Дід Мороз існує? Як правильно сказати правду дитині і не стати брехуном в її очах

Казковий персонаж Дід Мороз – не такий вже й дід. У житті українців він з’явився у часи Радянського Союзу. Тодішня влада вирішила, що святому Миколаю, який є релігійним героєм, не місце у СРСР, тому вирішила створити свого персонажа, йдеться на Еспресо.

Відтак, з 1930-х років Дід Мороз з’являвся на усіх виставах у дитячих садочках, школах і вулицях міст та сіл. Звичайно ж, він приносив усім подарунки, зазвичай солодощі, а роздавати їх допомагала онука Снігуронька і хлопчик, який був власне Новим Роком. У ті часи створили навіть спеціальні бюро, де можна було покликати Діда Мороза додому, щоб той приніс заздалегідь обговорені подарунки дітлахам.

Чоловік у червоній шубі до п’ят полюбився усім і міцно закріпився до сьогодні. Щороку діти по всій країні чекають на подарунки під ялинкою, які з’являються магічним чином і сподіваються засікти, як Дід Мороз пролазить через димар, вікно чи балкон, щоб підкласти очікувані презенти.

Що робити, коли дитина розуміє, що Дідом Морозом були батьки і запитує про нього напряму, розповіла гештальт-терапевт, сімейний психолог та мама трьох дітей Світлана Паніна.

Дитина вірить у Діда Мороза, а ми мовчимо. Чи брешемо ми

Дід Мороз – це фольклорний персонаж, який з’являється задовго до того, як дитина набуває навичок критичного мислення. Цей персонаж входить у її життя у той період, коли світ навколо неї здається казковим. Зазвичай це період до трьох років.Дитина загалом не пам’ятає, як батьки розповідали про нього. Вона лише слухає казки, які батьки читають на ніч, і вигадані герої, які є у них, закарбовуються у пам’яті.

Так, якщо перестати читати казки і, допустимо, переключити дитину на планшет, то вона може випасти із культури і нічого не дізнатися про Діда Мороза. Та у більшості випадків такого не стається, і дитина залишається у межах своєї культури.

До п’яти років дитина живе у казковому світі і вірить у те, що чари існують, тому звинувачувати себе у тому, що ви брешете їй, немає підстав. Та і врешті-решт, я рідко коли чула, щоб батьки навмисно повідомляли своїм дітям про те, що Дід Мороз існує. Вони так не вчиняють.

Дитина починає підозрювати, що Діда Мороза вигадали

Коли дитина починає ставити запитання про те, чи взагалі існує Дід Мороз, важливо не робити всю роботу за неї, даючи відповідь. Вона повинна зробити це без чиєїсь допомоги. Дитині краще самій дійти висновку, що Дід Мороз – це все-таки вигадка. Розкриття цієї таємниці – важливий етап дорослішання дитини. Вона самотужки має перейти від казкового до реального світу.

Діти – не такі дурні, якими хочуть здаватися. Вони хочуть, щоб чудо ставалося й надалі, хоча вже розуміють, що Діда Мороза не існує. Тим не менше, вони примушують батьків робити другу частину подарунка. Адже “ці подарунки приніс Дід Мороз. А що подаруєте мені ви, батьки?”. І тут мамі із татом доводиться викручуватись.

Дитина запитує, чи існує Дід Мороз. Лайфхак, як відповісти на запитання правильно

У момент, коли дитина ставить такі запитання, батьки зазвичай впадають у ступор, не знаючи, як правильно повідомити правду. Є декілька способів, як це зробити.

Спосіб 1

Можна підняти “білий прапор”, і розповісти про усе, як є. Дитині варто пояснити, що вони не мали наміру брехати і просто підтримували віру в чудо.

Але тут потрібно розуміти, що діти не завжди хочуть чути цю правду: насправді їх більше цікавить те, як батьки ставляться до них. Тому варто пояснити, що ви, батьки, вважаєте його/її дорослою людиною, яка сама усе в змозі зрозуміти. Запитайте у дитини, що вона сама думає з цього приводу, але навмисно на правду не наводьте.

Спосіб 2

Іще один спосіб відповісти – не говорити нічого. Батьки повинні, так би мовити, “морозитись”, говорячи про те, що Дід Мороз приносить подарунки лише тим, хто у нього вірить. Так дитина сама аналізуватиме та покладатиме шлях до правильної відповіді.

