Хто прибирає Франківськ: чому в комунальників не вистачає людей і що з цим робити

Щозими соціальні мережі Івано-Франківська вибухають однаковими коментарями: «Чому не прибрані дороги?», «Комунальники не справляються», «Місто в снігу». Але що насправді стоїть за цією проблемою — лінощі, брак техніки чи зовсім інші причини?

Про реальний стан комунальних служб, вік працівників, мобілізацію та відповідальність самих мешканців ми поговорили із заступником міського голови Івано-Франківська Михайлом Смушаком.

Комунальники — переважно пенсійного віку

Одне з найпоширеніших зауважень від містян — нібито дороги погано прибирають через те, що в комунальних службах працюють люди старшого віку. Частково це правда.

За словами Михайла Смушака, якщо взяти, наприклад, комунальне підприємство, яке відповідає за магістральні дороги, то близько 80% працівників — це жінки та чоловіки пенсійного віку. Молоді та чоловіків призовного віку там вкрай мало.

Причина очевидна — війна.

«Чоловіків віком від 21 до 60 років зараз дуже мало з зрозумілих причин», — пояснює заступник міського голови.

Чи мають комунальники бронювання?

Містян також цікавить питання бронювання працівників комунальних служб від мобілізації. Як виявилось, така можливість є, але з серйозними обмеженнями.

Комунальні підприємства можуть забронювати лише до 50% військовозобов’язаних працівників, і то не всіх, а лише тих, хто критично необхідний для роботи міста.

«Ми бронюємо водіїв грейдерів, трактористів, механіків — тих, без кого техніка просто не поїде. Менш кваліфіковані працівники бронюванню не підлягають», — каже Смушак.

У результаті комунальні служби змушені працювати в умовах постійного кадрового дефіциту.

Проблема не тільки в комунальниках

Втім, міська влада наголошує: проблема прибирання — не лише у віці працівників.

Показовою стала ситуація, яку міський голова разом із заступником побачили під час ранкового об’їзду міста. У дворі багатоквартирного будинку сніг прибирала жінка пенсійного віку.

На запитання, чи допомагали їй мешканці будинку, відповідь була короткою:

«Ні. Жоден чоловік не вийшов з лопатою».

І тут виникає ключове питання — спільної відповідальності.

У багатьох країнах із суворими зимами — Канаді, Швеції, Норвегії, Фінляндії — кожен мешканець чітко знає:

• ти відповідаєш за тротуар біля свого будинку;
• власник бізнесу — за територію поруч із закладом.

Це не питання комфорту, а норма життя.

«Якби кожен доклав хоча б мінімальних зусиль, навантаження на комунальні служби було б у рази меншим», — наголошує Смушак.

Реальність воєнного часу

Міська влада не заперечує: хотілося б мати більше молодих працівників, більше чоловіків, більше сучасної техніки. Але сьогодні Івано-Франківськ, як і вся країна, живе в умовах війни.

«Ми всі хотіли б, щоб не було війни, щоб було світло, ресурси й люди. Але ми виходимо з реалій, які є, і робимо максимум можливого, щоб місто жило», — підсумовує заступник міського голови.

Проблеми з прибиранням міста — це не лише про комунальні служби. Це про війну, мобілізацію, нестачу кадрів і, зрештою, про відповідальність кожного мешканця.

Місто — це не лише мерія чи комунальники. Це всі ми. І питання чистих вулиць починається не з коментарів у Facebook, а з лопати біля власного дому.