іменно по-народному “грунь” — це моя земля в горах. А “руба” — це є заруба, гонка. Як назвеш, так і попливе. Так і ми попливли з цією назвою.

У 2017 році на цьому змаганні було вже три повноцінні траси — для різного рівня спортсменів: профі, аматорів і тих, для кого це хобі. У середньому коло мало близько 30 кілометрів, по якому спортсмени проїжджали по 4 кола на день. Усе стало можливим завдяки спонсорам і місцевій владі. Василь щиро сподівається, що з часом до Косова можна буде активніше запрошувати спортсменів із усієї Європи.

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА.у Telegram

Loading...