Обійшли усі хати у селі та створили унікальний музей на Прикарпатті. ФОТОРЕПОРТАЖ

Раритетні бойківські предмети побуту, знаряддя праці, історичні документи, церковні речі, національний одяг бойків – такі унікальні пам’ятки своєї батьківщини зібрали у кімнаті-музеї у селі Сваричів Рожнятівського району. Власними зусиллями облаштовували музей викладачі рожнятівської дитячої мистецької школи Василь Яцків та Наталя Волощук.

Причиною для відкриття музею стала зацікавленість школярів до історії та бойківської говірки. На уроках викладачі побачили, що діти не знають, що таке “терлиця”, “дергачка”, “самотічка”… Щоб довго не розказувати,  а вживу показувати, як виглядають ті чи інші речі, заснували музей.

Діти ніколи не бачили терлицю. У музей вони можуть до всього доторкнутися і сами спробувати, наприклад, попрацювати за ткацьким верстатом. —  розповідає Василь Яцків. —  Їм цікаво брати сніп льону і терти на терлиці. Потім підходять до дергачки —  подьоргають і звідти появляться нитка. В них стільки емоцій після такої екскурсії.

Ткацький станок

Цікавляться музеєм не тільки школярі, а й старші люди. Приходять, щоб пригадати своє дитинство. Та й подивитися, чи у хороше місце віддали свої родинні речі, адже для наповнення кімнати Василь обійшов усіх жителів села.

Ходили по хатах і питалися чи мають старовинні речі. Одні казали, що повикидали або поспалювали, а в когось знаходилися то старий глечик, то вишитий рушник, то ікони. Все до купи зібрали і так створили музей. Зараз, коли валять старі хати і знаходять різні речі, то всі знають, що треба їх нести Василю у музей, —  сміється чоловік.

Кожна вишити сорочка, рушник, ікона чи тарілка підписана, аби всі знали хто власник.

Приходять діти на екскурсію і хтось з них каже: “О, а у мене вдома колись теж таке було”,  а й я поясню, що то його бабуся і віддала цю річ у музей. Виходить, що діти і свою родинну історію вивчають, —  зазначає Василь.

Багато речей до музею приніс і сам Василь. Каже, що з дитинства цікавився історією та зносив додому цікаві атрибути.

Відкрили музей на Великдень у 2013 році. А до відкриття півроку збирали речі, потім самотужки займалися ремонтами.

Так як, грошей на оренду приміщення не було, місцевий підприємець безкоштовну надав кімнату у колишній колгоспній конторі.

Спочатку ми хотіли відтворити інтер’єр старовинної хати. Побачили, що підхожої хатки не має, а самому її створювати задорого. Тоді я звернувся до підприємця, який теж цікавиться історією, бойківською культурою. Він одразу погодився допомогти і виділив нам кімнату. Зараз ще одну кімнату дав, там ремонт зробимо і будемо також облаштовувати.

Наразі у музеї понад 600 експонатів. Розпочинає Василь екскурсію з так званої “собачки”.

Це дуже зручна річ —   вона для зняття взуття. Стаєш на собачку і роззуваєшся не згинаючись. Нашому поколінню також би пригодилася, але, на жаль, зараз її не застосовують, —   говорить співзасновник музею.

“Собачка”

Ткацькому станку, який дуже цікавить дітей, приблизно 200 років. Василь розповідає, що деякі деталі довелося замінити, та сама система залишається оригінальною. Далі —  деревообробний станок. Йому 150 років і  в таких розмірах він єдиний зберігся в області.

Є у нас також мальовані тарілки. Колись кожна порядна господиня мала такий посуд давати на свята. На кожний день їжу подавали у залізних мисках або у звичайних тарілках, —  розповідає Василь Яцків.

Щоби вийти заміж, порядна дівчина мали вишити повну скриню одягу. Без приданого ніхто не брав.

Кожна річ, яку хтось віддав має свою історію, яку власник розповідав Василю. Тепер же чоловік передає її наступним поколінням.

У 1932-1933 роках, коли був Голодомор, у Сваричів прийшла жінка зі Сходу. У неї з собою був тільки фарфоровий чайник і чашечки. Ось вона цей сервіз обміняла у місцевих на кусочок хліба, бо дуже їсти хотіла. До наших днів зберігся тільки чайник, —  ділиться Василь.

Фарфоровий чайник

У музеї є і настінний годинник, який у воєнні роки привіз з Берліна односельчанин. Час уже не показує, але ще дзвонить.

Василь сподівається все-таки втілити свою мрію —  відтворити інтер’єр старовинної хати з піччю. Також планують виділити одну кімнату для суто сакрального мистецтва.  Так як, у Сваричеві було багато художників, хочуть створити також галерею з старовинними картинами.

Музей не єдине захоплення Василя. Також разом з командою створили YouTube –канал БойкоТВ. Там у програмі “Скарби народу” розповідають про історію, традиції, ремесла, музику кожного прикарпатського села. Є і рубрика “Бойківський формат” —  учасники їздять селами та розпитують людей чи знають вони бойківську говірку. Наприклад, запитують, що таке “паздерити” (бити), “паздіря”(на шматки). У програмі “Одна історія” розповідали про людину зі Сваричева, яка чимось відзначалися.

 

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи

  • ��������...
  • Loading...