Спосіб 3

Універсальна і найкраща відповідь – це обговорити із дитиною цю тему. Потрібно запитати, що вона думає та відчуває з цього приводу. Якщо дитина наполягає на тому, що Дід Мороз існує, розділіть її віру. Якщо ж каже, що Діда Мороза немає, запитайте, чому вона так думає. Не відповідайте ні ствердно, ні заперечно. Якщо дитина все таки зрозуміє, що цей персонаж – лише вигадка і засмутиться, підтримайте її і поясніть, якщо вам теж прикро та запропонуйте стати помічником Діда Мороза по відношенню до молодших дітей.

Досвід психолога

Особисто я викрутилась таким способом. Моя 12-річна дочка отримала два подарунки: один від Діда Мороза, а інший – від мене. Я вручила їй чарівну паличку і сказала: “12 років – це такий вік, коли ти вже сама можеш робити іншим людям подарунки. Дід Мороз приходить до дітей, а у 12 років людина вже доросла”. Так я пояснила їй, що Дід Мороз – це не людина, а просто дух всередині неї, який надихає робити подарунки іншим.

Якщо дитина вже готова прийняти таку правду, розкажіть їй про це і підтримайте, адже саме за цим діти приходять до батьків.

Дитина образилась на батьків за “брехню” про Діда Мороза. Про що це говорить

Якщо дитина ображається на батьків за те, що вони замовчували правду і що Діда Мороза не існує, проблема насправді не тільки в цьому. Така реакція – прояв порушеної комунікації між дитиною та її батьками.

В такому разі батькам варто говорити зі своїми дітьми, щоб краще їх розуміти та попереджати такі випадки. Батькам варто запитати, як їхня дитина ставиться до свята, а також затягнути у процес підготовки до нього.

Наприклад, є чудова традиція писати листи Діду Морозу і Святому Миколаю. Запропонуйте дитині написати його, але дайте їй простір для творчості. Позбудьтеся усіх правил: нехай вона малює каракулі та пише не під лінійку. Головне, щоб саме у цей момент батьки були поруч.

Цей лист можна разом віднести на пошту, дозволивши дитині власноруч закинути його у поштову скриньку. Також можна разом готувати подарунки для інших членів сім’ї чи разом змайструвати прикраси для ялинки та дому. Така взаємодія дітей і батьків дає дитині відчути, що її люблять та підтримують.

Чому момент магії важливий у житті дитини, а декомунізація Діда Мороза – погана ідея

Хочемо ми цього чи ні, а людям потрібна магія. Свята у нашій культурі – це демонстрація того, що ми вижили і у нас ресурси не тільки для того, щоб далі існувати, а на те, щоб створити затишок і приємну атмосферу навколо. Такою “надмірністю” ми показуємо дитині, що нам під силу виживати й далі, адже раз, а то і більше, на рік сім’я може дозволити собі святкувати. Це елемент суспільної культури, до якої ми залучаємо дитину.

Я не знаю, як проходитиме декомунізація Діда Мороза, і як до нього застосують нові закони, але вважаю, що все повинно відбуватися своїм ходом. Якщо людство виросте з цих казок, то так тому і бути. Але навмисно витягувати Діда Мороза із дитячих ранків у садочках та школах і взагалі із життя людей не має сенсу. Все, що потрібно, відпаде саме по собі.

У житті дитини може бути й інший персонаж, навколо якого “крутитиметься” трохи містики та чарів. Не обов’язково повинен бути Дід Мороз, адже сто років тому про нього ніхто навіть не знав.

Якщо батьки не хочуть “брехати” про Діда Мороза, вони можуть вигадати іншого персонажа, який влаштує їхню совість. Момент магії повинен залишитись.

Для кожної людини важлива атмосфера таємничості. Якщо говорити, що Дід Мороз – це брехня, тоді і кіно, і театр, і мультики – теж брехня. Варто знаходити межу між чарами і брехнею, і отримувати позитивні емоції від таких свят.

Дід Мороз приходить все-таки один раз на рік, тому не варто зациклюватись на тому, що він – всього лише вигадка, і просто отримувати задоволення від сімейного свята.