«Ми не героїні — ми живі»: у Франківську дружини військових вийдуть на сцену з відвертою постановкою «ПарасолЯ»

У час, коли війна давно перестала бути лише фронтом, а стала щоденною реальністю для мільйонів українських родин, у Франківську готують незвичну театральну постановку. Без професійної дистанції, без вигаданих персонажів і без права на фальш.

17 червня в Івано-Франківській обласній філармонії покажуть виставу-експеримент «ПарасолЯ» — проєкт, у якому дружини військових, волонтерки та жінки, які живуть у постійному очікуванні дзвінка з фронту, говоритимуть про власне життя без прикрас, розповідає Місто.

“Це не класичний театр. Тут не грають ролі. Тут проживають себе”, – кажуть організатори.

На сцену вийдуть сім жінок, більшість із яких ніколи раніше не мали акторського досвіду. Вони говоритимуть про страх, втому, інтимність на відстані, побут без чоловіка, провину за власну радість, суспільні стереотипи й право залишатися живими навіть у час війни.

Режисеркою постановки стала акторка Франківського драмтеатру та психологиня Ірина Онищук. За її словами, вистава народилася не зі сценарію, а з реальних жіночих розмов.

«Ми говоримо дуже чесно і правдиво тут і зараз. Про інтим, про очікування, про тіло, про зради, про страхи. Це буде дуже відкрито і дещо навіть провокаційно», — каже Ірина Онищук.

Вона наголошує: «ПарасолЯ» — не про страждання заради страждання. Навпаки — про спробу повернути жінці право бути не лише “сильною”, а й красивою, живою, вразливою.

«Це не сумна історія. Це ера жінки, яка під час війни бере на себе величезну кількість рішень і водночас не хоче втратити себе», — додає режисерка.

Символом вистави стала парасоля — не лише як захист від негоди, а як образ жіночності, підтримки та внутрішньої єдності.

Ідея постановки, як зізнаються учасниці, визрівала роками. Помічниця режисерки Людмила Лучин каже: задум народився ще у 2015 році, коли вона чекала чоловіка з війни, будучи вагітною третьою дитиною.

«Я бачила, що не всі розуміють, як живуть дружини військових. Ми носимо цей тягар роками, але хочемо показати, що можемо жити далі — сміятися, ходити на каву, купувати сукні й не втрачати себе», — говорить Людмила Лучин.

Одна з найсильніших ліній проєкту — спроба зруйнувати поділ між жінками, які втратили близьких, і тими, хто продовжує чекати.

«Суспільство часто розділяє цих жінок. Але ми всі однаково переживаємо й живемо в постійній тривозі», — каже Лучин.

У постановці буде багато імпровізації, стендапу, пластики й навіть чорного гумору. Організатори свідомо відмовилися від пафосу та героїзації.

Вистава базується на реальних історіях — як самих учасниць, так і інших жінок, які дозволили озвучити власний досвід публічно.

Особливу атмосферу створюватиме музика гурту «АДАМ», яку автори дозволили використати у виставі. Також у проєкті буде пластичний перформанс за участі чемпіонки світу Юлії Лєки.

Для переселенки з Волновахи Оксани Соніної ця постановка стала першим виходом на сцену у житті.

«Ти стаєш і мамою, і татом, і сантехніком, і психологом одночасно. Не всі розуміють труднощі дружин військових. А їх стає дедалі більше», — говорить учасниця.

Організаторки кажуть: головна мета — не лише благодійний збір на авто для військових 3-ї штурмової бригади, а й спроба повернути суспільству чесний діалог про життя тилу.

Керівниця ГО «Дружина воїна» Ольга Бобрикович переконана: війна давно змінила українських жінок, але суспільство досі не готове чути про їхні справжні емоції.

«Ми хочемо, щоб дружин військових бачили не лише сильними, а й живими», — підкреслює Ольга Бобрикович.

Важливо, що вистава матиме інтерактивну частину: глядачів планують залучати до розмови прямо під час дії. Організатори обіцяють некомфортні, але необхідні питання — про втому, очікування, провину, нормальність життя під час війни.

«ПарасолЯ» — це не просто театральний експеримент. Це спроба проговорити те, що зазвичай залишається за дверима кухонь, у переписках і нічних сльозах. І водночас — нагадування, що тил теж щодня проживає свою війну.

Вистава відбудеться 17 червня о 18:00 в Івано-Франківській обласній філармонії імені Ірини Маланюк. Вхід — за благодійними запрошеннями (донат від 300 гривень). Усі зібрані кошти спрямують на придбання автомобіля для військових.